Рішення № 131596727, 04.11.2025, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/6768/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2025 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,

за участі секретаря судового засідання М. Янка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради,

про позбавлення батьківських прав,

В засіданні приймали участь:

позивачка: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивачка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) в якому просила позбавити відповідача батьківських прав стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 23 жовтня 2009 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб. За час спільного проживання у них народилось двоє дітей а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 28 березня 2017 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області шлюб між нею та відповідачем розірвано. Малолітніх синів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишено на виховання з нею, стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання синів у розмірі по 750 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказане рішення батько дітей не виконує, в результаті чого у нього утворилась заборгованість зі сплати аліментів.

Стверджує, що ОСОБА_2 жодної участі в утриманні та вихованні дітей не приймає. Він не сплачує аліменти та систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Діти не підтримують зв`язок зі своїм біологічним батьком, оскільки останній не виявляє жодного інтересу до їхнього життя. ОСОБА_2 жодного разу не відвідував дітей, не запитував про їх фізичний та духовний розвиток, не цікавився їхнім навчанням. Він не вітає дітей зі святами, не робить їм подарунків, не надає жодної матеріальної чи моральної підтримки. За весь цей період навчання дітей в школі батько не контактував з учителями та жодного разу не відвідував батьківські збори. Також відсутні будь-які факти, що свідчили б про його намагання відновити стосунки з дітьми або налагодити контакт. Фактично, він не виконує своїх батьківських обов`язків. ОСОБА_2 як людина, веде аморальний спосіб життя, притягався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти власності. Також, відповідач має значну заборгованість не лише по аліментах, а й у банківських установах.

31 травня 2023 року між нею та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб. За час спільного проживання з ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_5 у неї народилася донька ОСОБА_7 . З часу спільного проживання її з ОСОБА_1 , саме останній виконує функції батька в сім`ї, забезпечує дітей матеріально, розвиває та виховує їх духовний та фізичний розвиток. Діти дружні між собою, присутність та турбота вітчима повністю замінила дітям батька. Про біологічного батька діти не згадують. Враховуючи описане, просить позбавити відповідача батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи Службу у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, зобов`язано третю особу подати до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору у даній справі. Заяву позивачки про виклик свідків задоволено.02 жовтня 2025 року Службою у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради було подано висновок № 08-01-1695/25 від 30.09.2025, згідно з яким вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 02.10.2025 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала з підстав, у ньому наведених.

Заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд встановив таке.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , що є кумою позивачки та відповідача, вказала, що відповідач тривалий час не бере участі у вихованні дітей, позивачка сама виховує та утримує дітей.

Заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд встановив таке.

Позивачка та відповідач є батьками дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2017 року у справі №569/14365/16-ц шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано. Малолітніх синів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишено на виховання з матір`ю. Стягнуто з відповідача аліменти на утримання синів у розмірі по 750 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, в межах ВП №67934925 станом на 02.11.2024 заборгованість зі сплати аліментів становить 141 844,72 грн. Заступником начальника відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа № 569/11666/23 виданого 20.07.2023 Рівненським міським судом Рівненської області встановлено, що станом на 01.11.2024 заборгованість зі сплати аліментів за період з 28.06.2023 по 31.10.2024 становить 73151,51 грн.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Рівненським відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 31.05.2023, актовий запис № 765, позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно характеристики № 715 від 05.12.2024, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем 9г класу Рівненського ліцею № 11 Рівненської міської ради, дитина зарекомендувала себе як дисциплінований та уважний учень, мама та вітчим, ОСОБА_6 , приділяють належну увагу вихованню сина.

Відповідно до характеристики ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учня Рівненського ліцею № 11 Рівненської міської ради, дитина зарекомендувала себе також як дисциплінований та уважний учень, мама та вітчим, ОСОБА_6 , приділяють належну увагу вихованню сина.

Згідно з висновком Служби у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 08-01-1695/25 від 30.09.2025 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 », питання про стан виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків по відношенню до дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради 18 вересня 2025 року.

Біологічного батька діти в останне бачили багато років назад (понад сім років). До дітей ОСОБА_9 не телефонує, жодним іншим способом на контакт з дітьми не виходить. Протягом тривалого часу не цікавиться здоров?ям дітей та їх навчанням, не піклується про фізичний та духовний розвиток, не забезпечує харчуванням, матеріальної допомоги не надає. Всі ці функції (обов?язки батька) взяв на себе та виконує ОСОБА_6 , якого діти вважають за батька та гідний приклад у житті.

ОСОБА_1 зареєстрована та фактично проживає з дітьми та теперішнім чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 . Помешкання з усіма комунальними зручностями У квартирі створені комфортні умови для проживання. Діти забезпечені усім необхідним для проживання, виховання та розвитку, мають окремі місця для сну, підготовки до занять, зону для відпочинку.

Під час бесіди з дітьми з?ясувалось, що обоє синів, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , не бажають бачитись та спілкуватись з батьком, що багато років з ним не зустрічались та не розмовляли. У своєму письмовому поясненні ОСОБА_10 вказав, що батька в останнє бачив ще коли навчався у першому класі, коли дитині було шість років. Відтоді, батько в його житті був відсутній, участі в утриманні та вихованні не приймав, не цікавився станом здоров?я, успіхами в навчанні та потребами.

ОСОБА_2 категорично проти позбавлення його батьківських прав. Повідомив, що перебуває на службі в ЗСУ, але на даний час знаходиться у місті Рівному. Однак на заплановані зустрічі жодного разу не з?явився, відповідних документів до матеріалів справи не надав, на виклики, залишені за місцем його проживання, не відреагував. За допомогою засобів мобільного зв?язку вдалось поспілкуватись двічі, надалі всі телефонні дзвінки ігнорував. Відповідно до отриманої інформації від ІНФОРМАЦІЯ_7

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , був призваний за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_9 10 березня 2022 року у військову частину НОМЕР_2 .

Питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради 18 вересня 2025 року. На засіданні комісії була присутня мати дітей ОСОБА_1 . Комісія, як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення матері, прийняла рішення рекомендувати органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради надати висновок до Рівненського міського суду про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Враховуючи вищевикладені факти, керуючись ст. 19 та ст. 164 Сімейного кодексу України, комісія вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Положеннями статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною;

по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

Таким чином, принцип найкращих інтересів дитини, який є одним із фундаментальних принципів, закріплених у міжнародних актах та національному законодавстві України, означає пріоритетне врахування батьками, законними представниками дитини, органами влади, судом та іншими особами інтересів дитини під час вчинення дій або прийняття ними рішень, які спрямовані на задоволення будь-яких індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я та особливостей розвитку.

У національному законодавстві підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20,від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Суд також враховує, що таке судове рішення повинно відповідати й принципу Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Аналізуючи вимоги та положення згаданого законодавства, суд визнає, що при вирішенні питань, які стосуються дитини, в тому числі і щодо позбавлення батьківських прав її батьків, в першу чергу мають бути враховані інтереси дитини.

Судом не встановлено, що позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідне в якнайкращих інтересах дітей. Жодних доказів способу життя, який би міг негативно впливати на дітей, чи доказів, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і доказів неможливості змінити поведінку батька на краще, позивачкою суду не надано. В матеріалах справи також відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дітей, вчиняв насильство відносно позивачки та дітей.

Суд бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04), у якій він наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Крім того, суд зазначає, що бездіяльність відповідача при виконанні батьківських обов`язків, не свідчить про наявність підстав для позбавлення його батьківських прав відносно дітей.

Враховуючи, що позбавлення відповідача батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, однак, враховуючи попередню поведінку відповідача, вважає за необхідне попередити його про необхідність змінити ставлення до виховання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків.

При цьому, суд роз`яснює, що у разі відсутності реальних змін у поведінці відповідача як батька щодо дітей протягом розумного строку після ухвалення судового рішення, позивачка може знову ініціювати питання про позбавлення його батьківських прав.

Суд також приймає до уваги висновок Служби у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 08-01-1695/25 від 30.09.2025 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 », згідно з яким було визнано за недоцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За таких обставин, в задоволенні позову необхідно відмовити, однак попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та попередити, що в разі ухилення від виконання батьківських обов`язків він може бути позбавлений батьківських прав відносно дітей.

Контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та попередити, що в разі ухилення від виконання батьківських обов`язків він може бути позбавлений батьківських прав відносно дітей

Контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивачку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , АДРЕСА_2 )

третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження (вул. Шевченка, буд. 45, м. Рівне, 33028, ІК 25675397).

Повне судове рішення складене та підписане 06.11.2025.

Суддя О. Левчук