Рішення № 131601727, 06.11.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10459/25

Провадження № 2/638/5224/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2025 рокуШевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Лєбєдєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

04.06.2025 представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 42356,68 грн, з яких: 41189,25 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.12.2017 по 30.09.2023; 440,90 грн за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.09.2023; 347,28 грн за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.09.2023; 379,25 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.12.2022 по 30.09.2023; інфляційні витрати в сумі 1858,89 грн; три відсотки річних в сумі 721,04 грн, судові витрати в сумі 3117,62 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води відповідачам. Відповідачам щомісяця направлялися рахунки на оплату наданих послуг, проте внаслідок неповної та несвоєчасної оплати отриманих послуг станом на 01.05.2025 утворилась заборгованість.

Ухвалою суду від 05.06.2025 по справі відкрито спрощене провадження з повідомленням сторін.

01.10.2025 надійшов відзиву на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 , оскільки він не є споживачем будь-яких комунальних послуг, що надаються виконавцями комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , так як він не проживає за вказаною адресою та не є власником квартири. ОСОБА_3 виїхав за межі України 17.03.2022 та назад не повертався, а тому не міг здійснювати споживання комунальних послуг з постачання теплової енергії, які надає позивач. Між ним та власниками квартири відсутні будь-які домовленості щодо утримання квартири, порядку користування нею та/або сплати комунальних послуг тощо. Позивачем не надано суду доказів наявності у ОСОБА_3 права власності на квартиру чи права користування, доказів, які б підтверджували наявність обов`язку нести витрати на утримання та/або користування квартирою.

01.10.2025 надійшла заява про застосування строків позовної давності до вимог позивача, оскільки вимоги, що стосуються періоду до 03.06.2022 є такими, що заявлені після спливу строку позовної давності, в тому числі інфляційні витрати та три відсотки річних.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, представник позивача надав заяву про розгляд справи без їх участі, відповідачі та їх представник причин неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

За інформацією з Реєстру територіальної громади м.Харкова за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Заборгованість відповідачів, згідно розрахунків позивача складає 42356,68 грн, з яких: 41189,25 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.12.2017 по 30.09.2023; 440,90 грн за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.09.2023; 347,28 грн за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.09.2023; 379,25 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.12.2022 по 30.09.2023.

Відповідно до ст.ст.67,68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно п. 5 ч. 1ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

За положенням ч. 1ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 18, 20, 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання, холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 р. №630 (чинній на період виникнення спірних правовідносин) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Враховуючи викладене, споживач зобов`язаний оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов`язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладені у постановах від 30 жовтня 2013 року по справі №6-59цс13 та від 25 листопада 2014 року по справі №3-184гс14.

Так, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання згідноЗакону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин 1, 6статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Статтею 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» визначено поняття декларування місця проживання особи та реєстрація місця проживання (перебування) особи.

Так, декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади; реєстрація місця проживання (перебування) особи це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 вказаного Закону, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад" прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), згідно пункту 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для реєстрації місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Такі документи подаються з перекладом на українську мову, засвідченим нотаріально.

З аналізу вказаних нормативних актів, слідує, що місце проживання громадянина України повинно бути зареєстровано/задекларовано у встановленому вище зазначеними нормативними актами порядку.

Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється, зокрема, на підставі заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5.

Суду не надано відомостей, що відповідач ОСОБА_3 вчиняв дії з метою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Щодо твердження відповідача про фактичну відсутність за місцем зареєстрованого місця проживання з березня 2022 року суд зазначає наступне.

Згідно п.29 Правил №630, споживач має право на зменшення розміру плати у разі, зокрема тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Однак, відповідач ОСОБА_3 не надав доказів звернення до позивача із заявою про непроживання у квартирі АДРЕСА_2 , та бажання припинити отримання житлово-комунальних послуг за період з березня 2022 року, зокрема на час його відсутності за вказаною адресою, а тому підстав для його звільнення від оплати житлово-комунальних послуг немає.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_3 про те, що він не є власником або співвласником квартири АДРЕСА_2 , суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.76, ч.1,2ст.77, ч.2 ст.78, ч.1 ст.95 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які зазакономможуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.6 ст.81, ч.1 ст.89 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому частиною 1 статті 84 ЦПК України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї

Всупереч вищевикладеному, суду не надано доказів щодо права власності на квартиру АДРЕСА_2 , клопотань про витребування відповідного доказу відповідачем або його представником не заявлено, надана роздруківка з сайт веб-порталу опендатабот сформована станом на 29.09.2025, період заборгованості заявлений позивачем з 01.02.2017 по 30.09.2023, відомостей, що саме за вказаний період відповідач ОСОБА_3 не був власником квартири суду не надано.

Крім того, частиною 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Тобто, оскільки відповідач ОСОБА_3 зареєстрований у квартирі та фактично є споживачем наданих послуг, то він несе солідарну відповідальність з іншими споживачами.

Таким чином, відповідачі були споживачами житлово-комунальних послуг, які надає КП «Харківські теплові мережі».

На підставі ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 на офіційному сайті КП «ХТМ» розміщено 31.10.2021 індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності 01.12.2021.

З 01.12.2021 на підставі ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII у багатоквартирних будинках набрали чинності індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті КП «ХТМ» в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua від 31.10.2021.

Відповідно до п.4 Індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Пункт 5 Індивідуальних договорів передбачає, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно з п.51,52,53 Індивідуальних договорів передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги

Суду не надано та не зазначено про існування доказів того, що відповідачі відмовлялися від споживання послуг з теплопостачання у встановленому порядку, чи зверталися до позивача щодо проведення перерахунку у разі можливої відсутності тривалий час в квартирі та не споживання послуг або з претензіями щодо невиконання ним зобов`язань щодо постачання послуг, або надання неякісних послуг суду.

Відповідно дост.626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629ЦПК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З 1 липня 2022 року набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, який опублікований на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі».

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія-товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Споживач теплової енергії- фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Тобто регулювання відносин здійснюється щодо постачання теплової енергії, яка призначена для купівлі- продажу. Основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

За Правилами користування теплової енергії від 03.10.2007 № 1198 споживач теплової енергіє є фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, або юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно договору.

КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно із ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182.

Матеріалами справи підтверджено, що КП «Харківські теплові мережі» постачало відповідачам теплову енергію, які її одержували і не відмовлялися від неї у встановленому законом порядку, внаслідок чого у відповідачів виник обов`язок оплачувати спожиту теплову енергія.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості, яка складається, з 41189,25 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.12.2017 по 30.09.2023; 440,90 грн за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.09.2023; 347,28 грн за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.09.2023; 379,25 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.12.2022 по 30.09.2023 обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки відповідачі будучи зобов`язаними своєчасно сплачувати плату за отримані послуги, в односторонньому порядку припинили виконувати взяті на себе зобов`язання, не сплачують заборгованість добровільно, суд приходить до висновку, що виникла заборгованість підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Статтею 257 ЦК Українипередбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю утри роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУкраїни.)

Відповідно дост.264 ЦК Україниперебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.

Після переривання перебіг позовної давностіпочинається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Спливпозовної давності,про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо судвизнаєповажнимипричини пропущенняпозовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 ЦК України).

Згідно з ч.1статті 127 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» розділ І Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України було доповнено статтею 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 01 квітня 2020 року та діяв до 30.06.2023 року

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211, карантин встановлено з 12 березня 2020 року та було неодноразово продовжено.

При цьому Верховний Суд неодноразова виснував, зокрема справи №679/1136/21, №903/323/20, що всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023року «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, з 24 лютого 2022 року і дотепер в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (з наступними змінами).

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Вказаний Закон набрав чинності 17 березня 2022 року.

Таким чином, строк позовної давності продовжений Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану», який вже був чинним на момент скасування Закону України 540-IX від 30 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» .

Враховуючи, що представник позивача звернувся до суду з позовом 04.06.2025, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в межах позовної давності позивач має право на стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг, обов`язок сплати якої настав з грудня 2017 року.

Отже, у спірних правовідносинах строк позовної давності щодо вимог про стягнення боргу за послуги теплопостачання надані з грудня 2017 року по вересень 2023 року, на момент подання позову не сплинув, оскільки продовжений Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану», який вже був чинним на момент скасування Закону України 540-IX від 30 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2», а відтак клопотання відповідачів про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

У зв`язку із простроченням відповідачами виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховані інфляційні витрати та 3% річних за прострочення ними виконання грошового зобов`язання.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, зокрема, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у розмірі 1858,89 грн та 3% річних у розмірі 721,04 грн за період з березня 2019 по листопад 2021, в межах заявлених позовних вимог є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому строки позовної давності до зазначених вимог не застосовуються з підстав викладених вище.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №7514 від 16.04.2025, а відтак вказана сума підлягає до стягнення з відповідачів на користь позивача.

Також позивач просить стягнути 89,62 грн судових витрат на отримання довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб.

Згідно з положеннями ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Отже, вказані витрати є витратами, пов`язаними з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.

До матеріалів справи долучено довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 23.05.2025, разом з тим матеріалами справи не підтверджується здійснення оплати за отримання зазначеної довідки.

Враховуючи викладене, вимоги представника позивача про стягнення витрат на отримання довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб у розмірі 89,62 грн не підлягають задоволенню, оскільки документально не підтверджені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 625, 629 ЦК України, ст.ст.12,13,141,263,264,265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (м.Харків, вул.Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість у розмірі 42356 (сорок дві тисячі триста п`ятдесят шість) грн 68 коп., з яких: 41189 грн 25 коп. за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.12.2017 по 30.09.2023; 440 грн 90 коп. за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.09.2023; 347 грн 28 коп. за абонентську плату зв індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.09.2023; 379 грн 25 коп. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.12.2022 ро 30.09.2023; інфляційні втрати в сумі 1858 грн 89 коп.; три відсотки річних в сумі 721 грн 04 коп.

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. по 1009 грн 33 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Є.В.Невеніцин