Ухвала суду № 131603224, 06.11.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8408/25

Провадження № 2/487/3923/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2025 суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Лагода А.А. в м. Миколаєві, дослідивши на предмет дотримання вимог ст.ст.175,177 ЦПК Українипозовну заяву ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ставничої Ірини Олександрівни, про визнання права власності на самочинно збудоване майно, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2025 позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, просить суд визнати право власності за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на гараж літера «Р» в домоволодінні АДРЕСА_1 . Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_2 та під час оформлення спадщини позивачем встановлено наявність у вказаному домоволодінні, що самочинно збільшена площа гаража літера «Р» площею на 10,9кв.м. Нотаріус рекомендувала позивачу звернутись до УДБК ММР, а останнє рекомендувало позивачу звернутись до суду. 18.09.2025 позивач отримала рішення про відмову державного реєстратора в реєстрації об`єкту яким позивачу рекомендовано звернутись до суду з позовом про визнання права власності на об`єкт нерухомості.

Вивчивши матеріали позовної заяви суддею встановлено, що позовну заяву подано без дотримання вимог встановлених ст.ст.175, 176, 177 ЦПК України, що є підставою для залишення позовної заяви без руху.

Так, відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява, серед іншого, повинна містити: поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, адреси електронної пошти.

В позовній заяві не зазначено: поштовий індекс позивача, електронної пошти позивача, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (відносно відповідача та третьої особи), адресу електронної пошти сторін.

Отже,позивачу слідусунути недолікишляхом зазначенняв позові: поштовий індекс позивача, електронної пошти позивача, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (відносно відповідача та третьої особи), адресу електронної пошти сторін.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заяваповинна містити ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Щодо вимоги майнового характеру.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності пов`язуючи це зі спадкуванням, фактично бажає підтвердити своє право власності на майно, то заявлені ним вимога є вимогами майнового характеру. Ціна позову - це грошовий вираз майнових вимог позивача. У позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна. Дійсна вартість майна підтверджується висновком суб`єкта оціночної діяльності. Зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається. Позивачем на виконання вимог частини 2 статті 175 ЦПК України, не вказано ціну позову. Відповідно до статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна - це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Відповідно до статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість. Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"). Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов`язок покладається на позивача. Вартість майна визначається на момент пред`явлення позову. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру від прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи вищевикладене,суд звертає увагу позивача, що ціна позову має бути визначена виходячи з суми дійсної вартості спадковогомайна, на час звернення до суду, однак висновок про його оцінку майна в матеріалах позовної заяви відсутній, що в свою чергу унеможливлює визначення розміру судового збору, який слід сплатити при подачі позовної заяви до суду. На підставі викладеного, позивачу необхідно зазначити ціну позову, виходячи з дійсної вартості майна, на частку якого він фактично просить визнати право власності, та сплатити судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За положеннями п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заяваповинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Заявляється вимога про визнання права власності за померлим без належного правового обґрунтування, без зазначення правових норм які передбачають таку можливість.

Суд виходить з правової позиції Верховного Суду, викладеної у поставі від 16.06.2021 у справі № 570/997/19 (провадження № 61-16257св20), "...визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування".

Отже, позивачу необхідно заявити кінцеву вимогу, що передбачена правовими нормами мкі регулюють відносини з нерухомим майном, що самочинно збудоване та з урахуванням законодавства про спадкування.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заяваповинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

В позовній заяві зазначено, що під час оформлення спадщини на підставі правовстановлюючих документів встановлено наявність в домоволодінні АДРЕСА_1 самочинно збільшену площу гаража літ.«Р» площею на 10,9кв.м. разом з тим, до позову не додані правовстановлюючі документи на вказане домоволодіння які б підтверджували вказані обставини (копія технічного паспорту від 18.08.2025 та довідка нотаріуса від 01.09.2025 не засвідчують таких обставин).

Також всупереч п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України в позовній заяві не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

До того ж, при вирішенні спору про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачені статтями26,29-31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону). Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частини п`ятої стаття26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"). Частиноюдругоюстатті36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Частиноювосьмоюстатті39 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності"передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється. Аналогічна норма закріплена у пункті 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461. Відповідно до статті39 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності", пункту 3 Порядку № 461 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Відповідно до 19-21 Порядку прийняття вексплуатацію закінченихбудівництвом об`єктів,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від13червня 2011року №461 у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник (уповноважена ним особа) може повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю для реєстрації декларації.

Рішення про реєстрацію або повернення декларації може бути розглянуто у порядку нагляду (без права реєстрації декларації) Держархбудінспекцією або оскаржено до суду. Тобто, позивачу слід додати до позову докази звернення з відповідною заявою (декларацією про готовність об`єкта до експлуатації) до державного органу УДБК.

Щодо належного відповідача.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття48 ЦПК України).

Відповідно до частинпершоїтадругоїстатті51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тлумачення статті51 ЦПК Українисвідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц).

З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття170 ЦК України).

Частиною другою статті19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 7 частинипершоїстатті7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пункті.

Зі змісту наведеної норми слідує, що органом, уповноваженим здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль на території населених пунктів щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1) наслідками, є, зокрема, виконавчий орган з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільської, селищної рад населеного пункту.

Частиноюдругоюстатті7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"передбачено, що у разі якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду.

Оскільки матеріали справи містять докази, що Миколаївська міська рада утворила виконавчий орган з питань державного архітектурно-будівельного контролю, то у даному випадку повноваження такого органу виконує саме Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради.

Таким чином, позивачу слід визначитись з належним відповідачем за заявленими позовними вимогами, який наділений повноваженнями зприйняття вексплуатацію самовільних будівель.

Згідно з ч.1, 5 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб; позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч.2, 4, 5 ст.95 ЦПК України).

Разом з тим, копії документів долучених до позовної заяви не містять дату такого засвідчення, а частина з них взагалі не засвідчена

З огляду на те, що до позову додані копії документів позивачу слід надати завірені належним чином копії вказавши на кожній копії (сторінках): слово«Згідно з оригіналом», особистий підпис особи (уповноваженої, якщо це не позивач), яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дату засвідчення копії.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Як вбачається із наданої позовної заяви, вимоги закону при її поданні у повному обсязі не виконано.

Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення викладених в ухвалі недоліків.

Враховуючи викладене, залишення даної позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ставничої Ірини Олександрівни, про визнанняправа власностіна самочиннозбудоване майно залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачеві, що у разі усунення недоліків поданої заяви відповідно до ухвали суду у встановлений строк, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі не усунення недоліків поданої заяви у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя А.А. Лагода