Рішення № 1315839, 25.01.2008, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2008 р.

Справа № 4/483

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилько Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 4/483

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ,

до відповідача: державного підприємства дослідного господарства "Червоний землероб", с. Чарівне Бобринецького району Кіровоградської області

про стягнення 23 719, 37 грн.

Представники сторін :

від позивача: Абідіна В. М., довіреність № 187 від 17.01.2008 року;

від відповідача: участі не брали. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Рекомендоване поштове відправлення № 2521978 вручене відповідачу 27.12.2007 року. Письмові пояснення або заперечення по суті позовних вимог відповідач до суду не подав.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з державного підприємства дослідного господарства "Червоний землероб", с. Чарівне Бобринецького району Кіровоградської області заборгованості по оплаті отриманого товару в розмірі 22 634, 10 грн., пені за несвоєчасне проведення оплати в розмірі 542, 67 грн. та процентів за користування товарним кредитом на суму 542, 60 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ.

Дослідивши наявні матеріали справи та правовідносини між учасниками спору і надавши їм правову оцінку, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Між сторонами спору 14.03.2007 року укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 201-КЧ (в подальшому договір) предметом якого визначено проведення господарських операцій по передачі, прийманню та оплаті вартості засобів захисту рослин (товару). Згідно до розділу 3 договору (п.п. 3.1, 3.2, 3.3) асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі товару, ціна визначаються в специфікаціях до даного договору, які є невід'ємною частиною договору. Договір укладено в результаті вільного волевиявлення сторін, підписано повноважними представниками сторін та їх підписи скріплено печатками підприємств. Відповідно до п.п. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.04.1999 року за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб’єктів господарської діяльності. Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.

При укладанні договору сторонами згідно п. 4.1 погодили проведення оплати отриманого товару шляхом перерахування на поточний рахунок продавця суму попередньої оплати у розмірі вказаній у специфікації (30%), а на залишок заборгованості надано товарний кредит строком до 15.10.2007 року, на умовах сплати 0,01 % річних за користування кредитом та нараховується проценти на фактичну суму заборгованості. Товар вважається оплачений у момент надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Виконуючи умови договору, згідно до погодженої сторонами специфікації та наданого позивачем рахунка на оплату товару від 19.04.2007 року та на підставі видаткової накладної від 25.04.2007 року за довіреністю відповідача серії ЯМХ № 214198 від 25.04.2007 року через повноважного представника Панібратець П.І. поставив відповідачу товар на суму 22 634, 10 грн. враховуючи ПДВ, який було вивезено зі складу № 69 в м. Кіровограді по вул. Преображенській 2.

Відповідач прийняв поставлений товар повністю без зауважень, факт прийняття продукції завірив своїм підписом на видаткових накладних. Прийняття продукції відповідачем не оспорюється.

Однак, в свою чергу, відповідач не виконав умови п. 4.1 договору, а саме не здійснив попередню оплату отриманого товару та не вніс на розрахунковий рахунок позивача суму товарного кредиту. Заборгованість за поставлений товар складає 22 634, 10 грн., залишилась непогашеною і після спливу терміну для оплати повинна рахуватись боргом.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши правовідносини, що виникли між учасниками спору, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення, оскільки, господарський суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 22 634, 10 грн.

Такий висновок господарський суд зробив на підставі наступного.

Господарський суд вважає, що викладені умови договору, права та обов'язки сторін, порядок виконання договору, дають підстави вважати, що фактично сторонами укладено договір купівлі-продажу.

За приписом ст. 265 Господарського кодексу України до правовідносин поставки, які не врегульовані цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, господарський суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під дію глави 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Одержання відповідного товару підтверджується також підписом відповідача на видатковій накладній, що у відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей № 99 від 16.05.1996 року є належним доказом підтвердження отримання товару.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняв поставлений товар повністю, але не виконав свої зобов'язання по його оплаті.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639, 655, 691 ЦК України підтверджують що це саме договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в видаткових накладних (а.с. 16).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання товару про ціну з ПДВ.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Спір фактично виник через небажання відповідача провести оплату поставлених позивачем партій товару на суму 22 634, 10 грн.

Укладений між сторонами договір та норми діючого законодавства не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконати зобов'язання по оплаті поставленого та отриманого товару.

Позивач правомірно просить стягнути основний борг в розмірі 22 634, 10 грн. з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов’язання має бути виконано в натурі.

Крім цього, п. 7.1 договору передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує на користь продавця штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, включаючи суму відсотків по товарному кредиту, за кожен день прострочення оплати. За розрахунками позивача сума пені починаючи з 25.04.2007 року за 180 днів складає 542, 67 грн. Розрахунки проведені правильно, позовні вимоги про стягнення пені на суму 542, 67 грн. є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення. Розмір пені розраховано виходячи з розміру облікової ставки НБУ 8,5% до 31.05.2007 року та 8% з 01.06.2007 року .

При нарахуванні пені враховано також наступні положення законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов’язаннях суб’єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 року № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 року № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, на думку господарського суду до стягнення може бути визначена лише пеня, яка нарахована у відповідності до вимог вказаних нормативних актів, тобто виходячи з розміру, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, тобто 17% та 16% річних у відповідні періоди.

При цьому господарський суд враховує, що в період коли позивачем заявлено вимоги про стягнення пені згідно до Постанови НБУ від 06.06.2006 року № 14-011/1373-6039 була визначена облікова ставка в розмірі 8,5%, а з 01.06.2007 року залишилась сталою в розмірі 8%.

Період за який проведено нарахування пені перебуває в межах передбаченого ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України 6 місячного терміну припинення від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідальність за неналежне виконання грошових зобов’язань регулюється спеціальним законом, який передбачає стягнення лише пені, розмір якої обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України. З даною нормою Закону кореспондується стаття 343 Господарського кодексу України, згідно з пунктом 2 якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та стаття 231 Господарського кодексу України, пунктом 6 якої встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, господарський суд визнає правильним застосування для розрахунку пені розмір фактичної заборгованості на суму 6 790, 23 грн. починаючи з 25.04.2007 року та ставку НБУ в цей період 8,5%, а з 01.06.2007 року 8%.

Поряд з цим, згідно до п. 7.2 договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом у відповідності до п. 4.1 договору, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом з розрахунку 25% річних.

Отже, за період з 15.10.2007 року по 04.12.2007 року за 50 днів підлягає до стягнення 542, 60 грн.

Суми, що підлягають до стягнення перебувають в межах позовних вимог.

Господарським судом приймається до уваги, що сторонами не виконано вимоги суду щодо проведення звірки взаємних розрахунків згідно до ухвали суду від 21.12.2007 року, оскільки до суду не подано акт звірки. Однак, позивач подав складений ним в односторонньому порядку акт звірки взаєморозрахунків та документи, що підтверджують направлення його відповідачу.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до повного задоволення.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю, оскільки через неналежне виконання ним своїх зобов'язань позивач змушений був звертатись до суду за захистом своїх прав та поніс додаткові витрати.

Керуючись ст.ст. 34, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства дослідного господарства "Червоний землероб", с. Чарівне Бобринецького району Кіровоградської області, р/р 26004001002001, КОД 00729913, МФО 323624, заборгованість по оплаті за отриманий товар в розмірі 22 634, 10 грн., пеню в розмірі 542, 67 грн., проценти за користування товарним кредитом в розмірі 542, 60 грн. на загальну суму 23 719, 37 грн., суму сплаченого державного мита в розмірі 237, 20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118. 00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ, вул. Собінова 1, р/р 26009050522000, КОД 31320991, МФО 351005.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Ю.І. Хилько