Ухвала суду № 131582257, 05.11.2025, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/217/25

Провадження №2-п/603/1/2025

У Х В А Л А

05 листопада 2025 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Бішко І. М.,

за участю: представника заявника (відповідача) адвоката Тащі М. М. (в режимі відеоконференції), представника позивача Хильченка С. І. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Єлісєєва Дмитра Олексійовича про перегляд заочного рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 10 червня 2025 року у цивільній справі № 603/217/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Єлісєєв Д. О., звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 10.06.2025 року у цивільній справі № 603/217/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Ейс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог представник відповідача вказує, що заочним рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 10.06.2025 року у цивільній справі №603/217/25 задоволено позов ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №931769822 від 18.09.2023 року в розмірі 80432,57 грн, а також 2422,40 грн судового збору і 7000,00грн витрат на професійну правничу допомогу. Представник відповідача зазначає, що відповідач не отримував ухвали про відкриття провадження у справі, про наявність судового провадження стосовно стягнення з нього грошових коштів не знав і не був належним чином повідомлений. Про наявність судової справи дізнався лише після того, як вказане рішення було звернене до виконання і накладено арешт на його рахунки. Так, приватним виконавцем 05.08.2025 року була винесена постанова про арешт коштів боржника і саме тоді відповідачу стало відомо про наявність судового рішення у цивільній справі № 603/217/25 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судові повістки відповідачу жодного разу не були вручені, повідомлення з пошти також не надходили, тому відповідач не міг знати про те, що кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до суду з метою стягнення заборгованості. Окрім того, кредитор не намагався жодним чином врегулювати стягнення заборгованості в досудовому порядку. Весь час з моменту відкриття провадження відповідач не знаходився за місцем своєї реєстрації, в матеріалах справи відсутні зворотні повідомлення про те, що відповідач сповіщений належним чином. Також відповідач не погоджується з існуванням заборгованості за відсотками у заявленому розмірі, оскільки заявлена сума не вмотивована та не обґрунтована належним розрахунком. З огляду на зазначені вище обставини представник відповідача вважає, що наявні підстави для перегляду та скасування заочного рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 10.06.2025 року в цивільній справі № 603/217/25.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» надіслав на адресу суду заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, в яких зазначає, що до позовної заяви додані докази відправки позову з додатками на адресу відповідача (додаток № 34 до позовної заяви). Тобто відповідач знав про наміри позивача звернутися до суду для стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказує, що відповідно до ч. 8 ст. 128Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) судові повістки відповідачу були надіслані належним чином і вважаються врученими. Також зауважує, що у застосунку «Дія» громадяни можуть отримувати сповіщення про призначені судові засідання, у яких вони є учасниками справи. Послуга реалізована Мінцифрою спільно з Державною судовою адміністрацією України, ДП «Центр судових сервісів» та ДП «Інформаційні судові системи». Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи, міг скористатися своїм правом та подати відзив на позовну заяву. Окрім того, позивач у своїх запереченнях надав детальне пояснення до розрахунку заборгованості за кредитним договором, який був доданий до матеріалів позовної заяви. На підставі наведеного вважає, що заява про перегляд заочного рішення є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 10.09.2025 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

Протокольною ухвалою суду від 05.11.2025 року ОСОБА_1 поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Представник заявника (відповідача) ОСОБА_1 адвокат Тащі М. М. в судовому засіданні підтримав заяву про перегляд заочного рішення з підстав, наведених у ній.

Представника позивача Хильченко С. І. в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали заяви про перегляд заочного рішення та матеріали цивільної справи № 603/217/25, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено, серед іншого: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Отже, правовий аналіз ст. 288 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 10.06.2025 року у цивільній справі №603/217/25 позов ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №931769822 від 18.09.2023 року в розмірі 80432,57 грн, а також 2422,40 грн судового збору і 7000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо наявності поважних причин неявки відповідача в судові засідання, суд враховує таке.

Згідно з рішенням суду та матеріалами цивільної справи в судові засідання із розгляду Монастириським районним судом Тернопільської області згаданої цивільної справи відповідач жодного разу не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Як відомо з матеріалів цивільної справи, суд направляв відповідачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі разом із судовою повісткою за зареєстрованим місцем проживання останнього, яке було вказано у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1324490 від 28.04.2025 року (а. с. 96), а також у листі Монастириської міської ради № 598/02-16 від 25.04.2025 року (а. с. 95, зв.). На адресу суду повернувся відповідний конверт з відміткою оператора поштового зв`язку від 07.05.2025 року "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 103 - 107). Окрім того, відповідачу 20.05.2025 року також надсилалася судова повістка про виклик в судове засідання, і поштове відправлення із зазначеною повісткою повернулися до суду з відміткою оператора поштового зв`язку від 29.05.2025 року "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 115 - 117).

Посилання відповідача на те, що він не проживає за адресою місця реєстрації не мають правового значення та не підтверджені жодними доказами. Окрім того, саме адресу місця реєстрації, а не іншу, зазначив відповідач у заяві про перегляд заочного рішення.

Відповідно до п. п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (відповідна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 11.06.2021 року у справі N 2-6236/11).

Окрім того, суд звертає увагу на суперечливість позиції представника відповідача щодо обізнаності відповідача про розгляд цивільної справи №603/217/25 Монастириським районним судом Тернопільської області, оскільки в заяві про перегляд заочного рішення від 03.09.2025 року він зазначає: «Відповідач, ОСОБА_2 , ухвалу про відкриття провадження не отримував, через що про наявність судового процесу стосовно стягнення з нього грошових коштів не знав і не був належним чином повідомлений. Про наявність судової справи дізнався лише після того, як зазначене рішення було звернене до виконання та був накладений арешт на його рахунки. Приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Кондратюком Русланом Вікторовичем на підставі зазначеного рішення було відкрито виконавче провадження № 78772077. 05.08.2025 року приватним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника. Тобто лише 05.08.2025 року відповідачу стало відомо про наявність судового рішення у цивільній справі №603/217/25 про стягнення заборгованості за кредитним договором».

Водночас у клопотанні про поновлення строку на перегляд заочного рішення від 24.10.2025 року представник позивача вказує: «Про наявність судової справи відповідач дізналась лише у застосунку «Дія», коли Монастириського районного суду Тернопільської області, було призначено дату судового розгляду».

Також, обґрунтовуючи заяву про перегляд заочного рішення, представник відповідача посилається на те, що відповідач не погоджується із сумою нарахованих відсотків кредитором, а також із розрахунком суми заборгованості. Вважає нарахований розмір відсотків завищеним, що свідчить про несправедливі умови кредитного договору, та таким, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності.

Водночас відповідачем не надано розрахунку заборгованості, який би спростовував правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, а відтак розрахунок заборгованості, наданий представником позивача, узгоджується зі змістом договору та є належним доказом.

Тобто сторона відповідача фактично не погоджується із доказами, дослідженими судом. Проте на інші докази, не досліджені судом, які б на їхню думку, мали істотне значення для правильного вирішення справи, не посилається та їх не надає.

Всупереч вимогам ст. 288 ЦПК України сторона відповідача не долучила жодних нових доказів, які не були враховані судом при винесенні рішення.

За змістом заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов висновку, що фактично представник відповідача домагається переоцінки положень договорів і розрахунку заборгованості, які наявні в матеріалах справи, і оцінка яких судом вже була надана. Однак вказана переоцінка наявних у справі доказів не передбачена ЦПК України для такої стадії цивільного процесу як перегляд заочного рішення.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що зазначені вище обставини не створюють юридичної сукупності елементів, які дають підстави для скасування заочного рішення. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає, оскільки представник відповідача не надав доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, і які могли б змінити рішення суду, а тому відсутні підстави для скасування заочного рішення.

Керуючись ст. 260, 261, 287,288 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 10 червня 2025 року у цивільній справі №603/217/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст ухвали складено 05.11.2025 року.

Суддя І. М. Галіян