Рішення № 131587769, 06.11.2025, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4516/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (відповідач) з такими позовними вимогами, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог:

- визнати протиправними дії Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), що полягає не задоволенні скарги від 11.08.2025 та не скасуванні постанови про відкриття виконавчого провадження №71989300 від 09.06.2023 та похідних від неї та постанови про відкриття виконавчого провадження №7230545 від 19.07.2023 та похідних від неї;

- зобов`язати Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ): скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №71989300 від 09.06.2023 та похідні від неї постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №71989300 від 09.06.2023; постанову про стягнення виконавчого збору від 09.06.2023 у виконавчому провадженні №71989300; скасувати постанову про арешт коштів боржника від 09.06.2023 у виконавчому провадженні №71989300; скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №71989300 від 24.12.2023; постанову про арешт коштів боржника від 24.12.2023 у виконавчому провадженні №71989300; скасувати постанову про розшук майна боржника від 24.12.2023 у виконавчому провадженні №71989300; скасувати постанову про арешт коштів боржника від 22.11.2024 у виконавчому провадженні №71989300;

- зобов`язати Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ): скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №72300545 від 19.07.2023 та похідні від неї постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №72300545 від 19.07.2023; постанову про стягнення виконавчого збору від 19.07.2023 у виконавчому провадженні №72300545; постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 01.08.2023 у виконавчому провадженні №72300545; постанову про арешт коштів боржника від 01.08.2023 у виконавчому провадженні №72300545; постанову про розшук майна боржника від 13.11.2023 у виконавчому провадженні №72300545.

В обґрунтування поданого позову позивач вказував, що в липні 2025 року дізнався про відкриття щодо нього виконавчих проваджень №71989300 та №72300545. Оскільки він не міг бути причетним до адміністративних правопорушень на підставі яких відкриті виконавчі провадження та встановивши, що виконавчі документи які надані до виконання не містять ідентифікаційних даних боржника, прийшов до висновку про протиправність винесених постанов про відкриття виконавчого провадження відносно нього, оскільки виконавчі документи були складені відносно особи з аналогічними прізвищем, ім`ям та по-батькові, а тому державні виконавці не вірно встановили боржника. Враховуючи викладене позивач подав скаргу до начальника Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Ухвалою суду від 09.10.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей ст. 287 КАС України, на 21.10.2025.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Ухвалу суду про відкриття провадження по справі надіслано в електронний кабінет відповідача 09.10.2025, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа, складена працівником суду.

21.10.2025 відкладено судове засідання до 10:00 год 06.11.2025, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відрідженні.

Сторони в судове засідання призначене на 06.11.2025 не з`явилися, про причини неприбуття суд не повідомили, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце судового розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи статей 194, 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкод для продовження розгляду і вирішення справи у письмовому провадженні, за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

19.07.2023 державним виконавцем Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №72300545 з примусового виконання постанови Оболонського районного суду м. Києва №756/1997/23 від 20.02.2023, яким з ОСОБА_1 стягнуто штраф у сумі 17000,00 грн.

В межах вказаного виконавчого провадження відповідачем також прийнято наступні рішення: постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 19.07.2023, постанову про стягнення виконавчого збору від 19.07.2023, постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 01.08.2023, постанову про розшук майна боржника від 13.11.2023 та постанову про арешт коштів боржника від 01.08.2023.

09.06.2023 старшим державним виконавцем Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №71989300 з виконання постанови №ЕАР 6432451 виданого 20.01.2023 Національною поліцією України Департаментом патрульної поліції управління патрульної поліції у м. Києві, якою стягнуто з ОСОБА_1 680,00 грн.

В межах вказаного виконавчого провадження відповідачем прийнято наступні рішення: постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 09.06.2023, постанову про стягнення виконавчого збору від 09.06.2023, постанову про арешт коштів боржника від 09.06.2023, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.12.2023, постанову про арешт коштів боржника від 24.12.2023, постанову про розшук майна боржника від 24.12.2023 та постанову про арешт коштів боржника від 22.11.2024.

Оскільки позивачу в липні 2025 року стало відомо, що відносно нього відкрито виконавчі провадження, 11.08.2025 позивач звернувся із скаргою до начальника Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в порядку ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", в якій просив визнати протиправними та скасувати рішення державного виконавця, які прийняті в межах виконавчих проваджень №71989300 та №72300545.

Розглянувши вказану скаргу, начальник Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 09.09.2025 повідомив позивача, що оскільки він є боржником в межах виконавчих проваджень №71989300 та №72300545, то подана заява не може розглядатися як скарга у відповідності до ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" та буде розглянуто як звернення у відповідності до Закону України "Про звернення громадян".

Також, 09.09.2025 начальником Вишгородського відділу державної виконавчої у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в порядку здійснення контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішення, проведено перевірку законності виконавчого провадження №72300545, за результатами якої винесено постанову. Відповідно до вказаної постанови, визнано, що дії оператора комп`ютерного набору Вишгородського відділу державної виконавчої у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Потапенко К.С. під час здійснення реєстраційних дій по внесенню даних до АСВП по ВП №72300545 такими, що не відповідають вимогам ст. 308 КУпАП.

Не погоджуючись із діями Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) при розгляді скарги від 11.08.2025, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченій Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) та Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі- Інструкція №512/5).

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом(пункт 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону №1404-VІІІ передбачено, що однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Суд, звертає увагу, що враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, предметом даного позову, є саме оскарження дій та рішень Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) прийнятих за результатами розгляду скарги від 11.08.2025.

Статтею 74 Закону №1404 визначено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Частиною 3 ст. 74 Закону №1404-VІІІ визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до абз. 8 п. 1 Розділу ХІІ Інструкції № 512/5 перевірити законність виконавчого провадження мають право, зокрема, начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Згідно п. 2 Інструкції № 512/5 посадові особи, зазначені в абзаці восьмому пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника).

Відповідно до абз. 9 п. 7 розділу XII Інструкції №512/5 якщо посадовою особою, зазначеною в абзаці восьмому пункту 1 цього розділу (начальник відділу державної виконавчої служби), прийнято рішення про скасування постанови або іншого процесуального документа (або їх частини), винесених у виконавчому провадженні в резолютивній частині постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, зазначається постанова або документ, який скасовується (частина, яка скасовується).

Аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано інститут адміністративного контролю законності виконавчого провадження, у межах якого начальник відділу примусового виконання рішень за результатами розгляду скарги стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника) на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця уповноважений здійснювати перевірку виконавчого провадження та в разі виявлення порушень вимог закону, своєю постановою скасувати постанову державного виконавця та зобов`язувати його провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що 11.08.2025 позивач, не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями, які винесені в межах виконавчих проваджень №71989300 та №72300545, подав скаргу до начальника Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в порядку ст. 74 Закону №1404-VІІІ.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 в межах виконавчих проваджень №71989300 та №72300545 є Боржником.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 15 Закону №1404-VІІІ сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що абз. 1 ч. 3 ст. 74 Закону №1404-VІІІ та п. 2 Інструкції № 512/5 боржнику не надано право на звернення зі скаргою до начальника відділу.

Водночас, суд констатує, що боржник може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення лише до суду, який видав виконавчий документ.

Відтак, відсутність у позивача права на звернення зі скаргою на дії та рішення державного виконавця до начальника відділу має наслідком відсутність у останнього права розглядати такі скарги Боржника і скасовувати за результатами розгляду постанови державного виконавця.

Оскільки в цій справі суд встановив, що розгляд скарги позивача, як Боржника, у виконавчому провадженні і скасування постанов державного виконавця не входить до компетенції начальника відповідача, позаяк позивач має у виконавчому провадженні статус боржника, можливість скасування таких постанов в позасудовому порядку не передбачена Законом України "Про виконавче провадження", суд не вбачає підстав для визнання дій відповідача протиправними.

Також, боржник не скористався правами визначеними частинами 2, 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", а саме не звернувся своєчасно, після відкриття виконавчого провадження до відповідного суду із скаргою про скасування тієї чи іншої постанови державного виконавця, який в свою чергу не наділений правом, чи то обов`язком стосовно скасування процесуальних документів винесених в процесі здійснення, виконання виконавчого провадження, адже у випадках оскарження вже вчинених дій державним виконавцем з боку саме боржника, то розгляд таких скарг і подальше прийняття рішень щодо скасування тих чи інших рішень покладаються на суд, виходячи із змісту норм вище згаданої статті Закону.

Судом встановлено, що відповідач, за наслідками розгляду скарги відповідача від 11.08.2025, в порядку Закону України "Про звернення громадян", надав повну, всебічну та обґрунтовану відповідь листом від 09.09.2025.

У вказаному листі, відповідач роз`яснив ОСОБА_1 , що вказана скарга не може розглядатися, в порядку ст. 74 Закону №1404-VІІІ, оскільки скаржник є боржником в межах виконавчих проваджень №71989300 та №72300545 та повідомив, про розгляд його скарги в порядку Закону України "Про звернення громадян".

Також позивачу повідомлено, що державними виконавцями Вишгородського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) при примусовому виконанні виконавчого провадження АСВП№71989300 з примусового виконання постанови №ЕАР 643251 виданої 20.01.2023 НПУ ДПП УПП у м. Києві та виконавчого провадження АСВП №72300545 з виконання постанови №756/1997/23 виданої 20.02.2023 Оболонським районним судом м. Києва, відсутні порушення законодавства, так як вони діяли лише на підставі та в межах наданих їм повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України.

Окрім того повідомлено, що до компетенції відділу не входить перевірка обґрунтованості та законності винесених посадовими особами та органами рішень, які надійшли до відділу на виконання, підстав для скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень №71989300 та №72300545 та постанов винесених при виконанні цих проваджень немає. Також роз`яснено, що у відповідності до ст. 288 КУпАП заявник може оскаржити постанови про адміністративне правопорушення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України.

Поряд з цим, як вбачається із матеріалів справи, 09.09.2025 начальником Вишгородського відділу державної виконавчої у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в порядку здійснення контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішення, проведено перевірку законності виконавчого провадження №72300545, за результатами якої винесено постанову. Відповідно до вказаної постанови, визнано, що дії оператора комп`ютерного набору Вишгородського відділу державної виконавчої у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Потапенко К.С. під час здійснення реєстраційних дій по внесенню даних до АСВП по ВП №72300545 такими, що не відповідають вимогам ст. 308 КУпАП.

Аналізуючи норми Закону України "Про звернення громадян", можна зробити висновок, що обов`язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду, як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади, включає і доведення змісту відповіді до заявника.

З огляду на зміст указаного зобов`язання, орган уважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку.

Отже відповідач, за наслідками розгляду скарги позивача від 11.08.2025, з дотриманням приписів законодавства України, надав повну, всебічну та обґрунтовану відповідь листом від 09.09.2025, при цьому, звернення розглянуте у термін, встановлений Законом України "Про звернення громадян", що вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відтак задоволенню не підлягають і похідні вимоги позивача про зобов`язання відповідача скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №71989300 від 09.06.2023 та похідні від неї постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №71989300 від 09.06.2023; постанову про стягнення виконавчого збору від 09.06.2023 у виконавчому провадженні №71989300; скасувати постанову про арешт коштів боржника від 09.06.2023 у виконавчому провадженні №71989300; скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №71989300 від 24.12.2023; постанову про арешт коштів боржника від 24.12.2023 у виконавчому провадженні №71989300; скасувати постанову про розшук майна боржника від 24.12.2023 у виконавчому провадженні №71989300; скасувати постанову про арешт коштів боржника від 22.11.2024 у виконавчому провадженні №71989300 та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №72300545 від 19.07.2023 та похідні від неї постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №72300545 від 19.07.2023; постанову про стягнення виконавчого збору від 19.07.2023 у виконавчому провадженні №72300545; постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 01.08.2023 у виконавчому провадженні №72300545; постанову про арешт коштів боржника від 01.08.2023 у виконавчому провадженні №72300545; постанову про розшук майна боржника від 13.11.2023 у виконавчому провадженні №72300545.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

З огляду на те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено суд не вирішує питання щодо розподілу судового збору.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

У відповідності до статей 255, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (вул. Межигірського Спасу, 6, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область, 07302, код ЄДРПОУ 34961544).

Суддя В.О. Григораш