Ухвала суду № 131579823, 06.11.2025, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/5575/25

Провадження № 1-кп/442/342/2025

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про призначення судового розгляду

"06" листопада 2025 р. Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3 ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду обвинувальні акти у кримінальному провадженні № 12025141110000851 від 28.06.2025 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.3 ст.15, ч.4 ст.185,ч.4ст.185ККУкраїни та №12025141110001014 від26.08.2025року заобвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого частиною4статті 185КК України,-

в с т а н о в и в :

В провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області знаходяться кримінальні провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.3 ст.15, ч.4 ст.185,ч.4ст.185КК України та за обвинуваченням ОСОБА_5 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого частиною4статті 185КК України.

Обвинувальні акти відповідають вимогам, встановленим ст. 291 КПК України.

Справа підсудна Дрогобицькому міськрайонному суду Львівської області.

Підстав для прийняття рішень передбачених п.п.1-4 ч.3ст.314 КПК України немає.

Обвинувальні акти в суд надійшли відповідно до ст.314 КПК України.

Заперечень щодо призначення даних обвинувальних актів до судового розгляду в учасників процесу не поступило.

Одночасно прокурором подано клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , покликаючись на те, що ризики, враховані при обранні запобіжного заходу не зменшились та продовжують буди актуальними, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком понад п`ять років, раніше судимий, безробітний, а тому перебуваючи на волі може ухились від суду, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення. Застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні клопотання про продовження строків застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав.

Захисник просить клопотання прокурора про продовження строків застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою задоволити частково та зменшти призначений слідчим суддею розмір застави.

Обвинувачений просить змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини 3 ст. 315КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Судом встановлено, що до обвинуваченого ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді від 22.09.2025 року застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою .

Розглядаючи заявлене клопотання, суд послідовно враховує положення ст.ст.177,178,183 КПК України, а також частини 2ст. 29 Конституції України.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до ч.1ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.

Одночано, згідно приписів п.5 ч.2ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до пункту 3 статті 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Однак, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальногромадянських прав та інтересів потерпілих. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченим терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що така доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Водночас суд виходить із необхідності уникнення ризиків, визначенихстаттею 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілих.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначенихстаттею 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в підготовчому судовому засіданні не встановлено.

Відтак, суд доходить переконання, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.

При розгляді справи судом не встановлено обставин, які б виключали перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає не лише особі обвинуваченого, який раніше судимий за алогічний злочин, а й характеру та тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, яке є тяжким злочином та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від п`яти до восьми років без альтернативи застосування більш м`якого покарання, такий виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню його від суду, перешкоджанню встановленню істини у справі, тобто підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпали.

Враховуючи вищенаведене та ризики визначеніст. 177 КПК України, зважаючи на те, що судовий розгляд неможливо завершити до закінчення строку тримання під вартою, визначеного ухвалою слідчого судді від 22.09.2025 року, суд приходить до висновку, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід продовжити, такий з урахуванням його тривалості, обсягу доказів, не виходить за межі розумного строку.

Інших клопотань, пов`язаних з підготовкою справи до судового розгляду, в учасників процесу не поступило.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177,183,314,315 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Призначити судовий розгляд у кримінальних провадженнях № 12025141110000851 від 28.06.2025 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.3 ст.15, ч.4 ст.185,ч.4ст.185ККУкраїни та № 12025141110001014 від 26.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дрогобицького міськрайонногосудуЛьвівської області на 26.11.2025 о 13:15.

В судове засідання викликати учасників процесу.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу, застосованого щодо ОСОБА_5 у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 05.01.2026 року включно.

Ухвала в частині продовження застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

В решті ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1