Рішення № 131608548, 07.11.2025, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/2680/25

Провадження № 2/0158/1050/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2025 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Поліщук С.В.,

при секретарі Шрамко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

08 вересня 2025 року позивач ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі його представника Грибанова Д.В. звернувся до Ківерцівського районного суду Волинської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.10.2024 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №8542254, шляхом підписання електронним підписом. Відповідно до умов вищевказаного договору позикодавець ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало позичальнику ОСОБА_1 у власність грошові кошти (позику) в розмірі 9000 грн., шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської карти позичальника № НОМЕР_1 на строк 30 днів, які остання зобов`язувалась повернути у день закінчення строку позики 01.11.2024 року та сплатити проценти від вказаної суми позики за користування позикою в розмірі 0,80% в день, яка діє протягом строку договору позики, а також 5,00% за понадстрокове користування позикою; 23,71% - комісія за надання кредиту від суми наданого кредиту, що в грошовому виразі складає 2133 грн 90 коп.

ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином виконало взяті на себе зобов`язання, надавши позичальнику кредит грошові кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Всупереч умовам вищевказаного договору позики, відповідач по справі ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконала, не здійснила жодного платежу на погашення кредитної заборгованості, внаслідок чого у відповідача по справі ОСОБА_1 за договором позики №8542254 від 03.10.2024 року виникла заборгованість в розмірі 13526 грн 00 коп. з яких: 6866 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 26 грн 10 коп. сума заборгованості за відсотками, 4500 грн 00 коп. сума заборгованості по процентах за понадстрокове користування кредитом, 2133 грн 90 коп. комісія за надання позики.

Крім того, 28.09.2024 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №73423851, шляхом підписання електронним підписом. Відповідно до умов вищевказаного договору позикодавець ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало позичальнику ОСОБА_1 у власність грошові кошти (позику) в розмірі 12000 грн., шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської карти позичальника, на строк 30 днів, які остання зобов`язувалась повернути у день закінчення строку позики 27.10.2024 року та сплатити проценти від вказаної суми позики за користування позикою в розмірі 0,725% в день, яка діє протягом строку договору позики, а також 2,70% за понадстрокове користування позикою; 15,00% - комісія за надання кредиту від суми наданого кредиту, що в грошовому виразі складає 1800 грн 00 коп.

ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином виконало взяті на себе зобов`язання, надавши позичальнику кредит грошові кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Умови вищевказаного договору позики, відповідач по справі ОСОБА_1 не виконав, не здійснив жодного платежу на погашення кредитної заборгованості, внаслідок чого у відповідача по справі ОСОБА_1 за договором позики №73423851 від 28.09.2024 року виникла заборгованість в розмірі 22897 грн 47 коп. з яких: 11190 грн 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 4167 грн 00 коп. сума заборгованості за відсотками, 5740 грн 47 коп. сума заборгованості по процентах за понадстрокове користування кредитом, 1800 грн 00 коп. комісія за надання позики.

Крім того, 18.10.2024 року між ТзОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №19591-10/2024, шляхом підписання електронним підписом. Відповідно до умов вищевказаного договору позикодавець ТзОВ «Аванс Кредит» передало позичальнику ОСОБА_1 у власність грошові кошти (кредит) в розмірі 4900 грн, шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської карти позичальника, на строк 120 днів, які остання зобов`язувалась повернути у день закінчення строку кредиту 14.02.2025 року та сплатити проценти від вказаної суми позики за користування позикою в розмірі 0,99% в день, яка діє протягом строку кредитного договору, а також штрафні санкції в розмірі 100% від суми несплаченого у встановлені графіком платежів строки платежу (у разі прострочення клієнтом терміну сплати чергового платежу або його сплати не в повному обсязі).

ТзОВ «Аванс Кредит» належним чином виконало взяті на себе зобов`язання, надавши позичальнику кредит грошові кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Умови вищевказаного кредитного договору, відповідач по справі ОСОБА_1 не виконала, не здійснила жодного платежу на погашення кредитної заборгованості, внаслідок чого у відповідача по справі ОСОБА_1 за кредитним договором №19591-10/2024 від 18.10.2024 року виникла заборгованість в розмірі 13243 грн 72 коп. з яких: 4900 грн 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 4705 грн 47 коп. сума заборгованості за відсотками, 3638 грн 25 коп. сума заборгованості за штрафними санкціями.

14.06.2021р. та 27.03.2025р. між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» були укладені договори факторингу №14/06/21 та №27/03/25 відповідно до яких ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників №43 від 21.02.2025р. та №2 від 27.03.2025р., в тому числі і до відповідача по справі ОСОБА_1 за договорами позики №8542254 від 03.10.2024р. та №73423851 від 28.09.2024р.

Крім того 22.01.2025р. між ТзОВ «Аванс Кредит» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №22012025/2 відповідно до якого ТзОВ «Аванс Кредит» відступило на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників Б/Н від 22.01.2025р., в тому числі і до відповідача по справі ОСОБА_1 за кредитним договором №19591-10/2024 від 18.10.2024р.

Враховуючи вищевикладене, позивач по справі просить суд стягнути з відповідача по справі ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за договорами позики №8542254 від 03.10.2024р. та №73423851 від 28.09.2024р. та кредитним договором №19591-10/2024 від 18.10.2024р. в сумі 49667 грн 19 коп., а також стягнути судові витрати по справі пов`язані зі сплати судового збору.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 09.09.2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач по справі ОСОБА_1 не подала. Клопотання про розгляд даної цивільної справи з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні до суду не надходило. Позовна заява з додатками надсилалась відповідачу за її зареєстрованим місцем проживання, однак поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою уповноваженої особи «Укрпошти» «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», слід рахувати належно врученими.

Зокрема, у постановах від 14.08.2020р. та від 13.01.2020р. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив: «у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі».

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані письмові докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Згідно із п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Судом встановлено, що 03.10.2024 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №8542254, шляхом підписання електронним підписом. Відповідно до умов вищевказаного договору позикодавець ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало позичальнику ОСОБА_1 у власність грошові кошти (позику) в розмірі 9000 грн., шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської карти позичальника № НОМЕР_1 на строк 30 днів, які остання зобов`язувалась повернути у день закінчення строку позики 01.11.2024 року та сплатити проценти від вказаної суми позики за користування позикою в розмірі 0,80% в день, яка діє протягом строку договору позики, а також 5,00% за понадстрокове користування позикою; 23,71% - комісія за надання кредиту від суми наданого кредиту, що в грошовому виразі складає 2133 грн 90 коп. (а.с. 9-16).

ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином виконало взяті на себе зобов`язання, надавши позичальнику кредит грошові кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Всупереч умовам вищевказаного договору позики, відповідач по справі ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконала, не здійснила жодного платежу на погашення кредитної заборгованості, внаслідок чого у відповідача по справі ОСОБА_1 за договором позики №8542254 від 03.10.2024 року виникла заборгованість в розмірі 13526 грн 00 коп. з яких: 6866 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 26 грн 10 коп. сума заборгованості за відсотками, 4500 грн 00 коп. сума заборгованості по процентах за понадстрокове користування кредитом, 2133 грн 90 коп. комісія за надання позики (а.с. 26).

Крім того, 28.09.2024 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №73423851, шляхом підписання електронним підписом. Відповідно до умов вищевказаного договору позикодавець ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало позичальнику ОСОБА_1 у власність грошові кошти (позику) в розмірі 12000 грн., шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської карти позичальника, на строк 30 днів, які остання зобов`язується повернути у день закінчення строку позики 27.10.2024 року та сплатити проценти від вказаної суми позики за користування позикою в розмірі 0,725% в день, яка діє протягом строку договору позики, а також 2,70% за понадстрокове користування позикою; 15,00% - комісія за надання кредиту від суми наданого кредиту, що в грошовому виразі складає 1800 грн 00 коп. (а.с. 27-33).

ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином виконало взяті на себе зобов`язання, надавши позичальнику кредит грошові кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Умови вищевказаного договору позики, відповідач по справі ОСОБА_1 не виконав, не здійснив жодного платежу на погашення кредитної заборгованості, внаслідок чого у відповідача по справі ОСОБА_1 за договором позики №73423851 від 28.09.2024 року виникла заборгованість в розмірі 22897 грн 47 коп. з яких: 11190 грн 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 4167 грн 00 коп. сума заборгованості за відсотками, 5740 грн 47 коп. сума заборгованості по процентах за понадстрокове користування кредитом, 1800 грн 00 коп. комісія за надання позики (а.с. 40-41).

Крім того, 18.10.2024 року між ТзОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №19591-10/2024, шляхом підписання електронним підписом. Відповідно до умов вищевказаного договору позикодавець ТзОВ «Аванс Кредит» передало позичальнику ОСОБА_1 у власність грошові кошти (кредит) в розмірі 4900 грн, шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської карти позичальника, на строк 120 днів, які остання зобов`язується повернути у день закінчення строку кредиту 14.02.2025 року та сплатити проценти від вказаної суми позики за користування позикою в розмірі 0,99% в день, яка діє протягом строку кредитного договору, а також штрафні санкції в розмірі 100% від суми несплаченого у встановлені графіком платежів строки платежу (у разі прострочення клієнтом терміну сплати чергового платежу або його сплати не в повному обсязі) (а.с. 55-61).

ТзОВ «Аванс Кредит» належним чином виконало взяті на себе зобов`язання, надавши позичальнику кредит грошові кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Умови вищевказаного кредитного договору, відповідач по справі ОСОБА_1 не виконала, не здійснила жодного платежу на погашення кредитної заборгованості, внаслідок чого у відповідача по справі ОСОБА_1 за кредитним договором №19591-10/2024 від 18.10.2024 року виникла заборгованість в розмірі 13243 грн 72 коп. з яких: 4900 грн 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 4705 грн 47 коп. сума заборгованості за відсотками, 3638 грн 25 коп. сума заборгованості за штрафними санкціями (а.с. 68).

14.06.2021р. та 27.03.2025р. між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» були укладені договори факторингу №14/06/21 та №27/03/25 відповідно до яких ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників №43 від 21.02.2025р. та №2 від 27.03.2025р., в тому числі і до відповідача по справі ОСОБА_1 за договорами позики №8542254 від 03.10.2024р. та №73423851 від 28.09.2024р. (а.с.17-25, 34-39).

Крім того 22.01.2025р. між ТзОВ «Аванс Кредит» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №22012025/2 відповідно до якого ТзОВ «Аванс Кредит» відступило на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників Б/Н від 22.01.2025р., в тому числі і до відповідача по справі ОСОБА_1 за кредитним договором №19591-10/2024 від 18.10.2024р. (а.с. 62-67).

Згідно із п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно з ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки факторинг визначено п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

Відповідно до норм ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст.3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою, другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. ст. 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту. Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився сплатити комісію за надання кредиту.

Аналізуючи умови кредитних договорів, суд дійшов висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки умовами договорів передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.

Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Що стосується нарахування позивачем штрафних санкцій за кредитним договором №19591-10/2024 від 18.10.2024 року в 3638 грн 25 коп., суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Штрафні санкції, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач по справі ОСОБА_1 істотно порушила умови договорів позики №8542254 від 03.10.2024р. та №73423851 від 28.09.2024р. та кредитного договору №19591-10/2024 від 18.10.2024р. у зв`язку з чим утворилась заборгованість за договором позики №8542254 від 03.10.2024р. в сумі 13526 грн 00 коп., за договором позики №73423851 від 28.09.2024р. в сумі 22897 грн 47 коп. та за кредитним договором №19591-10/2024 від 18.10.2024р. в сумі 9604 грн 75 коп., а всього 46028 грн 22 коп., тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому із відповідача на користь позивача стягується судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 2806 грн 14 коп. (46028 грн 22 коп. / 49667 грн 19 коп. х 3028 грн 00 коп.).

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 89, 95, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 6, 15, 16, 205, 207, 513, 514, 517, 526, 626, 628, 638-639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. №30, реквізити: IBAN: НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором позики №8542254 від 03.10.2024р. в сумі 13526 (тринадцять тисяч п`ятсот двадцять шість) грн 00 коп., за договором позики №73423851 від 28.09.2024р. в сумі 22897 (двадцять дві тисячі вісімсот дев`яносто сім) грн 47 коп. та за кредитним договором №19591-10/2024 від 18.10.2024р. в сумі 9604 (дев`ять тисяч шістсот чотири) грн 75 коп., а всього 46028 (сорок шість тисяч двадцять вісім) грн 22 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) судовий збір в розмірі 2806 (дві тисячі вісімсот шість) грн 14 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;

представник позивача Грибанов Денис В`ячеславович, діє на підставі довіреності №643 від 05.12.2024р., юридична адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , жителька АДРЕСА_2 .

Суддя Ківерцівського районного суду С.В.Поліщук