Рішення № 131594333, 06.11.2025, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/1730/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2025 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В. ,

з секретарем Грищенко Н. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Овруч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Велідницьке» про розірвання договору оренди землі та скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди) , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , звернувся до суду із позовом до ПП «Велідницьке», що знаходиться в с. Нові Велідники, вул. Центральна, буд. 13 Коростенського району Житомирської області, в якому просить розірвати договір оренди землі від 18.09.2008, укладений між ОСОБА_2 та ПП «Велідницьке» на оренду земельної ділянки площею 0,9267 га, кадастровий номер 1824287900:13:000:0101, яка розташована на території Хлуплянської сільської ради Овруцького району Житомирської області. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення 29866683 від 02.06.2016, щодо оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,9267 га, кадастровий номер 1824287900:13:000:0101, яка розташована на території Хлуплянської сільської ради Овруцького району Житомирської області. Стягнути на його користь з ПП «Велідницьке» судовий збір в сумі 1211,20 грн..

Мотивують тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,9267 га, кадастровий номер 1824287900:13:000:0101, яка розташована на території Хлуплянської сільської ради Коростенського (Овруцького) району Житомирської області. В листопаді місяці 2023 року при переоформленні спадщини після покійної матері він дізнався, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаної земельної ділянки 02.06.2016 зареєстровано право оренди, на підставі договору оренди землі б/н від 18.09.2008, який укладений між ОСОБА_2 та ПП «Велідницьке», строк дії 10 років. Дізнавшись про зареєстрований договір він як спадкоємець та власник земельної ділянки неодноразово повідомляв офіційними листами відповідача про те, що хоче розірвати даний договір шляхом підписання з відповідачем додаткової угоди про припинення договору оренди у зв`язку з тим, що останній не сплачує орендну плату, а також позивач має намір обробляти дану земельну ділянку власними силами, проте відповідач відповіді до цього часу не надав, тому вважає за можливе вищевказаний договір розірвати. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

Представник відповідача надав заяву, в якій проти позову заперечує та вважає його таким, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що позивач (новий власник) не повідомив відповідача (орендаря) у встановленому законом порядку про набуття права власності. Виплата й нарахування орендної плати стороні договору ОСОБА_2 по земельній ділянці кадастровий номер 1824287900:13:000:0101 здійснювалась відповідачем з 2018 по 2024 роки на загальну суму 7432,92 грн.. Відповідач станом на день відкриття провадження у даній справі не порушував права позивача в частині систематичної (два і більше разів) несплати коштів за оренду землі. Згідно листа ДФСУ від 07.09.2015 р. № 19077/6/99-99-17-02-01-15, контролери роз 'яснили що у разі якщо податковим агентом (орендарем) після смерті фізичної особи (орендодавця) за договором оренди продовжується нарахування орендної плати, то податковий агент не відображає відомості про нараховані суми орендної плати в податковому розрахунку форми № 1ДФ, оскільки відсутній суб`єкт, на користь якого проводиться таке нарахування. Водночас у податковому розрахунку форми № 1ДФ відображається орендна плата за договором оренди, яка нарахована податковим агентом орендарем на користь спадкоємців, у тому податковому періоді, у якому така сума фактично буде виплачена, з відповідним оподаткуванням і зазначенням суми ПДФО, утриманого (перерахованого) до відповідного бюджету.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,9267 га, кадастровий номер 1824287900:13:000:0101, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Хлуплянської сільської ради Коростенського (Овруцького) району Житомирської області, що підтверджується копіями: свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.11.2023 та витягом з Державного реєстру речових прав № 355614348 від 23.11.2023 (а.с.11,12).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна видно, що земельна ділянка площею 0,9267 га, кадастровий номер 1824287900:13:000:0101, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої в 1/1 частці є ОСОБА_1 , державним реєстратором реєстраційного сектору Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області Мойсеєвою І.В. право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано за Приватним підприємством «Велідницьке», код ЄДРПОУ 03744072, номер запису про право в державному реєстрі прав 14777920 (а.с.13).

ОСОБА_1 звернувся до директора ПП «Велідницьке» з листом-повідомленням щодо відмови в пролонгації договору оренди та зазначив в листі, що не бажає поновлювати дію Договору та має намір використовувати орендовану земельну ділянку для власних потреб на свій розсуд або самостійно її обробляти, про що свідчить копія листа-повідомлення на ім`я директора ПП «Велідницьке» та підтвердження про надіслання листа директору ПП «Велідницьке» (а.с.14,15).

Частиною другою ст.792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України та Законом України «Про оренду землі».

Згідно з ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першою ст.32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з ст.ст.13,15,21 Закону України «Про оренду землі», основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року в справі №609/1231/19 зроблено висновок, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину. Проте відсутність реєстрації права власності не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй майном.

Відповідно до частин першої, третьої ст.148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Отже, законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті «д» частини першої ст.141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі №912/1385/17 міститься висновок, що …[при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої ст.651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі №6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі №910/16306/13 Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність].

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі №183/262/17 суд дійшов висновку, що … [у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться». Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо)].

Отже, за загальним правилом у разі наявності вини орендаря у систематичній несплаті орендної плати (два та більше випадки) орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди землі.

Відповідно до частини першої ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 78-80 ЦПК України, зазначені ним обставини.

Як вбачається із матеріалів справи позивач набув право власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.11.2023 (а.с.11), проте останнім не надано доказів на підтвердження факту виконання ним законодавчо визначеного обов`язку, передбаченого ч.3 ст.148-1 ЗК України, а відповідач заперечує факт повідомлення орендаря про зміну власника спірної земельної ділянки, про що останнім зазначено у відзиві на позовну заяву, відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки несплата на протязі тривалого часу орендної плати, як зазначає позивач в позовній заяві, зумовлена діями самого позивача, який створив перешкоди для належного виконання орендарем обов`язку щодо сплати коштів за оренду землі.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 651 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Приватного підприємства «Велідницьке» про розірвання договору оренди землі та скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я. В. Кулініч