Рішення № 131603043, 30.10.2025, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 452/4682/24

Провадження № 2/455/287/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

30 жовтня 2025 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кушніра А.В.,

секретар судового засідання Борковська Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

26.12.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Ткаченко М.М. звернулася до Самбірського міськрайонного суду Львівської області із зазначеною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором №75195383 від 29.08.2021 у розмірі 18762,57грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40грн та витрати на правову допомогу у розмірі 9000грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 29.08.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №75195383 на суму 8050,00 грн.

Зазначає, що відповідно до Договору Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Відповідно до положень Договору цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

Стверджує, що Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Також вказує, що 22.02.2022 було укладено договір №22/02/2022 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75195383. 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75195383. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №75195383.

Зазначає, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №75195383 від 29.08.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 18762,57 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 8050,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10711,25 грн; нараховані 3% річних - 1,32 грн.

З огляду на наведене, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача зазначену суму заборгованості за вищевказаним договором та понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 08.01.2025 позовну заяву передано на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Старосамбірського районного суду Львівської області.

06.02.2025 справа надійшла до Старосамбірського районного суду Львівської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2025 року справа передана для розгляду судді Кушніру А.В.

Ухвалою судді від 25.02.2025 відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

10.03.2025від представникавідповідача надійшовдо судувідзив,в якомупросив розглядсправи проводитиза відсутностівідповідача тайого представниката зазначив,що непогоджується звикладеним впозові зогляду нанаступне.Згідно п.2.2.договору позики№75195383між позивачемта ТОВ"1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВОНЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ",на якийпосилається позивач,строк позики(строкдії договору)-14днів,і датаповернення позики-12.09.2021р.,орієнтована загальнавартість позики-10292,73грн.Ця самадата вказанаі вдодатку 1до договору,на якийпосилається позивач.При цьому,згідно наданогопозивачем розрахунку,ТОВ "1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВОНЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ"продовжувало нараховуватипроценти замежами 12.09.2021р.,а такожвраховувало сплаченізгідно наданоїпозивачем інформаціївідповідачем платежів погашеннянезаконно нарахованоїзаборгованості.Також зазначає,що позивачне надавналежних доказівна підтвердженнятого,що відповідачкаотримала кредитнікошти.Крім того,зазначає,що зумов договорівне можливовстановити чивидавався кредит,в якомупорядку,на якийрахунок чиготівкою.Позов немістить первиннихдокументів щодонаявності заборгованості,а розрахуноктакої неє належнимдоказом їїіснування.Також зазначає,що згідност.257Цивільного кодексуУкраїни,Загальна позовнадавність встановлюєтьсятривалістю утри роки.Якщо вказанийв договорістрок позикизакінчився 12.09.2021р.-,то відповіднийстрок позовноїдавності закінчився12вересня 2024року.При цьому,позивач звернувсядо судуз позовом17грудня 2024року -після вказаногостроку.Згідно ч.5ст.261ЦПК,за зобов`язаннямиз визначенимстроком виконанняперебіг позовноїдавності починаєтьсязі спливомстроку виконання.У зв`язкуз цимвважає запотрібне застосуватипозовну давність,яка єпідставою длявідмови упозові.Щодо витратна правничудопомогу,відповідачка зазначає,що позивач посилається, на те, що нібито 2 години було витрачено на надання усної консультації з боку адвокатського об`єднання "Лігал ассістанс". Однак, саме Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" є фінансовою компанією, яка володіє відповідними знаннями з норм відповідного законодавства, інакше - б не змогла працювати за даним профілем, видавати кредити, готувати проекти договорів та отримати ліцензію, та з огляду на стандартність даної позовної заяви відсутня потреба в такому консультуванні. Крім цього, з огляду на стандартність позову вважає завищеним двохгодинний час для підготовки позову. Розмір правничої допомоги, який хоче стягнути позивач - 9000 грн. складає трохи менше за половину від загального розміру позовних вимог - 18752 грн. 57 коп., тож є явно завищеним. Також вважає, що витрати на правничу допомогу не підлягають компенсації з огляду на безпідставність позовних вимог. З огляду на наведене просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, справу розглядати без участі відповідачки та її представника.

27.03.2025від представникапозивача ОСОБА_2 до судунадійшла відповідьвідзив,у якійзазначає,що відповідач незаперечує фактукладання договору,отримання грошовихкоштів тавиникнення зобов`язаньміж сторонами.При цьомузазначає,що ІКСТовариств недозволяє перейтидо наступногокроку увипадку невиконанняумов попереднього.Тому позичальникмав ознайомитисяпослідовно здоговором,паспортом кредитута правилами,які містятьвсі істотніумови,передбачені законодавствомта погодженісторонами договору.Договір позики№75195383підписано Позичальникомелектронним цифровимпідписом (одноразовийідентифікатор вякості особистогопідпису),який булонадіслано задопомогою СМС-повідомленняна телефоннийномер,зазначений Позичальникомв особистомукабінеті насайті Кредитодавців.Зі сторониПозикодавця договірбуло підписаноелектронним цифровимпідписом (одноразовийідентифікатор вякості особистогопідпису)відповідно довимог ЗУ«про електроннукомерцію» тапогоджених умовдоговору.Також зазначає,що відповіднодо розрахункузаборгованості (щоне заперечуєтьсявідповідачем)були здійсненічасткові сплатиза договором.Внесення Відповідачемгрошових коштівна рахуноккредитодавця,є визнанняміснування зобов`язаньза Договором,що,у своючергу,фактично вказуєна підтвердженняволевиявлення Відповідачана укладеннядоговору тапогодження всіхумов договору,адже,без волевиявленняне існувалоб потребисплачувати кошти.Щодо перерахуваннякоштів нарахунок позичальника,зазначає,що данаобставина підтверджуєтьсялистом ТОВ«ФК «ФІНЕКСПРЕС»,відповідно доякого 29.08.2021року здійсненопереказ грошовихкоштів накартковий рахунок НОМЕР_1 ,який належитьпозичальнику,у сумі8050,00грн.Крім тогозазначено,що оскількиКомпанія нездійснює операційз готівковимигрошима,а переказикоштів здійснюютьсявиключно убезготівковій формі,видаткові касовіордери насуму переказуне складаються.Також зазначає,що згіднорозрахунку заборгованостіза період29.08.2021по 30.01.2022,мало місце продовженнястроку користуванняпозикою самеза ініціативою Позичальника/відповідачата,відповідно,продовжувалось нарахування процентівза користуванняпозикою. Тобто,за понадстроковекористування Позикоюнарахування процентівздійснювалось напідставі п.6.5.Правил виключнов межахпередбаченого строку- 90днів здати останньогопогашення (21.12.2021року)та спливувизначеного строку14днів,загалом з29.08.2021по 30.01.2022року. Такимчином,нарахування відсотків,заявлених достягнення звідповідача, проведене з дотриманням умов Договору позики та Правил, відтак є правомірним та законним, а наведена в розрахунках сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі. Щодо закінчення строку позовної давності, також зазначає, що останні погашення за договором були здійснені 21.12.2021 року. З урахуванням погоджених умов договору щодо пролонгації дії договору (користування кредитними коштами), строк позовної давності щодо заявлення вимог про стягнення заборгованості за таким Договором не минув. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N2 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Отже,строки позовноїдавності небули пропущеніПозивачем,а підставидля застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні. Щодо витрат на правничу допомогу, представник позивача зазначає, що Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Твердження представника Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, проте подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, проте у відзиві на позовну заяву представник відповідачки посив суд справу розглянути у їх відсутності.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.08.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №75195383 на суму 8050,00 грн., відповідно до умов якого (п.1 Договору) Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Також відповідно до умов вищевказаного договору:

п.2.1. Сума Позики 8050,00 грн.

п.2.2. Строк Позики (Строк Договору) 14 днів.

п.2.3. Процентна ставка (базова) 1,99 % на день. Дата надання Позики 29.08.2021. Дата повернення Позики (останній день) 12.09.2021. Орієнтовна загальна вартість позики 10292,73 грн.

п.4. Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики.

п.5.2. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Відповідно до п.7.12, 7.14, 7.15 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" з метою недопущення наслідків понадстрокового користування позикою сторони домовилися, що у разі якщо у позичальника на дату закінчення строку позики наявна заборгованість за договором позики і позичальником не оформлено пролонгацію, строк позики автоматично продовжується на один календарний день (далі автопролонгація). Проценти під час автопролонгації нараховуються за базовою процентною ставкою, визначеною у договорі позики. Позичальник не заперечує та погоджується, що автопролонгація може здійснюватися необмежену кількість разів та не потребує додаткового документального оформлення з боку сторін. Позичальник погоджується, що застосуванняповторної автопролонгації здійснюється за умови наявності непогашеної позики (її частини) та не потребує додаткової згоди позичальника. Продовження строку позики на умовах автопролонгації припиняється у разі якщо на протязі 90 автопролонгацій поспіль позичальником не погашено позику.

22.02.2022 було укладено договір №22/02/2022 (далі Договір факторингу 1) відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитним договором №75195383.

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників №1 до Договору факторингу 1 №22/02/2022 від 22.02.2022, від ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 18761,25 грн., яка складається з: 8050,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10711,25 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 (далі Договір факторингу 2) відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за кредитним договором №75195383.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №75195383.

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення (Купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року, від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 18761,25 грн., яка складається з: 8050,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10711,25 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією Договору позики №75195383 від 29.08.2021 з додатком (а.с.26-27); копією правил надання грошових коштів у Позику ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" затверджених наказом директора ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ"№12/08/2021 від 12.08.2021 (а.с.28-39); копією довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 25.11.2024 (а.с.40); копією розрахунків заборгованості ОСОБА_1 станом на 22.02.2022, 10.01.2023 та 06.12.2024 (а.с.45-56); копією Договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 (а.с.57-61); копією Акту приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді за Договором Факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 (а.с.62); копією платіжного доручення №333740001 від 23.02.2022 (а.с.63); копією витягу з Реєстру Боржників №1 до Договору факторингу 1 №22/02/2022 від 22.02.2022 (а.с.68); копією Договору №10-01/2023 про відступлення (Купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 (а.с.70-75); копією Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором №10-01/2023 про відступлення (Купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 (а.с.75); копією витягу з Реєстру Боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення (Купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 (а.с.9).

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані наступними нормами права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 2 статті1054та частини 2 статті1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно дост. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2ст.530 ЦК Україниякщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст.599ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В статті 610 ЦК України, зазначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимогст.611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

У відповідності до частини першої статті 516 ЦК України зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11 липня 2018 року у справі 753/7883/15 (судове рішення у ЄДРСР № 75498350), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку, оскільки спростування доказів позивача є процесуальним обов`язком саме відповідача (а не суду).

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав суду документи щодо надання кредитів позичальнику.

В свою чергу, відповідачка не надала суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували факт перерахування їй кредитних коштів в розмірі, визначеному договором, доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачем також не надано до суду. Також відповідачкою не надано суду жодних розрахунків, котрі б спростовували правильність розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи позивачем.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що відповідачка ОСОБА_1 в порушення умов договору позики належним чином своїх зобов`язань щодо повернення тіла кредиту та процентів, передбачених договором позики, не виконує, внаслідок чого має заборгованість на загальну суму 18762,57грн, яка в добровільному порядку відповідачем не погашена, беручи до уваги те, що до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача як боржника за договором позики, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити та стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості на користь позивача.

Щодо доводів представника відповідача про те, що було пропущено строк позовної давності, то суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що договір позики №75195383 укладено 29.08.2021 року.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так,постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»(далі - Закон № 540-IX)розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

ЦейЗаконнабрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19),позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд з цимУказом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією рф проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»(далі - Закон № 2120-ІХ)розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк його дії.

Закон № 2102-IXнабрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українивикладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Таким чином, оскільки в цій справі станом на 26 грудня 2024 року позовна давність щодо заявлених позовних вимог ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»не спливла, то цей строк внаслідок його продовження на строк дії карантину та воєнного стану (до 29 січня 2024 року) й подальшого (з 30 січня 2024 року) зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану не є пропущеним.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українивизначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другоюстатті 137 ЦПК Українидля цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини четвертоїстатті 137 ЦПК України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шостастатті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частини третьоїстатті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 4статті 10 ЦПК УкраїниСуд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відтак, суд вважає за доречне врахувати правову позицію, викладену Європейським судом з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (рішення від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, п. 269), де оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, Суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України»(Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01) Європейський суд з прав людини вказував, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Окрім того, у пункті 154 рішенняЄвропейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу матеріали справи містять: договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 з додатком (а.с.18-22); заявку на надання юридичної допомоги № 220 від 01.11.2024 (а.с.23); витяг з Акту № 1 про надання юридичної допомоги від 29.11.2024 (а.с.25).

Отже, сума витрат позивача на правову допомогу, згідно з вищевказаними доказами, складає - 9000 грн.

Представник відповідачки у відзиві на позовну заяву зазначив, що заявлені позивачем суми за здійснену правничу допомогу є неспівмірними та завищеними, з огляду на стандартність даної позовної заяви. Також розмір правничої допомоги 9000грн. складає трохи менше за половину від загального розміру позовних вимог, тому є явно завищеним.

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу та матеріали справи, суд звертає увагу на те, що спір належить до категорії незначної складності та не потребує дослідження великої кількості доказів.

З огляду на наведене, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат у розмірі 9000 гривень не є співмірною зі складністю даної категорії справ, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України.

Відтак, виходячи з предмета та підстав даного позову, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, беручи до уваги наявну судову практику в аналогічних спорах, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, виходячи також із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 6000 грн. Такий розмір витрат, на думку суду, є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета задоволеного позову.

Крім того, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору на суму 2422,40гривень.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 264, 274, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором позики №75195383 від 29.08.2021 у розмірі 18762 (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 57 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дняскладення повногосудового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: м.Київ, вул.Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В.Кушнір