Ухвала суду № 131620510, 07.11.2025, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 07.11.2025Справа № 554/14264/24 Провадження № 1-кс/554/13392/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2025 року м. Полтава

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, в якому заявник просить скасувати арешт на мобільний телефон ТМ «iPhone 15 Pro» IMEI 1: НОМЕР_1 IMEI 2: НОМЕР_2 із номером телефону НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 .

В обгрунтування вимог посилається на те, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні N?62024170010001043 від 01.10.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

27 серпня 2025 року ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави було накладено арешт на мобільний телефон ТМ «iPhone 15 Pro», IMEI 1: НОМЕР_1 ; IMEI 2: НОМЕР_2 , із номером телефону НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 .

Станом на сьогодні, арешт з вищезазначеного майна не знято, що позбавляє ОСОБА_5 можливості повноцінно реалізувати своє конституційне право власності. На сьогоднішній день, мобільний телефон «iPhone 15 Pro» не є об?єктом кримінального провадження і не використовується як доказ у справі. Окрім того, на сьогоднішній день арештоване майно не перебуває під жодними діями з боку правоохоронних органів, а тому перебування цього майна під арештом є безпідставним. Всі слідчі або інші процесуальні дії щодо арештованого майна були проведені. Зважаючи на це, немає підстав для подальшого утримання майна під арештом.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування та повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження і вимогою захисту основних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

В даному випадку вилучене майно не використовується як доказ у справі та не потребує подальшого арешту. Тримання майна під арештом суперечить принципу пропорційності, адже не відповідає меті забезпечення кримінального провадження. Враховуючи, що вилучене майно не задіяне в процесі розслідування та вже не має значення для доказової бази, немає підстав для його подальшого утримання під арештом.

У судове засідання адвокат ОСОБА_3 не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, клопотання підтримав, просив задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, щодо задоволення клопотання про скасування арешту не заперечує.

Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питання слідчим суддею у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м.Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024170010001043 від 01.10.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 27.08.2025 року клопотання прокурора задоволено. Накладено арешт на вилучене майно під час проведення обшуку автомобіля SKODA OCTAVIA, 2025 року випуску, VIN: НОМЕР_4 , власником якого є ТОВ «АВТОЦЕНТР-ПОЛТАВА», код 34874200, яким користується ОСОБА_4 , а саме: мобільний телефон ТМ «iPhone 15 Pro», IMEI 1: НОМЕР_1 ; IMEI 2: НОМЕР_2 , із номером телефону НОМЕР_3 , належний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчуження, розпорядження та користування ОСОБА_4 та будь-яким іншим третім особам, до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.

Як визначено в ухвалі слідчого судді арешт накладено для реалізації викладеної мети відповідно до ч. 3 ст.170 КПК України, оскільки вилучене майно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, зокрема має статус речового доказу у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Положеннями КПК України передбачені дві самостійні підстави забезпечення заходів кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, а саме накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану їх діями з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову (ст.170 КПК України), а також накладення арешту на речі та документи, які мають режим тимчасово вилученого майна (ч. 5 ст. 171, ч. 2 ст. 167 КПК України).

В даному випадку застосовувалась підстава, обумовлена вимогами ч.1, ч.2 ст.170 КПК України за змістом якої арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Статтею 174 КПК України передбачені умови та підстави для скасування арешту, зокрема, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, зазначене гарантується ст.41 Конституцією України.

Окрім того, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що арешт на майно накладався з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на викладене, враховуючи співмірність накладення арешту із потребами досудового розслідування та наслідками, які можуть настати для власника, у зв`язку із позбавленням власника використовувати належне йому майно за призначенням, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170,174 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 27.08.2025 року по внесеному до ЄРДР кримінальному провадженню №62024170010001043 від 01.10.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, з мобільного телефону ТМ «iPhone 15 Pro», IMEI 1: НОМЕР_1 ; IMEI 2: НОМЕР_2 , із номером телефону НОМЕР_3 , належного ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1