Рішення № 131615081, 07.11.2025, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/1854/25

Провадження № 2/333/3223/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2025 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Березовської Д.Д., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Железняка В.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

15.04.2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему «Електронний суд» звернулось до Заводського районного суду м. Запоріжжя суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1214-0218 від 30.05.2023 року у розмірі 32986 грн. 14 коп.

22.05.2025 року позовна заява надійшла із Заводського районного суду м. Запоріжжя до Комунарського районного суду м. Запоріжжя для розгляду за підсудністю.

В обґрунтування позову зазначено, що 30.05.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем, за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1214-0218. Згідно з умовами кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 6600,00 грн. зі строком кредитування на 300 календарних днів; базовий період 21 день; промо-ставка 0,01 % в день; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день.ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору. Однак, відповідач ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов`язання, а тому станом на 24.03.2025 року виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 61 149,00 грн., з яких:6600,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 54 549,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.Разом з тим позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості відповідачу за нарахованими процентами в сумі 28162 грн. 86 коп. за умови погашення відповідачем решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 32986 грн. 14 коп.Виходячи з наведеного позивач просив стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом 6600,00 грн.; прострочену заборгованість за нарахованими процентами 26386 грн. 14 коп., що разом становить 32986 грн. 14 коп., а також стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп.

Ухвалою судді від 22.05.2025 року матеріали позовної заяви прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 22.05.2025 року відкрито провадження у справі,та справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.08.2025року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Железняком В.К. через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву. Висловлюючи позицію відповідача, адвокат вказав на часткове визнання позову в розмірі 6 600,00 грн. Звертає увагу на те, що нарахований позивачем розмір процентів на суму 59400,00 грн. є непропорційно великою сумою та явно не співмірною з сумою основного боргу, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементом загального конституційного принципу верховенства права. Вважає, що три відсотки процентна ставка суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір процентної ставки не може перевищувати 1 %.Виходячи з наведеного просив позов задовольнити частково у розмірі 6 600,00 грн.

Представник позивача, який про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, надав клопотання, в якому просить дану цивільну справу розглянути за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач та її представник у судовому засіданні просили частково задовольнити позов у розмірі 6 600,00 грн., тобто тіло кредиту, в іншій частині проти позову заперечували. Просили суд врахувати заперечення, викладені у відзиві на позов.

Вислухавши пояснення відповідача, її представника, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки відповідно до ст. 611 ЦК України, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до статей 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зокрема, стаття 1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Також, виходячи з вимог статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 30.05.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1214-0218. Згідно з умовами кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 6600,00 грн. зі строком кредитування на 300 календарних днів; базовий період 21 день; промо-ставка 0,01 % в день; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день (а.с. 11-13).

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору.

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12цьогоЗакону є оригіналом такого документа.

На офіційному веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того, на веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 1214-0218, укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогамЗакону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідач, в порушення умов договору, своєчасно та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернула.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 6 600,00 грн. підтверджено договором про відкриття кредитної лінії № 1214-0218 від 30.05.2023 року, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А3456, довідкою про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LigPay на підставі договору № 1214-0218 від 30.05.2023 року (а.с. 22).

Згідно з розрахунком заборгованості поданого позивачем, станом на 24.03.2025 року загальна заборгованість відповідача становить 61 149,00 грн. (а.с. 23-26).

Позивач застосував до відповідача програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в результаті якої частково списав заборгованість відповідача за нарахованими процентами у сумі 28162 грн. 86 коп. за умови погашення відповідачем решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 32986 грн. 14 коп.

З наданого представником позивача розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії № 1214-0218 від 30.05.2023 року станом на 24.03.2025 року становить 32986 грн. 14 коп., яка включає: прострочену заборгованість за кредитом 6 600,00 грн., прострочену заборгованість за нарахованими процентами 26386 грн. 14 коп.

Однак, суд не погодився із наведеним позивачем розрахунком заборгованості за процентами за вказаним кредитним договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України«Про споживчекредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Згадана стаття була доповнена частиною п`ятою відповідно до змін, внесених Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року.

Закон України від 22.11.2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»набрав чинності 24.12.2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір № 1214-0218 був укладений 30.05.2023 року, тобто ще до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування». Строк кредитування у договорі визначено 300 календарних днів і датою повернення кредиту є 24.03.2024 року. Тобто строк дії договору продовжено після набрання чинності згаданим Законом.

Таким чином розмір денної процентної ставки, з урахуванням вимог п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень згаданого вище закону, слід розраховувати наступним чином: з 24.12.2023 року не більше 2,5%, з 22.04.2024 року не більше 1,5%; з 20.08.2024 року не більше 1%.

Дослідивши наданий розрахунок судом встановлено, що процентна ставка, яка застосовувалась позивачем у розрахунку відсотків за користування кредитом до 24.12.2023 року не суперечила Закону, заборгованість на цю дату складала 36 531,00 грн. Водночас, починаючи з 25.12.2023 року по 24.03.2024 року (91 день) позивачем неправомірно застосовано нарахування процентів за ставкою 3,00% (18018,00 грн.) замість 2,50% (15015,00 грн.), тобто нараховано всупереч вимогам закону 3003,00 грн.

Виходячи з наведеного, сума заборгованості за нарахованими процентами складає не 26386 грн. 14 коп., а 23383 грн. 14 коп.

Оскільки за програмою лояльності відповідачу було частково списано заборгованість за нарахованими процентами на загальну суму 28162 грн. 86 коп., то остаточна сума заборгованості за процентами становить 23383 грн. 14 коп.

Щодо доводів представника відповідача про те, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд зазначає наступне.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення так і виконання такого договору.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та частинах 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У п. 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зменшити загальний розмір процентів і встановити їх у розмірі простроченої заборгованості за кредитом у сумі 6600,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 67394 від 11.04.2025 року.

Оскільки позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 задоволено частково, з останньої на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (40%), а саме у розмірі 968 грн. 96коп.

На підставі викладеного, ст. ст. 509, 526, 527, 610, 626, 628, 639, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», ст. ст. 8, 12, п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 12, 141, 178ЦПК України та керуючись ст. 13, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 )на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, адреса: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407) заборгованість за кредитним договором № 1214-0218 від 30.05.2023 року в розмірі 13 200 (тринадцять тисяч двісті) грн.00коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 )на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, адреса: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407) витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення складено і підписано суддею 07 листопада 2025 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик