Ухвала суду № 131621662, 07.11.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/54706/25-к

пр. 1-кс-45811/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах Приватної компанії з обмеженою відповідальністю A-GRAIN EESTI OU(A-GRAIN EESTI OU) про скасування арешту майна, накладного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.10.2025 року у справі 757/50167/25-к у рамках кримінального провадження № 12024000000002763 від 18.12.2024,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах компанії A-GRAIN EESTI OU звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням, в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт майна у кримінальному провадженні № 12024000000002763 від 18.12.2024, накладний ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.10.2025 року у справі № 757/50167/25-к на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих у банківській установі країни реєстрації Чорногорія «Zapad Bank», а саме: № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 , що належать компанії A-Grain Eesti Ou, реєстраційний номер: 11970411 (Естонія).

Мотивуючи зазначене клопотання про скасування арешту майна, заявник вказує, що арешт накладено безпідставно, необґрунтовано, з порушенням вимог ст. ст. 170, 171 КПК України, а також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правових підстав для на арешту майна.

Представник заявника ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, проте подав заяву про розгляд справи без його участі в якому просимо клопотання задовольнити в повному обсязі

Прокурор в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, приходить до наступних висновків.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000002763 від 18.12.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, матеріали якого виділені із кримінального провадження № 42022000000000719 від 16.06.2022.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.10. 2025 у справі 757/50167/25-к накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих у банківській установі країни реєстрації Чорногорія «ZAPAD BANK», а саме: № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 , та належать компанії A-GRAIN EESTI OU, реєстраційний номер: 11970411 (Естонія).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.10.2025 метою арешту майна визначено забезпечення збереження речових доказів, можливої спеціальної конфіскації як виду покарання на підставі вироку суду та недопущення його відчуження, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, як вбачається з матеріалів справи грошові кошти на банківському рахунку компанії A-GRAIN EESTI OU в «ZAPAD BANK» (Чорногорія) не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберігають на собі його сліди та не містить інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі грошові кошти на рахунках Компанії не були об`єктом кримінально протиправних дій чи набуті кримінально-протиправним шляхом.

Окрім цього, є слушними доводи заявника про те, що грошові кошти на рахунках в банківських установах не є індивідуалізованими матеріальними об`єктами, а отже взагалі не можуть мати ознак речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, що виключає можливість накладання арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Також є обґрунтованими доводи заявника про відсутність правових підстав для накладання арешту на майно компанії A-GRAIN EESTI OU з метою забезпечення спеціальної конфіскації, оскільки грошові кошти, що знаходяться на рахунках компанії A-GRAIN EESTI OU в «ZAPAD BANK» (Чорногорія) не належать підозрюваним у даному кримінальному провадженні, а являються власністю Компанії, яка не має будь-якого відношення до кримінального провадження№ 12024000000002763 від 18.12.2024. Той факт, що бенефіціар компанії A-GRAIN EESTI OU має статус підозрюваного у кримінальному провадженні не створює автоматичного зв`язку між компанією A-GRAIN EESTI OU та кримінальним правопорушенням.

Усі грошові кошти, які надходили на рахунки компанії A-GRAIN EESTI OU в «ZAPAD BANK» (Чорногорія) були отримані нею від ведення правомірної господарської діяльності зокрема, торгівлі зерном та не відповідають ознакам, передбаченим пунктами 1-4 частини першої статті 962 Кримінального кодексу України.

Окрім того, з матеріалів справи встановлено, що цивільний позов до компанії A-GRAIN EESTI OU у кримінальному провадженні № 12024000000002763 від 18.12.2024 не пред`являвся.

Також, судом, під час розгляду клопотання про скасування арешту майна встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин щодо використання ОСОБА_4 компанії A-GRAIN EESTI OU з метою легалізації грошових коштів, отриманих від протиправної діяльності. Відсутні теж достатні докази, на підтвердження обставин перебування на рахунках компанії A-GRAIN EESTI OU в «ZAPAD BANK» (Чорногорія) грошових коштів, отриманих кримінально-протиправним шляхом. Не встановлено та не підтверджено розміру таких коштів та не надано доказів від кого і внаслідок вчинення яких фінансових операцій могли бути зараховані на рахунки компанії А A-GRAIN EESTI OU в «ZAPAD BANK» (Чорногорія) такі грошові кошти.

Натомість, з наданих адвокатом документів вбачається, що перерахування коштів на рахунки компанії A-GRAIN EESTI OU в «ZAPAD BANK» (Чорногорія) здійснювали європейські компанії - покупці зерна, а саме: VITERRA B.V. (Нідерланди), ADM International SARL (Швейцарія), Nibulon SA (Швейцарія), які в подальшому компанія A-GRAIN EESTI OU перераховувала українським підприємствам - постачальниками зерна, а саме: ТОВ «Агростем», ТОВ «Агрікор Холдинг» та ТОВ «Агрейн Транс».

Слід також зауважити, що арешт майна негативно впливає на здійснення господарської діяльності компанією A-GRAIN EESTI OU та завдає фінансових і репутаційних збитків, що суперечить положенням статті 173 КПК України.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

За таких обставин, подальше утримання майна під арештом є необґрунтованим, що порушує принцип «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, що передбачені с. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, та становить особистий і надмірний тягар для особи, що в подальшому може створювати суттєві перешкоди для реалізації права власності.

Статтями 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Враховуючи вказане, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.174, 309 КПК України,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах Приватної компанії з обмеженою відповідальністю A-GRAIN EESTI OU про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.10.2025 року у справі № 757/50167/25-к , у рамках кримінального провадження № 12024000000002763 від 18.12.2024 - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.10.2025 року у справі № 757/50167/25-к, а саме на: грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих у банківській установі країни реєстрації Чорногорія «ZAPAD BANK», а саме: № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 , що належать компанії A-GRAIN EESTI OU, реєстраційний номер: 11970411 (Естонія).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1