Вирок № 131589620, 06.11.2025, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/3821/25

Провадження № 1-кп/610/224/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2025 Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_4 ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія кримінальне провадження № 12025221080000362 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 13 липня 2025 року близько 17.30 години, перебуваючи поблизу дитячого майданчика на території школи, яка розташована по вул. Шкільна, 20 в с. Вільхуватка Ізюмського району Харківської області, шляхом шантажу малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який виразився в утриманні її мобільного телефону, заманив її до покинутої одноповерхової будівлі на території школи, де перебуваючи всередині вказаної будівлі, маючи злочинний намір направлений на вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, протиправно, усвідомлюючи власні дії, з метою задоволення власної статевої пристрасті, користуючись безпорадним станом ОСОБА_4 , в силу її малолітнього віку, відсутності специфічного життєвого досвіду, зокрема в інтимних питаннях, рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв`язку з чим остання не могла чинити йому активний опір, використовуючи свою значну фізичну перевагу, почав здійснювати дії сексуального характеру не пов`язані із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), яке виразилось в дотиках однією рукою під юбкою малолітньої потерпілої ОСОБА_4 по оголених сідницях, в той же час іншою рукою дотиків до грудей поверх одягу малолітньої потерпілої ОСОБА_4 та притискання грудей руками, тим самим насильницьким способом задовольнив свою статеву пристрасть проти добровільної згоди малолітньої потерпілої ОСОБА_4 .

Допитаний обвинувачений ОСОБА_6 свою вину по пред`явленому обвинуваченню визнав в повному обсязі, пояснивши суду про обставини вчинення кримінального правопорушення так, як це викладено у вироку. У вчиненому щиро розкаявся.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_6 та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі. При цьому судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Справа розглядалась в межах пред`явленого обвинувачення, відповідно до ст. 337 КПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 153 КК України як вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.

Вину ОСОБА_6 по даній кваліфікації суд вважає доведеною.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем реєстрації характеризується задовільно. За висновком судово-психіатричної експертизи № 507 від 04.08.2025 ОСОБА_6 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_6 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_6 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Відповідно до ст.66КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття у вчиненому.

Так, під час судового розгляду даного кримінального провадження ОСОБА_6 висловив щирий жаль з приводу скоєного та осуд своєї поведінки.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлені.

При цьому, врахування органом досудового розслідування як обтяжуючої обставини вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини, судом такою не вважається, оскільки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 153 КК України, щодо малолітньої особи є кваліфікуючою ознакою частини четвертої ст. 153 КК України, а відтак додатково як обтяжуюча обставина не враховується.

Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

При цьому, покарання має на меті запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень не тільки засудженим, а і іншими особами (ч. 2 ст. 50 КК України).

Кримінальні правопорушення, передбачені ст. 153 КК України, особливо коли вони вчиняються щодо малолітніх осіб, мають підвищену увагу громадськості та значний осуд з боку суспільства. Вказаними кримінальними правопорушеннями окрім інтересів фізичної особи порушуються моральні засади суспільства. Така поведінка осіб свідчить про їх підвищену небезпеку для суспільства, а тому у даному випадку суспільні інтереси переважають над приватними.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, про що просила сторона захисту, оскільки таке застосування призведе до хибного уявлення інших осіб щодо можливості уникнення негативних наслідків у виді передбаченого законом покарання за аналогічних підстав, а відтак призначене покарання не буде виконувати виховну та попереджувальну функції.

При призначенні покарання ОСОБА_6 в межах санкції кримінального закону, що передбачає відповідальність за вчинене, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, позицію прокурора, яка просила призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, та законного представника потерпілої, яка погодилася з думкою прокурора, позицію сторони захисту, конкретні обставини справи, суд вважає, що виправлення ОСОБА_6 можливе лише при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі.

З метою забезпечення виконання вироку, суд вважає за необхідне запобіжний захід ОСОБА_6 , застосований в ході досудового розслідування у виді тримання під вартою у Державній установі "Харківській слідчий ізолятор", до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Питання про судові витрати судом вирішується відповідно до ст. 124 КПК України.

Питання про долю майна на яке було накладено арешт, вирішується відповідно до ст.174 КПК України.

Керуючись статтями 371, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_6 , застосований в ході досудового розслідування у виді тримання під вартою у Державній установі "Харківській слідчий ізолятор", до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту приведення даного вироку до виконання, зарахувавши на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк його відбуття строк його попереднього ув`язнення з 15 липня 2025 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку день за день.

Речові докази по справі:

- спіднє (труси) марки "Sport", простирадла та наволочки з ліжка, ?куртка чорного кольору з наявними полосами синього кольору, джинси чорного кольору марки Denim, зі шкіряним ременем, кофта коричнево-білого кольору без маркування, футболка синьо-чорного кольору марки Nike, футболка синя з написом Climamax, шорти чорні з емблемою "Nike", труси типу плавки, капці гумові, ковдра зеленого кольору, ноутбук Toshiba, мобільний телефон марки "UMIDIGI" моделі "G1", мобільний телефон марки "Motorola" моделі "E14", які належать ОСОБА_6 та перебувають на зберіганні в кімнати зберігання речових доказів ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили повернути їх законному володільцю;

- штани зеленого кольору дитячі, кофта чорна дитяча, футболка дитяча червоного кольору марки Demix, юбка синього кольору з малюнком у вигляді квітів, мобільний телефон марки "Redmi" моделі "23053КТ02Н", які належать ОСОБА_5 та перебувають на зберіганні в кімнати зберігання речових доказів ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили повернути їх законному володільцю;

- мобільний телефон марки "Іphone 7", який переданий на зберігання ОСОБА_5 , після набрання вироком законної сили вважати повернутим його законному власнику;

- осип уламків зламаних DVD-R дисків, змив на ватну паличку з поверхні дерев?яного столу, зразок букального епітелію, зрізи нігтьових пластин з лівої руки, зрізи нігтьових пластин з правої руки, змив на марлевий тампон з внутрішньої поверхні долоні лівої руки, змив на марлевий тампон з внутрішньої поверхні долоні правої руки, які відібрано у ОСОБА_6 , та передано на зберігання в кімнату зберігання речових доказів ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили знищити.

Арешт майна, накладений за ухвалами слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 21.07.2025 справа № 610/2660/25 (провадження № 1-кс/610/484/2025), від 24.07.2025 справа № 610/2660/25 (провадження № 1-кс/610/496/2025) та від 25.07.2025 справа № 610/2660/25 (провадження № 1-кс/610/497/2025), після набрання вироком законної сили скасувати.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати по справі в сумі 115336 (сто п`ятнадцять тисяч триста тридцять шість) грн 46 коп., за проведення експертиз.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області, через Балаклійський районний суд Харківської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддяОСОБА_1