Рішення № 131619283, 06.11.2025, Лугинський районний суд Житомирської області

ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. М. Грушевського, 2 а, селище Лугини, Коростенський район, Житомирська область, 11301,

тел. (04161)9-14-72, e-mail: inbox@lg.zt.court.gov.ua, web: http://lg.zt.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 02896124

____________________

Справа № 281/449/25

Провадження по справі 2/281/280/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2025 року селище Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Данчука В. В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом. Зазначивши, що 04 липня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8053203. 15.05.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ«Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 15052025 відповідно до умов якого ТОВ «АвентусУкраїна» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. 04лютого 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 01820-02/2021. 30.11.2021 року між ТОВ«Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № відповідно до умов якого ТОВ «Інвеструм» передало ТОВ «Фінансовакомпанія «Європейськаагенція зповернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.Відповідач належнимчином зобов`язанняза кредитнимидоговорми невиконав,у зв`язкуіз цимутворилась заборгованістьза кредитнимдоговором №8053203від 04липня 2024року всумі 33780грн.41коп.та закредитним договором№ 01820-02/2021від 04лютого 2021року всумі 10920грн.00коп.Позивач проситьстягнути звідповідача насвою користьзаборгованість всумі 44700,41грн.та понесенісудові витрати.

Ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 20.08.2025року відкрито провадження в указаній справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не надав, про розгляд справи повідомлений (ч. 8 ст. 128 ЦПК України), тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм об`єктивну та неупереджену оцінку, суд приходить наступного висновку.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, основані на договорах.

Щодо договору про надання споживчого кредиту № 8053203 від 04липня 2024 року.

04 липня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 8053203 відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 12000,00 грн. на строк 360 днів, стандартна процентна ставка 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту(а. с. 7-16).

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С4997.

ТОВ «АвентусУкраїна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 12000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 , згідно інформаційної довідки, виданої ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а. с. 21).

15.05.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №15052025, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором №8053203 від 04 липня 2024 року перейшло до позивача, згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 15052025 від 15.05.2025 року(а. с. 29-31).

Сума несплаченого боргу за кредитним договором № 8053203 від 04липня 2024року відповіднодо розрахункузаборгованості становить 33780грн.41коп.,з яких: заборгованістьза основнимборгом 10980,40грн.00коп.; заборгованість за відсотками 16800 грн. 01 грн.; заборгованість за пенею, штрафами 6000,00 грн. (а. с. 22-28).

Щодо стягнення з відповідача неустойки (штраф, пеня) суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК Українипередбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, пунктом 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українивстановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшомуУказами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затвердженіЗаконами України «Про затвердження Указу Президента України»«Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.

Таким чином, ураховуючи, що позивачем нараховано неустойку (штраф, пеня) за невиконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором у сумі 6000,00 грн. у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Таким чином, загальна вартість кредиту для ОСОБА_1 становить 27780грн.41коп.,з яких: заборгованістьза основнимборгом 10980,40грн.00коп.; заборгованість за відсотками 16800 грн. 01 грн.

Щодо договору про надання фінансового кредиту № 01820-02/2021 від 04лютого 2021 року.

Встановлено, що 04 лютого 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 01820-02/2021 відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 3000,00 грн. на строк 14днів, до 17.02.2021 року.

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W71221.

Згідно заявки від 18.03.2021 року на продовження строку дії договору про надання фінансового кредиту № 01820-02/2021 від 04 лютого 2021 року позичальник просить продовжити строк дії договору на термін 30 днів. При цьому указано, що ОСОБА_1 станом на 18.03.2021 оплатив всі нарахування згідно графіків платежів (а.с. 42).

Відповідно до додаткової угоди № 2 до договору про надання фінансового кредиту № 01820-02/2021 від 04 лютого 2021 року строк дії договору продовжено на 30 днів, до 17.04.2021 року(а.с. 42).

30.11.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ«Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 30112021, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 01820-02/2021 від 04 лютого 2021 року перейшло до позивача, згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 15052025 від 15.05.2025 року(а. с. 44-45, 48).

Таким чином, загальна вартість кредиту для ОСОБА_1 становить 4980,00грн., з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 1980,00 грн. - заборгованість за відсотками (3000,00 грн х 2,2 відсоткова ставка за одну добу користування кредитом х 30 днів кредитування = 1980,00 грн.)

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Також,матеріали справине містятьта відповідачемне наданодоказів щодоспростування презумпціїправомірності договору споживчого кредиту № 58053203 від 04 липня 2024 року та договору про надання фінансового кредиту № 01820-02/2021 від 04 лютого 2021 року. Зазначені договори недійсними не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких дані правочини можуть бути визнані недійсними (оспорюваними) за відсутності оспорення або визнання їх недійсними у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитними договорами, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

За таких обставин справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн., позов задоволено на 73,29% (ціна позову 44700,41 грн, задоволено 32760,41 грн. х 100% : 44700,41 грн. = 73,29%). Відтак, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2218,92 грн. (3028,00х73,29% : 100% = 2219,22 грн).

Тому, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2219,22 грн. на відшкодування судового збору.

На підставі ст. 509, 512, 526, 530, 1049,1054 ЦК України, керуючись ст. 2-3, 12, 19, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 274-279, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» заборгованістьу розмірі32760(тридцятьдві тисячісімсот шістдесят)гривень 41копійку, зяких: за кредитним договором№ 8053203від 04липня2024року урозмірі 27780(дванадцятьсім тисячсімсот вісімдесят)гривень 41копійка, з яких: 10980 (десять тисячі дев`ятсот вісімдесят) гривень 40копійок - заборгованість за основною сумою боргу; 16800 (шістнадцять тисячі вісімсот) гривень 01 копійка - заборгованість за відсотками; та за договором про надання фінансового кредиту № 01820-02/2021 від 04лютого 2021року урозмірі 4980(чотиритисячі дев`ятсотвісімдесят)гривень 00копійок, з яких: 3000 (десять тисячі дев`ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою боргу; 1980 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят) гривень 00 копійка - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2219 (дві тисячі двісті дев`ятнадцять) гривень 22 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Данчук