Ухвала суду № 131613294, 06.11.2025, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

06.11.2025 р.Справа № 914/3059/25

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали

за позовом:Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м.Львівдо відповідача:Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско», м.Львівпро:витребування майна з чужого незаконного володіння.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м.Львів звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско», м.Львів про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Предметом заявленого прокурором позову у межах даної справи є вимога про витребування у відповідача земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:05:004:0491, площею 0,5500 га у комунальну власність Львівської територіальної громади в особі Львівської міської ради.

Суд зазначає, що 09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача» №4292-IX від 12.03.2025, яким, зокрема, внесено зміни до ст.164, 174, 238 Господарського процесуального кодексу України, а також до ст.388, 390, 391 Цивільного кодексу України, якими передбачено нові правові підходи до витребування майна у добросовісного набувача, у тому числі обов`язкове внесення компенсації вартості майна на депозитний рахунок суду.

Згаданим законом, зокрема, було доповнено ст. 164 Господарського процесуального кодексу України частиною шостою, згідно з якою у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Предметом спору у даній справі, є вимога прокурора про витребування земельної ділянки з незаконного володіння у комунальну власність. Прокурор скористався речово-правовим способом захисту цивільного права, зокрема правом власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація), що передбачено ст. 387 Цивільного кодексу України.

В той же час, як вбачається з матеріалів позову, прокурором не було долучено експертно-грошову оцінку вартості спірного нерухомого майна, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви, як і не долучено документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.

Разом з тим, суд бере до уваги ту обставину, що станом на момент вирішення питання про відкриття провадження в даній справі існує виключна правова проблема. Про наявність цієї проблеми зазначив Касаційний господарський суд в ухвалі від 10.09.2025 у справі №922/2555/21, у зв`язку з чим передав її вирішення на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Так, як вбачається з вказаної ухвали Верховного Суду, виключна правова проблема, зокрема, стосується такого:

- яким чином має діяти прокурор, виконуючи вимоги частини 6 статті 164 ГПК України про необхідність долучення до позову оцінки (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) вартості спірного майна, з урахуванням того, що відповідно до частини другої статті 11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить або в яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб, однак прокурор не є власником спірного об`єкта?

- чи має саме прокурор як самостійний позивач, а не органи державної влади або органи місцевого самоврядування, здійснювати компенсацію вартості нерухомого майна та, відповідно, вносити на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна на виконання вимог частини шостої статті 164 ГПК України?

- чи підлягає застосуванню частина 6 статті 164 ГПК України у чинній редакції у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна на підставі статті 387 ЦК України (у недобросовісного набувача)?

Щодо строку прийняття рішення про відкриття провадження у справі суддя зазначає таке.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 28.07.2025 відкрив провадження у справі за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.05.2025, якими позовну заяву прокурора повернено у зв`язку з допущенням недоліків, аналогічних тим, які допущено прокурором при зверненні з позовом у цій справі, а саме у зв`язку з невнесенням на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості майна, що витребовується в порядку заявлення віндикаційного позову, та недолученням до матеріалів справи експертно-грошової оцінки спірного майна.

При цьому, судом враховано, що доповнення статті 164 ГПК України частиною шостою, відповідно до якої передбачено обов`язки, що не були виконані прокурором при зверненні з позовом до суду, внесені Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12.03.2025.

Враховуючи нещодавній характер зазначених законодавчих змін, єдині підходи в судовій практиці, зокрема правові позиції Верховного Суду з відповідного питання, ще не сформувалися, оскільки такі справи фактично не розглядалися в касаційному порядку.

Відсутність усталеної судової практики з цього питання свідчить про наявність правової невизначеності та необхідність зваженого підходу при застосуванні відповідних положень процесуального закону судами першої інстанції.

Суд зазначає, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII у статті 13 встановлює обов`язковість врахування висновків Верховного Суду іншими судами при застосуванні таких норм.

Отже, правова позиція, викладена у постанові, ухваленій за результатами розгляду питання щодо застосування нової редакції статті 164 ГПК України, буде обов`язковою для суду.

Зважаючи на це, керуючись принципом пропорційності, необхідністю забезпечення розумного балансу між приватними та публічними інтересами, з метою запобігання порушенню права на доступ до суду, зокрема, права прокурора звернутися до суду, та, водночас, недопущення відкриття провадження за заявою, яка не відповідає вимогам частини шостої статті 164 ГПК України, суд при прийнятті вказаного рішення виходив з принципу «розумності строків».

Відповідно до частини 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України, строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відтак, суд вважав за необхідне розгляд питання про відкриття провадження у справі чи залишення позовної заяви без руху здійснювати з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування вимог частини 6 статті 164 Господарського процесуального кодексу України. Такий підхід забезпечує одночасне збереження прав обох сторін і дає змогу уникнути безпідставного обмеження у доступі до правосуддя.

Строк розгляду питання щодо відкриття провадження у справі чи залишення позовної заяви без руху відповідав як об`єктивним обставинам справи, так і завданню господарського судочинства забезпечити справедливий, неупереджений та ефективний розгляд справи. Суд забезпечив баланс між правом прокурора на доступ до суду та обов`язком дотримання процесуальних вимог, уникаючи формального підходу у контексті конкретної процесуальної ситуації.

Обґрунтованість застосування цього підходу підтверджується також тим, що Верховним Судом при розгляді питання щодо застосування нової редакції норм процесуального закону встановлено наявність виключних правових проблем, у зв`язку з чим справу № 922/2555/21 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якою вирішуватимуться особливості застосування нової редакції статті 164 ГПК України.

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України.

Проте, як з`ясовано судом, Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/2555/21 дійшла висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на її розгляд та ухвалою від 29.10.2025 справу № 922/2555/21 повернула Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.

Водночас, при підготовці справи до розгляду судом виявлено наступне.

В силу приписів п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

В той же час, належних доказів сплати судового збору прокурором до матеріалів позову не додано. Долучена прокурором до матеріалів позову платіжна інструкція №441 від 07.03.2024 на суму 6 056 грн. судом не може бути взята до уваги, оскільки вже була використана як доказ сплати судового збору при поданні до суду позовної заяви у справі №914/912/24.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 162, 164, 174 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» про витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк у 10 календарних днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків, а саме долучення доказів сплати судового збору.

У разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 ГПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Увалу підписано 06.11.2025.

СуддяМазовіта А.Б.