Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №295/5446/25
Категорія 38
2/295/2466/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.09.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючої судді:Біднини О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Бойко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №119646 від 05.04.2020 року у розмірі 10 100,00 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000 грн., простроченої заборгованість за процентами в розмірі 8100 грн.; вирішити питання розподілу судових витрат. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 05.04.2020 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №119646 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 2000,00 гривень, дата надання кредиту - 05.04.2020, строк кредиту - 14 днів, валюта кредиту - UAH, стандартна процентна ставка2 % в день або 730 % річних. У порушення умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконала, кредит у повному обсязі не погасила, у зв`язкуз чимза неюрахується заборгованість станом на 13.01.2025 року в розмірі 10 100 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь, а також понесені судові витрати, що складаються зі сплаченогосудового зборув розмірі2422,40грн.та витратна професійнуправничу допомогув розмірі10500грн.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 01.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
08.05.2025року відповідачнаправила досуду відзивна позовнузаяву,в якомупросила відмовитив задоволенніпозову вповному обсязі.Зазначила,що жодногокредитного договоруз ТОВ«ФК «КЕШТУ ГОУ»я неукладала,кошти відцієї компаніїне отримувала,жодних дій,що моглиб свідчитипро укладенняправочину невчиняла.Вказала,що позивачзвертається досуду звимогою стягнутигрошові коштиза договором,укладеним 05.04.2020року,при цьомувідповідно доЦК Українизагальний строкпозовної давностістановить трироки. Таким чином, строк позовної давності сплив у 2023 році, а тому просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності.
15.05.2025 представник відповідача адвокат Калінін С.К. направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень представник зазначив, що позивачем не доведено факту укладення сторонами договору №119646 від 05.04.2020, що свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань. Також, позивачем не надано до суду належного та допустимого доказу нібито отримання відповідачем коштів від ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ», оскільки належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Представник вказав, що позивач надав лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту, відсотків по кожному платіжному періоду, а відтак сторона відповідача та суд позбавлені можливості перевірити розмір заявленої заборгованості. Крім того, представник звертає увагу, що право нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору 18.04.2020, тому починаючи із зазначеної дати, товариство не мало право нараховувати проценти за користування кредитом.
20.05.2025 надійшла відповідь на відзив, в якій представник виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.
У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не з`явилися, у відзиві представник просив розгляд справи проводити без участі сторони відповідача, відмовити у задоволенні позову.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасників справи заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у їхній відсутності на підставі наявних матеріалів справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши й дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, суд дійшов наступного висновку.
За правилом частини першоїстатті 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно достатті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності достатті 6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).
За змістом статей626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першоюстатті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другоїстатті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексуУкраїни може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).
Устатті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першоїстатті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другоюстатті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України«Про електроннукомерцію» (далі - Закон).
Згідно з пунктом 6 частини 1статі 3Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьоїстатті 11Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостоюстатті 11 Законувідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмоїстатті 11Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змістустатті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина другастатті 640ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першоїстатті 1045ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».
Згідно зістаттею 514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1статті 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що 05.04.2020 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №119646, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію»(а.с. 14-15).
Згідно з п. 1.1 договору предметом договору є фінансовий кредит в розмірі 2000 гривень, який надано товариством на умовах строковості, зворотності та платності, а також в обмін на зобов`язання позичальника повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку й на умовах, визначених договором.
Кредит надано на строк 14 днів, тобто до 18.04.2020 року. Строк дії договору 14 днів (п.1.2 договору).
За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних (процентів) від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставкифіксована (п.1.3 договору).
У пункті 2.1 договору зазначено, що сторони домовилися про те, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 1.4. кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Згідно з розділом 7 договору відповідач зазначила наступний номер електронного платіжного засобу (банківської картки) № НОМЕР_1 .
Факт перерахування грошових коштів підтверджено довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 25 лютого 2025 року про переказ на картку № НОМЕР_1 грошових коштів в розмірі 2 000,00 грн. (а.с. 27).
Таким чином, факт укладення договору про надання фінансового кредиту №102383 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Займер» є доведеним.
З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» було укладено договір факторингу №01-28/10/2021, за умовами якого до останнього перейшло за плату право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників (а.с. 17-20).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до вищевказаного договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кеш Ту Гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 10 100 грн., з яких 2 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8 100 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 9).
Встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про те, що ОСОБА_1 не виконала в повному обсязі передбачених кредитним договором обов`язків по поверненню одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів за користування кредитом, що у свою чергу відповідно до закону та умов договору порушило права ТОВ «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ».
Посилання сторони відповідача на те, що ОСОБА_1 не було отримано кредитні кошти в сумі 2 000 грн. суд вважає необґрунтованими, оскільки будь-яких доказів на спростування наявної в матеріалах справи довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 25.02.2025 не надано. Зокрема, відповідачем не надано до суду документів, якими було б підтверджено відсутність у неї відкритих рахунків в банківській установі АТ «Приват Банк» станом на 05.04.2020, та, зокрема, рахунку, платіжним інструментом по якому була картка № НОМЕР_1 , номер якої відповідачем самостійно вказано в договорі про надання фінансового кредиту.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», як набувача права вимоги до цього боржника на підставі договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021, заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 000 грн.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.
Статтею 251ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 252ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
За умовами договору про надання фінансового кредиту №119646 від 05.04.2020 сторони встановили строк кредитування 14 днів, тобто до 18.04.2020. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Отже, за погоджених сторонами умов договору, відсутності у матеріалах справи доказів пролонгації строку кредитування, кредитор мав право нараховувати відсотки за договором лише 14 днів. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають проценти, нараховані за період строку дії кредиту в сумі 560 грн. (2000 грн. - тіло кредиту*2 % - процентна ставка*14 днів - строк кредитування = 560 грн.). Такий розмір процентів відповідає і узгоджується з графіком розрахунків та орієнтовною сукупною вартістю кредиту, які містяться в додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №119646 (а.с. 16).
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» заборгованості за кредитним договором №119646 від 05.04.2020 року в сумі 2560 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000 грн., простроченої заборгованість за процентами в розмірі 560 грн.
Щодо посилання відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19» від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який скасовано лише з 01 липня 2023 року.
Відповідно до п.19Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу Україниу період дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженимЗаконом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженимЗаконом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 р в Україні введений воєнний стан, дія якого продовжена до 07 серпня 2025 року.
Відтак, доводи відповідачки про пропуск позивачем строку позовної давності безпідставні, оскільки такі строки продовжені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19» від 30 березня 2020 року № 540-IX на строк дії карантину, а також п.19Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу Україниперебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупинено на строк дії воєнного стану, дія якого продовжена до 07 серпня 2025 року.
Зазначене узгоджується з висновком викладеним у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 541/564/21 провадження № 61-18933 св 21.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно дост. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу.
Відповідно дост. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано платіжну інструкцію № 39477від 14.07.2025 про оплату за правничу допомогу на суму 10 500,00 грн., акт про отримання правової допомоги від 14.07.2025, додаткову угоду №1 від 27.12.2024 до договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, укладений між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГО» та адвокатом Пархомчук С.В. (а.с. 11-13, 97, 99).
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, пропорційність задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» понесених витрат на оплату професійної правової допомоги, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2661,39 грн.
Щодо витрат відповідача на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
08.05.2025 року між адвокатським бюро «Калінін і Партнери», в особі керуючого Калініна С.К., та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н/25 про надання професійної правничої (правової) допомоги (а.с. 59-60).
Відповідно до п. 3.2. договору за правничу (правову) допомогу, передбачену в п.п. 1.1. 1.2 договору, клієнт сплачує бюро гонорар (винагороду) розмір якого, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору, з урахуванням рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (винагороди), затверджених рішенням засновника Адвокатського бюро «Калінін і Партнери».
Змістом п. 2 додатку №1 до договору від 08.05.2025 року передбачено, що за надання професійної правничої (правової) допомоги клієнт сплачує бюро гонорар (винагороду) в розмірі 5 000 грн. (а.с. 61).
У додатку №2 до договору від 08.05.2025 року наведений перелік робіт (послуг), що були виконані (надані) адвокатом, кількість витраченого часу, розмір ставки за годину (а.с. 65).
З огляду на часткову відмову у задоволенні позову, до стягнення з позивача на користь відповідача підлягають понесені витрати на оплату професійної правничої допомоги, пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено в сумі 3 732,67 грн.
Приписами ч. 10ст. 141 ЦПК Українивизначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Зважаючи на те, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» підлягають до стягнення витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 2661,39 грн., а з ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на користь ОСОБА_1 підлягають до стягнення витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 3 732,67 грн., відповідно до ч. 10ст. 141 ЦПК Україниз ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ» підлягають до стягнення на користь ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 1 071,28 грн. Від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат на оплату професійної правничої допомоги сторони звільняються.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 613,99 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 2-5, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354ЦПК України суд,-
У Х В А Л И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованістьза кредитнимдоговором №119646 від 05.04.2020 року в сумі 2 560 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір в сумі 613,99 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1071,28грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя: О.В. Біднина
Судове рішення № 131593048, Богунський районний суд м. Житомира було прийнято 30.09.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 295/5446/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: