Ухвала суду № 131579739, 05.11.2025, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

про продовження строку запобіжного заходу

Справа № 495/8141/25

Номер провадження 1-кп/495/955/2025

05 листопада 2025 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Білгород-Дністровський кримінальне провадження № 12025162240001040, внесеного до ЄРДР 30.07.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162240001040 від 30.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурором у кримінальному провадженні заявлене клопотання про продовження стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання.

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на посаді номера обслуги мінометного відділення 2 роти морської піхоти НОМЕР_1 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 , який самовільно залишив військову частину, знаючи про обмеженням права виїзду громадян чоловічої статті віком від 18 до 60 років з України, у невстановлений під час досудового розслідування час та місце однак не пізніше 23.07.2025, прийняв для себе рішення з корисливих мотивів організовувати незаконне переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон України, за грошову винагороду.

Реалізуючи свій кримінально-протиправний корисливий умисел, направлений на організацію незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон України за грошову винагороду, ОСОБА_4 , діючи умисно, через своїх знайомих підшукував осіб, які виявили намір незаконно перетнути державний кордон України.

Надалі, діючи з тих же мотивів та спонукань, 23.07.2025 приблизно о 18:00 ОСОБА_4 зустрівся з раніше не знайомим ОСОБА_6 на території парку імені Тараса Григоровича Шевченка в м. Одеса, де під час зустрічі повідомив, що послуга з незаконного переправлення через державний кордон України буде коштувати 5000 доларів США, та подальші вказівки з приводу перетину державного кордону будуть надані після наявності у ОСОБА_6 грошових коштів.

В свою чергу ОСОБА_6 , розуміючи протиправність дій ОСОБА_4 звернувся до правоохоронних органів та в подальшому діяв в рамках конфіденційного співробітництва.

Далі, 07.08.2025 ОСОБА_4 , перебуваючи неподалік від залізничного вокзалу, що розміщений за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Портова, 27, повторно зустрівся з ОСОБА_6 та провів інструктаж з приводу перетину державного кордону України, під час якого пояснив, як себе поводити та що говорити у разі викриття останніх правоохоронними органами, також повідомив що перетин кордону відбудеться 09.08.2025 або 10.08.2025.

Після цього, 09.08.2025 о 11 годині 41 хвилина, ОСОБА_4 , під час чергової зустрічі з ОСОБА_6 , перебуваючи неподалік від вищевказаного залізничного вокзалу, попросив останнього надати йому завдаток за організацію переправлення через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, а ОСОБА_6 в свою чергу, діючи відповідно до вказівки ОСОБА_4 , того ж дня приблизно о 16 годині 00 хвилин, перебуваючи на перехресті вулиць Плавневої та Лесі Українки в м. Білгород-Дністровський, передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 2000 гривень, в якості часткової оплати організації незаконного перетину державного кордону України.

В подальшому, ОСОБА_4 розуміючи,що длябезпосередньої доставкидо прикордонної зони особи необхідний транспорт, 10.08.2025 приблизно о 00 годин 00 хвилин попросив свого знайомого ОСОБА_7 , (який не був обізнаний про злочинний план ОСОБА_4 ), на належному йому автомобілі марки «KIA CARNIVAL» з номерним знаком НОМЕР_3 , підвезти його та ОСОБА_6 в прикордонну зону, що розміщена між населеними пунктами Старокозаче Білгород-Дністровського району та Удобне Біляївського району Одеської області.

Надалі, ОСОБА_4 , реалізуючи свій кримінально-протиправний корисливий умисел, направлений на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами та вказівками, наданням засобів, діючи умисно, 10.08.2025 приблизно о 11 годині 46 хвилин на автомобілі марки «KIA CARNIVAL» з номерним знаком НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7 приїхав за адресою: АДРЕСА_1 , де забрав ОСОБА_6 , вказавши сідати в салон автомобіля, після чого надав вказівку ОСОБА_7 рухатися в напрямку прикордонної зони, що розміщена неподалік від автомобільної дороги сполученням Удобне-Старокозаче. Під час руху в бік державного кордону України ОСОБА_4 провів інструктаж з приводу незаконного перетину державного кордону України, а саме пояснив ОСОБА_6 про необхідність дочекатись вечірньої пори доби у посадці та здійснити перетин державного кордону поза межами встановлених пунктів пропуску.

Цього ж дня, о 13 годині 00 хвилин на автомобільній дорогі сполученням Удобне-Старокозаче Білгород-Дністровського району Одеської області, на відстані близько 800 метрів від лінії державного кордону України ОСОБА_4 затриманий працівниками правоохоронного органу а його протиправна діяльність припинена.

Так, 10.08.2025 ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчинені злочину передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Встановивши наявність достатніх доказів, 11.08.2025, слідчим повідомлено про підозру: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами та вказівками, наданням засобів, вчинені з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 332 Кримінального кодексу України.

Під час досудового розслідування ОСОБА_4 слідчим суддею обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.

На думку прокурора, вина обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується зібраними під час слідства доказами. У кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

На думку прокурора, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатен запобігти процесуальним ризикам.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав дане клопотання, посилаючись на наведені в ньому доводи. Крім того, прокурор зазначив, що кримінальне провадження підсудне Білгород-Дністровському міськрайонному суду Одеської області, підстав для закриття кримінального провадження немає, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України і підстав для його повернення немає, а тому просив призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Захисник ОСОБА_5 у судову засіданні просив зменшити розмір застави, не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Суд, заслухавши пояснення учасників провадження та оцінивши обґрунтованість заявленого клопотання, дійшов наступних висновків.

Стосовно клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, при вирішенні питання про обрання чи продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, наявність постійного місця роботи або навчання, його репутацію, наявність судимостей.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, продовжити, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов`язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч. 2 ст.29 Конституції України).

Крім того, Конституційний Суд України також зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Під час досудового розслідування у даному провадженні, ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.08.2025 відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.10.2025 продовжено вказаний запобіжний захід до 11.11.2025 з утриманням у Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

На даний час у кримінальному провадженні здійснюється підготовче судове засідання.

Так, на думку прокурора, на стадії підготовчого провадження по справі лише запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків під час розгляду справи, в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню в спосіб, вчиняти тиск на свідків, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою для обрання і надалі продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд також враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

При цьому, згідно зі ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ризики, які стали підставою для обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час продовжують існувати та не зменшилися.

Суд зауважує, що ризик переховування від суду є актуальним та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину.

Отже, враховуючи загрозу суворості можливого покарання, особливості інкримінованого тяжкого злочину у сфері забезпечення призову та мобілізації , вчинення інкримінованих діянь під час воєнного стану, ступінь суспільної небезпеки, суд приходить до висновку про доведення ризику переховування обвинуваченого від суду.

При встановленні наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК - впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України. Водночас аналізуючи характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 суд вважає, що у випадку не застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, останній буде мати реальну можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, що в свою чергу буде перешкоджати повному, всебічному та об`єктивному дослідженню всіх обставин справи.

Оскільки відповідно до матеріалів провадження, обвинувачений, здійснюючи інкриміновані йому дії вочевидь розумів їх протиправність, що дає підстави припускати, що перебуваючи на свободі ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню та продовжувати вчиняти нові злочини.

Суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваним кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.

Суд також враховує, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме:

- вагомість обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що може загрожувати особі у разі визнання винуватим (у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна), вік (36 років) та стан здоров`я (відомостей про будь-які захворювання що б унеможливлювало застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не надано), відомостей щодо міцності та сталості соціальних зв`язків, майнового стану обвинуваченого ОСОБА_4 матеріали кримінального провадження не містять та стороною захисту надані не були.

Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам у кримінальному провадженні, судом, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов`язані з характером особи обвинувачених, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини їх життя, сімейними зв`язками та зв`язками із суспільством.

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений прокурором вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання піж вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченим розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів.

Враховуючи особу обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» становить 242240,00 гривень (80 х 3028 грн. = 242240,00 грн.).

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Стосовно призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Відповідно до ст. 315 КПК України якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду. З метою підготовки до судового розгляду суд: визначає дату та місце проведення судового розгляду; з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Враховуючи наведені вимоги чинного кримінально-процесуального законодавства України, суд зазначає, що під час підготовчого судового засідання будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду не заявлено, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності, підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду, який має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

Розгляд кримінального провадження з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити у відкритому судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд вважає обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам КПК України, а тому по справі необхідно призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.

Керуючись ст. 177, 182, 183, 194, 199, 315, 316, 331, 372, 615 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, тобто до 03.01.2026 включно.

Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому обвинувачений зареєстрований, проживає, чи перебуває без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави складає 2 місяці.

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні, відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№12025162240001040від 30.07.2025,за обвинуваченням ОСОБА_4 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.332КК України у відкритому судовому засіданні на 24.12.2025 о 10:00 годині в залі судових засідань Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

У судове засідання викликати учасників судового провадження: прокурора, обвинуваченого та захисника обвинуваченого.

Ухвала суду в частині продовження раніше обраного запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку запобіжного заходу до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Повний текст ухвали складено 05.11.2025 о 16:50 годині.

Суддя ОСОБА_9