Рішення № 131610696, 07.11.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9219/25

Номер провадження2/711/4000/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2025 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судових засідань Овезової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 25407,14 грн, витрати на правничу допомогу та судові витрати (вхідний №39438/25, а.с.1-4).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 02 серпня 2024 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» №1421541330887, за умовами якого відповідачу було надано кредит на споживчі цілі в розмірі 7500,00 гривень строком на 120 днів з 02.08.2024 по 30.11.2024 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,74% в день (дисконтна процентна ставка) та 1,48%/день (базова процентна ставка. Орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 6658,24%.

ТОВ «ФК «Віва Капітал» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, однак відповідач порушила зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого, станом на 30.09.2025, утворилася заборгованість в сумі 25407,14 грн, що складається з: 5502 грн - заборгованість зва кредитом (тілом кредиту), 5280,14 грн заборгованість за процентами, та 14 625 грн - штраф.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання та заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК «Віва Капітал».

З огляду на викладене ТОВ «ФК «Віва Капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №1421541330887 від 02.08.2024 в розмірі 25407,14 грн, що складається з: 5502 грн - заборгованість зва кредитом (тілом кредиту), 5280,14 грн заборгованість за процентами, 14 625 грн - штраф, 10600 грн витрати на оплату правової допомоги, та 2422,40 грн судовий збір.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 жовтня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 09 год 40 хв 07 листопада 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.44-45).

Представник позивача адвокат Грушевий Ю.В. у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника адвоката Грушевого Ю.В. у підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 10.10.2025 (а.с.49 зворот, 50 зворот). Водночас у п.3-4 прохальної частини позовної заяви від 03.10.2025 представник позивача адвокат Грушевий Ю.В. просив суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, а також не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с.4).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 07 листопада 2025 року о 09 год 40 хв не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без її участі до суду не подала, відзиву до суду не направила (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

У зв`язку з цим 07 листопада 2025 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 02 серпня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» №1421541330887 (далі Кредитний договір), відповідно до якого відповідач отримала на споживчі цілі кредит в сумі 7500,00 грн (п.1.2 Кредитного договору); строк кредитування: 120 днів, з 02.08.2024 до 30.11.2024; позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 30.11.2024 або достроково (п.1.3 Кредитного договору); тип процентної ставки фіксований (п.1.4 Кредитного договору); дисконтна процентна ставка становить 0,74% за кожен день користування кредитом, що застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.3 договору, але не більше перших двадцяти днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно (п.1.4.1 Кредитного договору); базова процентна ставка складає 1,48% за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.3 цього договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення кредиту (п.1.4.2 Кредитного договору); загальні витрати за кредитом 12308,55 грн (п.1.5 Кредитного договору); реальна річна процентна ставка становить 6658,24% (п.1.7 Кредитного договору).

Пунктом 2.23 Кредитного договору сторони обумовили, що кредит надається шляхом здійснення переказу коштів кредитодавцем в сумі 7500 грн на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) №431414ХХХХХХ4119.

Із розділу 8 Кредитного договору суд встановив, що у графі «Позичальник», після реквізитів відповідача, міститься електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме: Z4W5F4 (а.с.6 зворот - 13).

Із Додатку №1 до Кредитного договору, яким є «Графік платежів», суд встановив, що датою видачі кредиту/датою платежу є відповідно 02.08.2024 та 21.08.2024, 10.09.2024, 30.09.2024, 20.10.2024, 09.11.2024, 30.11.2024; чиста сума кредиту становить 19710 грн; проценти за користування кредитом 12210 грн; реальна річна процентна ставка 6658,24%; загальна вартість кредиту 19808,55 грн. У розділі «Позичальник» означеного письмового доказу суд встановив, що після реквізитів відповідача, міститься електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме: Z4W5F4 (а.с.14, 14 зворот).

Крім того, 02 серпня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором W9F9G7 Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування ТОВ «ФК «Віва Капітал» з урахуванням побажань споживача, яким є відповідач ОСОБА_1 (а.с.16-17).

Із листа ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №11077 від 23.05.2025 судом встановлено, що 02.08.2024 о 16 год 02 хв год ТОВ «ФК «Віва Капітал» через ТОВ «ФК «Контрактовий дім» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 7500 грн (відповідає сумі кредиту, що зазначена в п.1.2 Кредитного договору), номер транзакції в системі ТОВ «ФК «Контрактовий дім»: 1449721613, маска картки НОМЕР_1 , що відповідає масці картки, що зазначена у п.2.23 Кредитного договору (а.с.18).

Означена інформація узгоджується з даними, що містяться у довідці про ідентифікацію ТОВ «ФК «Віва Капітал», відповідно до якої 02.08.2024 о 16 год 02 хв 09 сек було проведено трансакцію щодо перерахунку 7500 грн на банківську картку НОМЕР_1 , банком-емітентом якої є ПАТ «ПУМБ» (а.с.19).

Крім того в судовому засіданні був досліджений розрахунок заборгованості за Кредитним договором, зі змісту якого суд встановив, що, починаючи з 02.08.2024 до 30.11.2024, тобто протягом 120 днів, кредитодавцем ТОВ «ФК «Віва Капітал» здійснювалось нарахування відповідачу як позичальнику відсотків за користування кредитом щодня в сумі 55,5 грн/день (з 02.08.2024 до 21.08.2024), 1221 грн (22.08.2024), 111 грн (23.08.2024) та в сумі 81,43 грн/день (з 24.08.2024 до 02.12.2024). Також із означеного засобу доказування суд встановив, що відповідач здійснила погашення як основної суми боргу (тіла кредиту), так і відсотків за користування сумою кредиту, а саме: 23.08.2024 сплатила 4815 грн, які кредитодавцем розподілені наступним чином: 1998 грн у рахунок погашення тіла кредиту, 2442 грн у рахунок погашення відсотків за користування кредитом, 375 грн - штраф.

Згідно означеного засобу доказування суд також встановив, що, станом на 03.01.2025, заборгованість відповідача перед позивачем згідно умов Кредитного договору складала 25407,14 грн, з яких: 5502 грн заборгованість за тілом кредиту, 5280,14 грн заборгованість за відсотками, та 14625 грн заборгованість за штрафом, що нарахований за період з 14.09.2024 до 12.10.2024 включно (а.с.27).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно доч.1,3,4,7ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» №675-VIIIвід 03.09.2015(далі Закон№675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили суму кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: Z4W5F4.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання нею в кредит від ТОВ «ФК «Віва Капітал» грошових коштів в сумі 7500 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору в строки, передбачені цим правочином.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором кредитодавцю ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 5502 грн (з урахуванням сплачених 1998 грн в рахунок погашення основної суми боргу; 7500 грн - 1998 грн = 5502 грн) в рахунок погашення основної суми боргу підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 5280,14 грн, що нараховані ТОВ «ФК «Віва Капітал» за період з 02.08.2024 до 02.12.2024 включно, то суд зазначає наступне.

Згідно договору про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» №1421541330887, відповідач отримала на споживчі цілі кредит в сумі 7500,00 грн (п.1.2 Кредитного договору); строк кредитування: 120 днів, з 02.08.2024 до 30.11.2024; позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 30.11.2024 або достроково (п.1.3 Кредитного договору); тип процентної ставки фіксований (п.1.4 Кредитного договору); дисконтна процентна ставка становить 0,74% за кожен день користування кредитом, що застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.3 договору, але не більше перших двадцяти днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно (п.1.4.1 Кредитного договору); базова процентна ставка складає 1,48% за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.3 цього договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення кредиту (п.1.4.2 Кредитного договору).

З аналізу означених умов Кредитного договору суд встановив, що протягом у період перших 20 днів строку кредиту відсоткова ставка сторонами Кредитного договору обумовлена на рівні 0,74% (дисконтна процентна ставка), а з 21 дня і до закінчення строку дії Кредитного договору, тобто до 30.11.2024, розмір відсотків за користування кредитом є незмінним і становить 1,48%/день (базова процентна ставка).

Отже, предметом позовної вимоги про стягнення відсотків у розмірі 5280,14 грн є їх розмір, що розрахований ТОВ «ФК «Віва Капітал» за період часу з 02.08.2024 до 29.11.2024 включно (а.с.27).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру відсотків за користування відповідачем сумою кредиту, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Договору позики встановив, що їх розмір визначений неправильно з огляду на таке.

Частиною 5ст.8Закону України«Про споживчекредитування»у редакціїЗакону України«Про внесеннязмін додеяких законівУкраїни щодоудосконалення державногорегулювання ринківфінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 22.04.2024 до 19.08.2024 включно); починаючи з 20.08.2024 та надалі -1%.

Проте відповідно до п. 1.4.2 Кредитного договору розмір процентної ставки, починаючи з 21 дня кредитування, складає 1,48%/день (стандартна процентна ставка).

Частиною 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Суд, проаналізувавши умови Кредитного договору, в контексті щоденної відсоткової ставки за користування кредитом протягом строку кредиту, тобто з 02.08.2024 до 30.11.2024, зокрема п. 1.4.2 Кредитного договору у взаємозв`язку з положеннями ч.5 ст.8, ч.5 ст.12 та п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», встановив, що умови п. 1.4.2 Кредитного договору щодо сплати щоденних відсотків за користування сумою кредиту після 22 серпня 2024 року в розмірі 1,48%/день є нікчемними, оскільки порушують права відповідача як споживача кредитних послуг щодо відповідності умов Кредитного договору положенням Закону України «Про споживче кредитування» в контексті максимальної щоденної відсоткової ставки, що визначена цим нормативно-правовим актом, починаючи з 24.12.2023.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що за період часу з 22.08.2024 до 29.11.2024 включно (оскільки 120 днів спливає саме 29.11.2024), відсотки за користування відповідачем як споживачем сумою кредиту підлягають перерахунку з призми щоденної відсоткової ставки в розмірі 1,00% замість 1,48%.

Таким чином, розмір відсотків, які підлягали сплаті відповідачем на користь кредитодавця ТОВ «ФК «Віва Капітал» згідно умов Кредитного договору є наступним:

1.за період з 02.08.2024 до 21.08.2024 включно: 1110 грн (7500 грн х 0,0074 = 55,5 грн (відсотки за 1 день користування кредитом); 55,5 грн х 20 днів (кількість днів між 02.08.2024 та 21.08.2024) = 1110 грн));

2.за період з 22.08.2024 до 23.08.2025: 150 грн (7500 грн х 0,01 = 75 грн (відсотки за 1 день користування кредитом); 75 грн х 2 дні = 150 грн));

3.за період з 24.08.2024 до 29.11.2024 включно: 5391,96 грн (5502 грн (тіло кредиту з урахуванням його часткового погашення позичальником 23.08.2024 в сумі 1998 грн) х 0,01 = 55,02 грн (відсотки за 1 день користування кредитом); 55,02 грн х 98 днів (кількість днів між 24.08.2024 та 29.11.2024) = 5391,96 грн)).

Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем кредитодавцю ТОВ «ФК «Віва Капітал», у період строку кредиту з урахуванням положень ч.5ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», складає 6651,96 грн (1110 грн + 5391,96 грн + 150 грн).

Водночас як встановлено судом із детального розрахунку за Кредитним договором (а.с.27), позичальник ОСОБА_1 23.08.2024 сплатила кредитодавцю 2442 грн, що останнім зараховані в рахунок погашення відсотків за користування кредитними коштами. У зв`язку з цим, розмір заборгованості зі сплати відповідачем як позичальником відсотків лишився недоплаченим в розмірі 4209,96 грн (6651,96 грн 2442 грн).

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що розмір відсотків, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача в розмірі 5280,14 грн, підлягає задоволенню частково в сумі 4209,96 грн.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених нею коштів у рахунок як погашення суми кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за відсотками є частково обгрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню в сумі 4209,96 грн

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 14 625 грн, то суд зазначає про таке.

Пунктом 6.4 Кредитного договору сторони обумовили, що у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим договором сума кредиту за яким не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в такому порядку: на 2 дні не виконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 375 грн; на 4 дні не виконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 2625 грн; на 10 днів не виконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 3000 грн; на 15 днів не виконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 3000 грн; на 25 днів не виконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 3000 грн та на 30 днів не виконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 3000 грн.

Крім того, з розрахунку заборгованості за Кредитним договором, складеного кредитодавцем ТОВ «ФК «Віва Капітал» (а.с.27), суд встановив, що останнє здійснило нарахування ОСОБА_1 як позичальнику штрафу на загальну суму 14 625 грн за період з 14.09.2024 до 12.10.2024.

Частинами 1,2ст.549ЦК Українипередбачено,що неустойкою(штрафом,пенею)є грошовасума абоінше майно,які боржникповинен передатикредиторові уразі порушенняборжником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу«Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУкраїни та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасуванняу разі прострочення позичальникомвиконання грошового зобов`язанняза договором, відповідно до якого позичальнику було наданокредит (позику) банком або іншимкредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18«Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУкраїни свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки.Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до якихпозичальнику було наданокредит(позику)банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування,до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУкраїни, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУкраїни розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженогоЗаконом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником пені в розмірі, передбаченому п. 6.4 Кредитного договору, проте п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУкраїни позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позичальника неустойки у виді штрафу в період воєнного стану, а тому дійшов висновку, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 14625 грн слід відмовити.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.2 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 10600 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

У п.30 постанови Верховного Суду від 20.07.2021 в справі № 922/2604/20 зроблено правовий висновок, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/10120/24, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правової допомоги №1 від 02 січня 2025 року,укладеного між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та Адвокатським бюро «Грушевий Ю.В.» (далі АБ «Грушевий Ю.В.») (а.с.28-30); 2) ордеру серії СА №1137028 від 30.09.2025 (а.с.5); 3) акту виконаних робіт відповідно до договору про надання правової допомоги №1 від 02.01.2025 (а.с.31); 4) рахунку №26/26-01 від 26.09.2025 (а.с.32); 5) платіжної інструкції №LK928/2 про сплату ТОВ «ФК «Віва Капітал» 10600 грн АБ «Грушевий Ю.В.» (а.с.33).

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги АБ «Грушевий Ю.В.» в особі адвоката Грушевого Ю.В. у справі щодо стягнення боргу за Кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

З аналізу статей10,11,12,13ЦПКУкраїни в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керуєтьсяКонституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті182ЦПКУкраїни).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими устатті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24).

За приписамистатті 13 ЦПК Українисуд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті13, частин п`ятої, шостої статті137 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не подала, а також не подала і клопотання про їх зменшення.

Водночас,ч.1,п.3ч.2ст.141ЦПК Українипередбачено,що судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивачем були пред`явлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 25407,14 грн, які судом задоволені частково в розмірі 9711,96 грн (5502 грн заборгованість за основною сумою боргу, та 4209,96 грн заборгованість за відсотками), що складає 38,23% від ціни позову (9711,96 грн / 25407,14 грн), тому суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних відносин принципу пропорційності визначення судових витрат, визначивши розмір витрат на правничу допомогу, що надана позивачу, в розмірі 38,23%, що відповідає розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з цим, керуючись п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що у грошовому виразі складає 4052,38 грн (10600 грн (розмір витрат на правничу допомогу, що визнаний судом співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та узгоджується з орієнтовним розрахунком судових витрат) х 0,3823 (розмір задоволених позовних вимог)).

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що саме 4052,38 грн підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача як витрати на правничу допомогу, що останньому надавались професійним адвокатом.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.2 прохальної частини позовної заяви від про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2422,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №LK920/17 від 24.09.2025 (а.с.35).

Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором обгрунтованими і задовольнив їх на суму 9711,96 грн (5502 грн заборгованість за основною сумою боргу, та 4209,96 грн заборгованість за відсотками), що складає 38,23% від ціни позову (9711,96 грн / 25407,14 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 926,08 грн, тобто 38,23% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2422,40 х 0,3823).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Віва Капітал» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в розмірі 9711,96 грн, з яких: 5502 грн заборгованість за основною сумою боргу, та 4209,96 грн заборгованість за відсотками. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 926,08 грн - судового збору, та 4052,38 грн витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 527, 530, 610, 626-628, 634, 638, 1048-1049, 1054, п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 247, 264, 265, 280-284, 289, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит №1421541330887 від 02 серпня 2024 року в розмірі 9711 (дев`ять тисяч сімсот одинадцять) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок, з яких: 5502 (п`ять тисяч п`ятсот дві) гривні заборгованість за основною сумою боргу, та 4209 (чотири тисячі двісті дев`ять) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 926 (дев`ятсот двадцять шість) гривень 08 (вісім) копійок та 4052 ( чотири тисячі п`ятдесят дві) гривні 38 (тридцять вісім) копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 4978 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 46 (сорок шість) копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 07 листопада 2025 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал», ЄДРПОУ: 40860735, місцезнаходження: 20600, Черкаська область, м. Шпола, вул. Таранця, 20.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко