Рішення № 131596963, 04.11.2025, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/619/25

Провадження №2/701/379/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2025 рокуМаньківський районний суд, Черкаської областів складі: головуючого - судді -Костенка А. І. за участю секретаря -Брітан О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Маньківка справу за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "ПрофітКапітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

На підставу своїх вимог спирається на те, що 11.10.2018 року міжПублічним акціонернимтовариством «ІдеяБанк» (надалі-Банк,Кредитодавець)та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач, Позичальник, Боржник, Клієнт) укладено Договір кредиту № Z06.21535.004412131 (надалі - Договір кредиту).

Відповідно до умов Договору кредиту № Z06.21535.004412131 від 11.10.2018 року, Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 69 726,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, який є його невід`ємною частиною.

Згідно п. п. 1.4 Договору Кредиту за користування Кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі 21,99% річних від залишкової суми кредиту.

Також, відповідно до п. п. 1.11 Договору Кредиту за обслуговування кредиту Банком Позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до Графіку платежів.

Банк на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 69 726,00 грн., строком на 11.10.2022 року, а Позичальник відповідно зобов`язався повернути його разом з іншими платежами згідно з умовами цього Договору.

Як йдеться по тексту Договору кредиту, Позичальник беззаперечно підтверджує, що перед укладанням Договору ознайомлений у письмовій формі зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання Кредиту та з нормами Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з Законом України «Про споживче кредитування», реальна процентна ставка складає 103,56% (п. 5.7 Договору кредиту).

В п. 6 Договору кредиту наведено «Графік щомісячних платежів за кредитним договором».

Банк свої зобов`язання за Договором кредиту виконав у повному обсязі надавши Позичальнику кредитні кошти в розмірі 69 726,00 грн., в строки визначені умовами Договору.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує.

У зв`язку з неповерненням отриманих коштів за Договором кредиту та відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за Договором № Z06.21535.004412131 від 11.10.2018 року станом на 19.12.2023 р., (дата відступлення) заборгованість становить 170 540,59 грн., яка складається з:

- заборгованості за основним боргом 65 066,7 грн.;

- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 44 092,81 грн.;

- заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту 61 381,08 грн.

19.12.2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» (далі - ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ»/Фактор) укладено договір факторингу № 19/12-2023 (далі - Договір факторингу 1).

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», а ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених Договором факторингу.

Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості Боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.

Так, ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» зобов`язання за Договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував суму на користь АТ «Ідея Банк».

22.12.2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений Договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» прийняв права вимоги за Кредитним договором № Z06.21535.004412131 від 11.10.2018 року.

Відповідно до п. 2.1 за цим договором ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з положенням п. 2.2 цього договору, права вимоги відступається в розмірі заборгованості боржників перед ТОВ «Оптіма Факторинг», та визначені в друкованому реєстрі боржників, що підписується сторонами та в реєстрі боржників в електронному вигляді та надсилається разом з Актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді.

П. 3.2 цього договору передбачена загальна сума фінансування після відступлення прав вимоги яка становить 11 861 032,61 грн.

На виконання вимоги даного договору, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «Оптіма Факторинг» 11 861 032,61 грн., та відповідно було здійснено передача реєстру боржників.

За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 22.12.2023 року відповідно до договору факторингу № 22/12-2023 перейшло право за Договором № Z06.21535.004412131 від 11.10.2018 року, що укладено між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за Договором кредиту № Z06.21535.004412131 від 11.10.2018 року, що станом на 19.12.2023 року, відповідно до довідки-розрахунку заборгованості складають 170 540,59 грн., що складається з:

- заборгованості за основним боргом 65 066,7 грн.;

- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 44 092,81 грн.;

- заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту 61 381,08 грн., що і змусило представника позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 07.07.2025 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

23.10.2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого вважає, що вона підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Стороною відповідача не оскаржується та не ставиться під сумнів підписання вищевказаного кредитного договору.

Разом із тим, сторона відповідача не погоджується із нарахованою сумою заборгованості виходячи із наступного.

11.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № Z06.21535.004412131 згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 69 726,00 грн., строком до 11.10.2022 р., а він у свою чергу зобов`язував повернути кошти із відсотками за користування.

На підставі Договору факторингу № 19/12-2023 ПАТ «Ідея Банк» передало право вимоги за вказаним Договором ТОВ «Оптіма Факторинг».

22.12.2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФУ «Профіт Капітал» був укладений договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.21535.004412131 від 11.10.2018 року.

Відтак, згідно розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 заборгував позивачу 170 540,59 грн., з яких 65 066,7 грн., сума заборгованості за основним боргом, 44 092,81 грн., - сума заборгованості за нарахованими і несплаченими відсотками, 61 381,08 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.

Положення Кредитного договору № Z06.21535.004412131 від 11.10.2018 р., щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 61 381,08 грн., суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення такої з відповідача.

Відповідно до витребуваного розрахунку заборгованості на ухвалу суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 147 834,54 грн., із яких з яких 65 066,70 грн., сума заборгованості за основним боргом, 26 510,04 грн., - сума заборгованості за нарахованими і несплаченими відсотками, 55 257,80 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.

Отже, заявлені позовні вимоги співпадають лише в частині суми заборгованості у розмірі 65 066,70 грн.

Дана сума визнається відповідачем та не оспорюється.

Також відповідач визнає нараховану представником позивача заборгованість за нарахованими і несплаченими відсотками у розмірі 26 510,04 грн.

Таким чином, відповідач визнає заборгованість на загальну суму 65 066,70 + 26 510,04 грн. = 91 576,74 грн.

У свою чергу, оскільки відповідач сплачував заборгованість по кредитному договору і частина коштів у сумі 30 643,13 грн., була зарахована як сплата комісії, вважає за необхідне врахувати цю суму як сплачену заборгованість за кредитним договором оскільки відсутні підстави для стягнення такої з відповідача.

Таким чином із відповідача підлягає стягненню 91 576,74 грн. 30 643,13 грн. = 60 933,61 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача, понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7000 грн.

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, а також враховуючи виконання роботи адвокатом, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 2 000 грн., що є співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність справи.

04.11.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив відповідно до якого ТОВ "ФК "Профіт Капітал" вважає, що позовні вимоги є цілком законними, обґрунтованими та такими, що відповідають процедурі та вимогам чинного законодавства, тим більше ОСОБА_1 , в своєму відзиві зазначає, що погоджується з сумами заборгованості за основним боргом та за нарахованими та несплаченими відсотками, а отже, наданий відзив не аргументованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, з огляду на наступне:

11.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту № Z06.21535.004412131.

Відповідно до умов Договору кредиту № Z06.21535.004412131 від 11.10.2018 року, Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 69 726,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, який є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. п. 1.11 Договору Кредиту за обслуговування кредиту Банком, Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 48 місячних внесках включно до 11 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів (п. п. 2.1. Кредитного договору).

Також, в п. п. 2.4. передбачено, що з укладенням цього Договору, Позичальник доручає Банку здійснювати договірне списання Банком з будь-яких рахунків Позичальника в «Ідея Банк» грошових коштів, в розмірі наявної простроченої заборгованості по кредиту, нарахованих процентах, плати за обслуговування кредитної заборгованості, неустойках штрафах, пені. Таке договірне списання може здійснюватись Банком на підставі цього Договору будь-яку кількість разів.

Плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати видачі кредиту. Нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості припиняється після повного повернення кредиту.

За невиконання чи неналежне виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим договором, Банк має право нараховувати пеню, за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі: 0,15% - в період прострочення оплати від 1 до 60 календарних днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61 календарного дня та по день повного погашення заборгованості за цим Договором, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення.

Позичальник заявляє та гарантує, що: уся інформація, відомості та документи, які повідомлені та надані ним Банку з метою одержання кредиту, є достовірними і відповідають дійсності; кредит одержується ним на поточні потреби та не пов`язаний з підприємницькою діяльністю; Банк перед укладенням кредитного договору повідомив йому в належній формі в повному обсязі інформацію передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, він ознайомився з тарифами Банку і згоден з ними.

Відповідно до п. п. 5.3 Договору, Позичальник заявляє, що немає жодного рішення, не була вчинена жодна дія з боку державних, судових або інших органів, яка може негативно вплинути на Позичальника, у тому числі на його діяльність або фінансові можливості.

Цей договір є укладеним з дня його підписання Сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Після укладення договору, Відповідач виконував його умови та покладені на нього договірні зобов`язання, сплачуючи тіло кредиту, відсотки та комісію, що свідчить про свідоме визнання Відповідачем умов договору, в тому числі його оспорюваних умов.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості була зазначена у п. п. 1.11 та п. 6 Договору № Z06.21535.004412131 від 11.10.2018 року.

При укладенні Кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, строки повернення коштів, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Так, підписавши договір, ОСОБА_1 , засвідчив, що він погодився з його умовами у тому числі і з комісією за обслуговування кредиту та відсотковою ставкою.

Усі умови договору між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 були погоджені 11.10.2018 р., у тому числі і комісія передбачена в щомісячних платежах.

ТОВ «ФК «Профіт Капітал» вважає доводи Представника Відповідача щодо погашення за комісією безпідставними. Комісії були розраховані та включені до загальної заборгованості на законних підставах.

Згідно з умовами укладеного 11.10.2018 року кредитного договору № Z06.21535.004412131 плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,75% щомісячно від початкової суми кредиту, що передбачено в паспорті споживчого кредиту.

ОСОБА_1 був належним чином проінформований про всі умови договору та погодився з ними, що підтверджується його підписами.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечує щодо вказаного розміру витрат на правничу допомогу адвоката Ушакевич М.П., та просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу. Водночас представник ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» вважає зазначені витрати обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам та з урахуванням реального обсягу наданих послуг та витраченого часу.

Так, адвокатом Ушакевич М.П., було заявлено витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн., виходячи з умов укладеного Договору про надання правової допомоги між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Правовий курс», яким передбачено фіксовану ставку за надання правничої допомоги.

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» та адвокатським об`єднанням «Правовий курс» укладено договір про надання правової допомоги № 02-24 від 01.07.2024 року.

Відповідно до п. п. 1.1. Договору Об`єднання бере на себе зобов`язання по наданню Клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги у відповідності з умовами цього договору, а Клієнт зобов`язується прийняти надану йому правову допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов Договору.

Сторони в п. п. 3.1.1 Договору визначили, що Клієнт сплачує на користь Об`єднання винагороду, зокрема у розмірі 7 000,00 грн., за проведення консультацій з клієнтом, здійснення вивчення документів та підготовки проекту позовної заяви для направлення до суду 1 (однієї) позовної заяви згідно реєстру боржників.

Так, на виконання умов визначених розділом 3 Договору складено акт № 1 від 14.05.2025 року прийому-передачі наданої правової допомоги (далі Акт), відповідно до котрого, вказується розмір та обсяг наданої правової допомоги із зазначенням вартості.

Відповідно до Акту, вартість наданих послуг із правової допомоги складає 147 000,00 грн., в котрий відповідно включено правову допомогу до позичальника ОСОБА_1 за Договором кредиту № Z06.21535.004412131 в розмірі 7 000,00 грн., що була сплачена ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» Об`єднанню в повному обсязі, та підтверджується платіжним дорученням.

Представник ТОВ «ФК «Профіт Капітал» вважає, що дана сума співмірна із витратами адвоката на супроводження даної справи.

Враховуючи вище викладене, розмір витрат на правову допомогу адвоката Ушакевич М.П., є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню Відповідачем за результатами розгляду даної справи.

Сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката була обґрунтована і підтверджена договорами та актами виконаних робіт, які були надані до суду раніше. А всі твердження Відповідача про те, що витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн., є співмірними і справедливими, з огляду на категорію та складність справи, без належного обґрунтування суперечить принципам справедливого судового розгляду та порушує права ТОВ «ФК «Профіт Капітал».

Таким чином, вважає, що вимоги ОСОБА_2 про зменшення витрат на правову допомогу є необґрунтованими, а тому такі витрати підлягають компенсації.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, але надала суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить справу розглядати у її відсутності.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з?явилися, але представник відповідача надав суду заяву, згідно якої підтримує позицію викладену у відзиві на позовну заяву та просить розгляд справи проводити без їх участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

11.10.2018 року міжПублічним акціонернимтовариством «ІдеяБанк» (надалі-Банк,Кредитодавець)та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач, Позичальник, Боржник, Клієнт) укладено Договір кредиту № Z06.21535.004412131 (надалі - Договір кредиту).

Відповідно до умов Договору кредиту № Z06.21535.004412131 від 11.10.2018 року, Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 69 726,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, який є його невід`ємною частиною.

Згідно п. п. 1.4 Договору Кредиту за користування Кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі 21,99% річних від залишкової суми кредиту.

Також, відповідно до п. п. 1.11 Договору Кредиту за обслуговування кредиту Банком Позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до Графіку платежів.

Банк на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 69 726,00 грн., строком на 11.10.2022 року, а Позичальник відповідно зобов`язався повернути його разом з іншими платежами згідно з умовами цього Договору.

Згідно з Законом України «Про споживче кредитування», реальна процентна ставка складає 103,56% (п. 5.7 Договору кредиту).

В п. 6 Договору кредиту наведено «Графік щомісячних платежів за кредитним договором».

Банк свої зобов`язання за Договором кредиту виконав у повному обсязі надавши Позичальнику кредитні кошти в розмірі 69 726,00 грн., в строки визначені умовами Договору.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує.

19.12.2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» (далі - ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ»/Фактор) укладено договір факторингу № 19/12-2023 (далі - Договір факторингу 1).

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», а ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених Договором факторингу.

Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості Боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.

22.12.2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений Договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» прийняв права вимоги за Кредитним договором № Z06.21535.004412131 від 11.10.2018 року.

Відповідно до п. 2.1 за цим договором ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з положенням п. 2.2 цього договору, права вимоги відступається в розмірі заборгованості боржників перед ТОВ «Оптіма Факторинг», та визначені в друкованому реєстрі боржників, що підписується сторонами та в реєстрі боржників в електронному вигляді та надсилається разом з Актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

У статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства ст. 14 ЦК України.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Частинами першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

Так, за змістом статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 11 жовтня 2018 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Оскільки обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, слід визначити, що встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. При цьому банк нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит. Більш того, матеріали справи не містять і приблизного переліку послуг, які надаються банком. Тобто, відсутнє двостороннє належне погодження сплати комісії банку та визначення обсягу послуг банку, за яку є необхідність сплачувати комісію. Таким чином, суд доходить до висновку, що вимога про стягнення заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту з відповідача у розмірі 61 381,08 грн., за кредитним договором № Z06.21535.004412131 від 11.10.2018 є нікчемною та не може бути задоволена.

При вирішенні спору суд також враховує наступне.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог. Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача. Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору частини четвертої статті 263 ЦПК, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Виходячи з цих обставин, одного з основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, суд доходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Разом з тим, суд вважає, що вказаний розрахунок витрат на правничу допомогу не узгоджується із наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені позивачем витрати у сумі 7 000 грн., є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для нього, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 , на користь позивача 4 000 грн., витрат на професійну правничу допомогу.

Ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 13730 від 15.05.2025 позивачем за подання позову до відповідача сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги позивача задоволені судом частково, стягнуто заборгованість в розмірі 60 933,61 грн., тобто позовні вимоги задоволено на 35,73 %. Відповідно розмір судових витрат пропорційно задоволеним вимогам складає 1 081,90 грн, виходячи із розрахунку (3028,00 х 35,73 % : 100), які підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 10, 12, 18, 141, 142, 263-265, 272, 280-284, 353, 354 ЦПК України, ст. ст. 1, 3, 207, 509, 526, 530, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054 ЦК України, ст. 8, 42 Конституції України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" (код ЄДРПОУ: 39992082, адреса місцезнаходження: 04071, вул. Набережно-Лугова, буд. 8, м. Київ, рахунок: IBAN № НОМЕР_2 в АТ "Універсал Банк" код банку 322001) заборгованість за кредитним договором № Z06.21535.004412131 від 11.10.2018 року у розмірі 60933,61грн., (шістдесят тисяч дев`ятсот тридцять три гривні 61 копійка).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" (код ЄДРПОУ: 39992082, адреса місцезнаходження: 04071, вул. Набережно-Лугова, буд. 8, м. Київ, рахунок: IBAN № НОМЕР_2 в АТ "Універсал Банк" код банку 322001) судові витрати у розмірі 1 081 грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" (кодЄДРПОУ:39992082,адреса місцезнаходження:04071,вул.Набережно-Лугова,буд.8,м.Київ,рахунок:IBAN№ НОМЕР_2 в АТ"УніверсалБанк"код банку322001)витрати напрофесійну правничудопомогу урозмірі 4 000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя А. І. Костенко