Рішення № 131576327, 21.08.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2025 р. м. Київ Справа №911/3117/24

За позовом Заступника прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шолом-Алейхема, 21-А) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м.Київ, просп. Повітряних Сил, 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Ойл-А» (08662, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Гребінки, вул. Індустріальна, 7)

про визнання недійсними пунктів договору та стягнення 831268,24 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники учасників:

прокурор: Рудяк А.М.

від позивача: Заведій В.І.

від відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Заступник прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі позивач, Міноборони) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Ойл-А» (далі відповідач, ТОВ «Ресурс-Ойл-А») про визнання недійсними пунктів 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) (олива моторна для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт)) (за кошти Державного бюджету України) №286/1/23/57 від 29.09.2023, укладеного між Міноборони та ТОВ «Ресурс-Ойл-А», у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та стягнення з ТОВ «Ресурс-Ойл-А» 739592,46 грн безпідставно отриманих коштів, а також 69103,73 грн інфляційних втрат та 22572,05 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю включення до договірної ціни податку на додану вартість за ставкою 20% у вказаному договорі про постачання для державних потреб мастильних засобів №286/1/23/57 від 29.09.2023, укладеному між Міноборони та ТОВ «Ресурс-Ойл-А», та безпідставним набуттям ТОВ «Ресурс-Ойл-А» коштів ПДВ в сумі 739592,46 грн, в той час, як зазначав прокурор, застосуванню в цьому договорі підлягала нульова ставка ПДВ, що виключало застосування ПДВ за ставкою 20%.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.11.2024 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3117/24 за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам справи процесуальні строки для реалізації ними процесуальних прав на подання заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 13.12.2024. Ухвала суду від 26.11.2024 про відкриття провадження у справі доставлена усім учасникам справи в їхні електронні кабінети ЄСІТС.

11.12.2024 від Міноборони (позивач у справі) надійшло клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні, яке обґрунтоване необхідністю нерозголошення службової інформації та інших відомостей, розголошення яких може негативно вплинути на діяльність держави в умовах дії правового режиму воєнного стану та які можуть стати доступними ворогу у разі їх оприлюднення в загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Ухвалою суду від 23.12.2024 задоволене вказане клопотання позивача про розгляд справи №911/3117/24 у закритому судовому засіданні повністю.

Також 11.12.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких позивач фактично не підтримав позицію прокурора у справі про те, що у договорі про постачання для державних потреб мастильних засобів №286/1/23/57 від 29.09.2023 застосуванню до ціни товарів підлягала ставка ПДВ в розмірі 0%. Позивач при цьому послався на те, що за час дії постанови Кабінету Міністрів №178 від 02.03.2022, якою була встановлена пільгова ставка ПДВ (0%) для певних операцій з постачання товарів, платники податку на додану вартість застосовували цей нормативно-правовий акт по різному, а саме операції з постачання пального для потреб оборонних відомств частина платників оподатковувала за ставкою ПДВ 20%, а інша частина платників за ставкою ПДВ 0%, а сама постанова Кабінету Міністрів №178 від 02.03.2022 не була однозначною при її тлумаченні. Позивач вважає, що до 01.08.2024 передбачена постановою Кабінету Міністрів №178 від 02.03.2022 ставка ПДВ в розмірі 0% могла застосовуватись виключно до контрактів, визначених мобілізаційними завданнями, а після 01.08.2024 (коли до вказаної постанови були внесені уточнення та доповнення постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2024 №831) до всіх контрактів, які забезпечують здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

У підготовче засідання 13.12.2024 та 23.01.2025 з`явились прокурор та позивач, не з`явився відповідач, який про причини неявки суд не повідомив, протокольними ухвалами підготовче засідання відкладалось відповідно на 23.01.2025 та на 20.02.2025. Про відкладення підготовчого засідання відповідачу, який не з`являвся, суд направляв ухвали суду від 13.12.2024 та від 23.01.2025, які були доставлені відповідачу в його електронний кабінет ЄСІТС.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2025 витребувано за клопотанням прокурора у Державної податкової служби України докази, а саме всі наявні документи податкової звітності з податку на додану вартість, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Ойл-А» за договором від 29.09.2023 №286/1/23/57.

Підготовче засідання 20.02.2025 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, ухвалою суду від 03.03.2025, яка була доставлена учасникам справи в їхні електронні кабінети ЄСІТС, підготовче засідання було перепризначено на 20.03.2025.

У підготовче засідання 20.03.2025 з`явились прокурор та позивач, не з`явився відповідач, який про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладалось на 10.04.2025. Про відкладення підготовчого засідання відповідачу, який не з`явився, направлено ухвалу суду від 20.03.2025 в електронний кабінет.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2025 повторно витребувано за клопотанням прокурора у Державної податкової служби України докази.

У підготовче засідання 10.04.2025 з`явились прокурор та позивач, не з`явився відповідач, який про причини неявки суд не повідомив. Також станом на 10.04.2025 суду не надійшли докази, які були витребувані у Державної податкової служби України ухвалою суду 31.03.2025. Протокольною ухвалою підготовче засідання відкладалось на 01.05.2025. Про відкладення підготовчого засідання відповідачу, який не з`явився, направлено ухвалу суду від 10.04.2025 в електронний кабінет.

18.04.2025 та 12.05.2025 до Господарського суду Київської області від Державної податкової служби України надійшли докази на виконання ухвали суду від 31.03.2025.

У підготовче засідання 01.05.2025 з`явилися прокурор та позивач, не з`явився відповідач, який про підготовче провадження у справі був повідомлений судом неодноразово, правом подання відзиву на позов не скористався, про поважні причини неявки та неподання відзиву суд не повідомляв. За наслідками з`ясування в підготовчому засіданні позицій учасників справи про можливість призначення справи до судового розгляду по суті протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 05.06.2025. Про призначення справи до судового розгляду по суті відповідачу направлено ухвалу суду від 01.05.2025.

В судове засідання 05.06.2025 та 26.06.2025 з`явилися прокурор та позивач, не з`явився відповідач, протокольними ухвалами судове засідання було відкладено на 26.06.2026, в судовому засіданні 26.06.2025 була оголошена перерва на 21.08.2025. Про відкладення судового засідання на 26.06.2025 та оголошення перерви в судовому засіданні на 21.08.2025 відповідач був повідомлений ухвалами суду від 05.06.2025 та від 26.06.2025 відповідно.

В судове засідання 21.08.2025 з`явилися прокурор та позивач, які надали пояснення по суті справи. Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позов на подав, про поважні причини неявки та неподання відзиву суд не повідомляв. Відповідно до частини 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, якого суд неодноразово повідомляв про розгляд справи.

За результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів у закритому судовому засіданні 21.08.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у цій справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, усні та письмові пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022.

Обставина широкомасштабної військової агресії РФ проти України та запровадження у зв`язку з цим воєнного стану на всій території України з 24.02.2022 є загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування.

02.03.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», надалі Постанова №178, пунктом 1 якої (в первинній редакції станом на 02.03.2022) було установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Листом від 28.12.2022 №12537/5/99-00-21-03-02-05 Державна податкова служба України на звернення Державної аудиторської служби України повідомляла, що нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту г підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови № 178, застосовується безпосередньо як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтра, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки та колісні на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо), при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені Постановою №178.

07.06.2023 Державною податковою службою України була надана індивідуальна податкова консультація №1372/ІПК/99-00-04-02-03-05 з питань оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України, якщо такі операції здійснювалися починаючи з 24.02.2022. Відповідно до вказаної консультації, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови №178 застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючи рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо), при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріям суб`єктів, що визначені Постановою №178. Нульова ставка податку на додану вартість до операцій з постачання товарів, що використовуються для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту визначеним категоріям отримувачів, які беруть участь у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, застосовується при дотриманні вимог, визначених Постановою №178.

29.09.2023 між Міноборони (позивач у справі) як замовником та ТОВ «Ресурс-Ойл-А» (відповідач у справі) як постачальником був укладений Договір №286/1/23/57 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) (олива моторна для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт)) (за кошти Державного бюджету України), надалі договір.

Пунктом 1.1 статті 1 «Предмет Договору» цього договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити у 2023 році мастильні засоби (09210000-4) (оливу моторну для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт)) (лот 2. Моторні оливи (09211100-2) для потреб Міноборони згідно з Специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з наведеною в даному пункті Договору специфікацією.

В пункті 1.1 цього договору міститься також специфікація, відповідно до якої товаром, що поставляється, є моторні оливи (09211100-2 для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт), строк поставки до 30.09.2023 включно, кількість 60 тонн, ціна за одиницю товару без ПДВ - 61694,44444 грн за тонну рідини, вартість товару без ПДВ становить 3701666,67 грн, крім того ПДВ за ставкою 20% 740333,33 грн, загальна вартість товару з 20% ПДВ 4442 000,00 грн.

Згідно з пунктом 3.1 договору його ціна складає: без ПДВ - 3701666,67 грн, крім того, ПДВ - 740333,33 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становить 4442000,00 грн, у тому числі ПДВ та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Пунктом 2.2 договору визначено, що одержувачами товару є військові частини згідно з рознарядкою Міноборони (додаток 13.2 до договору).

Відповідно до п.5.1 договору постачальником товар постачається на умовах DDP до складу замовника відповідно до правил «Інкотермс» у редакції 2010 року.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунок за фактично поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міноборони за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником до Департаменту ресурсного забезпечення Міноборони належним чином оформлених документів, передбачених цим договором, але не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.

У додатку 13.2 до вказаного договору зазначені конкретні військові частини - отримувачі товару, що постачається за цим договором.

До вказаного договору наявний внутрішній лист-погодження Міноборони, у якому зазначено, що предмет, обсяги та ціна за одиницю товару за договором відповідають Заявці Тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України від 07.12.2022 № 370/6/2/1/955тлг "Річна заявка на закупівлю пально-мастильних матеріалів відповідно до фінансування у 2023 році за загальним фондом Міністерства оборони України (централізована оплата)" та Протоколу засідання колегіального органу Міноборони з питань оборонних закупівель комісії Міноборони з питань оборонних закупівель за напрямком тилового забезпечення щодо розгляду пропозицій учасників спрощеної закупівлі (оголошення UA-2023-08-22-013005-а).

Пунктом 11.7 договору сторони передбачили, що зміни і доповнення до нього здійснюються тільки у письмовій формі шляхом укладання відповідних додаткових угод, які додаються до договору та будуть його невід`ємними частинами.

Крім того, позивач-замовник та відповідач-постачальник підписали додаткову угоду №1 від 29.09.2023 (далі додаткова угода №1) до договору, якою внесли зміни до пунктів 1.1, 3.1 договору, а саме зменшили ціну товару без зміни його кількості (обсягу) та якості. Так, додатковою угодою № 1 ціна за одиницю товару без ПДВ погоджена в сумі 61694,40 грн за тонну рідини; вартість товару без ПДВ 3701664,00 грн, крім того ПДВ 740332,80 грн, загальна вартість товару з ПДВ 4441996,80 грн.

Крім того, позивач-замовник та відповідач-постачальник підписали також додаткову угоду №2 від 29.09.2023 (далі додаткова угода №2) до договору, якою строк поставки товару за договором (до 30.09.2023 в первісній редакції договору) продовжили до 31.10.2023.

На виконання своїх договірних зобов`язань за вказаним договором ТОВ «Ресурс-Ойл-А» (відповідач) здійснило постачання загалом 59,94 тонн рідини оливи моторної, загальна вартість якої без урахування ПДВ становить 3697962,33 грн. Крім того у оформлених первинних документах (актах прийому-передачі товару, видаткових накладних, які підписані сторонами) на вартість товару нараховано ПДВ за ставкою 20% в загальній сумі 739592,46 грн. Всього таким чином вартість поставленого за договором товару з урахуванням ПДВ за ставкою 20% становила 4437554,79 грн, сума ПДВ у складі вартості товару 739592,46 грн. Факт поставки вказаного товару та його вартість підтверджується підписаними сторонами договору первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

Дата акта прийому-передачі та видаткової накладної (ВН)Вартість товару без урахування ПДВ Сума ПДВ за ставкою 20% в складі вартості товаруАкт від 06.11.2023 (ВН від 10.10.2023)799559,42159911,88Акт від 06.11.2023 (ВН від 16.10.2023)621879,55124375,91Акт від 13.11.2023 (ВН від 16.10.2023)433094,6986618,94Акт від 23.11.2023 (ВН від 27.10.2023)610774,56122154,91Акт від 28.11.2023 (ВН від 30.10.2023)621879,55124375,91Акт від 01.12.2023 (ВН від 27.10.2023)610774,56122154,91Всього:3697962,33739592,46 грнНа виконання своїх грошових зобов`язань з оплати вартості товару, поставленого за договором, позивач-замовник перерахував на користь відповідача-постачальника грошові кошти в загальній сумі 4437554,79 грн, у тому числі кошти ПДВ у складі вартості товару в сумі 739592,46 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

-від 10.11.2023 №286/1/475, яку виконано 12.11.2023, сплачено кошти в сумі 1705726,76 грн, у тому числі ПДВ 284287,79 грн;

-від 14.11.2023 № 286/1/488, яку виконано 16.11.2023, сплачено кошти в сумі 519713, 63 грн, у тому числі ПДВ 86618,94 грн;

-від 29.11.2023 № 286/1/524, яку виконано 01.12.2023, сплачено кошти в сумі 1479184,93 грн, у тому числі ПДВ 246530,82 грн;

-від 04.12.2023 № 286/1/537, яку виконано 06.12.2023, сплачено кошти в сумі 732929,47 грн, у тому числі ПДВ 122154,91 грн.

Таким чином, позивачем за укладеним договором від 29.09.2023 №286/1/23/57 перераховано відповідачу в якості оплати вартості товару загалом 4437554,79 грн, у тому числі ПДВ 739592,46 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом в інтересах позивача до відповідача, прокурор посилається на безпідставність включення у вказаному договорі №286/1/23/57 від 29.09.2023 до договірної ціни товару суми податку на додану вартість за ставкою 20% та безпідставність набуття відповідачем від позивача за вказаним договором коштів ПДВ в сумі 739592,46 грн, в той час, як зазначав прокурор, застосуванню в цьому договорі підлягала нульова ставка ПДВ, що виключало набуття відповідачем коштів ПДВ за ставкою 20% в сумі 739592,46 грн.

Позивач у своїх поясненнях суду не підтримав позицію прокурора у справі про те, що у договорі №286/1/23/57 від 29.09.2023 застосуванню до ціни товарів підлягала ставка ПДВ в розмірі 0%. Позивач пояснив, що він вважає, що до 01.08.2024 передбачена постановою Кабінету Міністрів №178 від 02.03.2022 ставка ПДВ в розмірі 0% могла застосовуватись виключно до контрактів, визначених мобілізаційними завданнями, а після 01.08.2024 (коли до вказаної постанови були внесені уточнення та доповнення постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2024 №831) до всіх контрактів, які забезпечують здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

Відповідач своїм правом на подання суду відзиву на позов у справі 911/3117/24 не скористався.

Аналізуючи доводи прокурора та надані ним докази щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави за цим позовом, суд враховує, що згідно з частинами 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абзацу другого частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Отже, встановлена законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Як вбачається із наданих прокурором у цій справі доказів, прокуратура зверталась до Міноборони із листами від 07.10.2024 №1893вих-24 та від 12.11.2024 №2175-вих14, в яких повідомляла Міноборони про безпідставність включення ПДВ в сумі 739592,46 грн до умов укладеного між Міноборони та ТОВ «Ресурс-Ойл-А» договору та необхідністю захисту інтересів держави шляхом пред`явлення відповідного позову. Прокуратура при цьому також просила Міноборони надати прокуратурі інформацію про те, чи вживались міністерством заходи, спрямовані на поновлення інтересів міністерства або повідомити строки звернення до суду.

У відповідь на лист прокурора від 07.10.2024 №1893вих-24 Головне управління військової юстиції за дорученням Міноборони листом від 22.10.2024 повідомило, що претензійна робота не проводилась.

Отже, враховуючи, що Міноборони тривалий час (з 2023 року, враховуючи, що виконання оспорюваних у цій справі господарських операцій було фактично завершене в 2023 році) не вживало заходи претензійно-позовної роботи, суд констатує, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави в особі Міноборони (позивача у справі) і подав даний позов з дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку встановленим судом обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у справі, виходячи з наступного.

Укладений між Міноборони та ТОВ «Ресурс-Ойл-А» договір про постачання для державних потреб мастильних засобів від 29.09.2023 №286/1/23/57 (тут і далі договір) за своєю правовою природою є договором поставки, який є різновидом договору купівлі-продажу.

Так, відповідно до частин 1 та 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

У статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За змістом частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних у справі правовідносин, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 11 Закону "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

За змістом пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ставки ПДВ встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 %; б) 0%; в) 7 % - за відповідними операціями, перелік яких наведений у вказаному підпункті; г) 14 % - за операціями з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України сільськогосподарської продукції, що класифікується за такими кодами згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД): 1001, 1003, 1005, 1201, 1205, 1206 00.

Підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України встановлено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про оборону України" у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (із змінами та доповненнями) в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.

Маючи на меті спростити порядок та сприяти оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань, 02.03.2022 було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

У постанові Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (тут і далі - Постанова № 178) відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема військових частин, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються ПДВ за нульовою ставкою.

Верховним Судом неодноразово досліджувалося питання щодо застосування положень Постанови № 178, та підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України. Правові висновки щодо застосування вказаних положень, зокрема, викладено у постановах Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23, від 28.05.2024 у справі № 910/12151/23, від 18.09.2024 у справі № 916/3864/23, від 13.11.2024 у справі № 911/23/24, в яких Верховний Суд, з урахуванням встановлених судами обставин справи, зробив висновок, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Постанова № 178 не встановлює нових елементів ПДВ та не вносить зміни до вже існуючих, що визначені підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України.

Також у постанові від 11.02.2025 у справі №910/14481/23 Верховний Суд зазначив, що:

"Оскільки не тільки Постановою №178 визначено нульову ставку ПДВ для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України, включення до ціни договору ПДВ, враховуючи, що замовником товару за договором виступає військова частина, суперечить Постанові №178, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині.

Прокурором у цій справі №911/3117/24 належними доказами, які не спростовані іншими учасниками справи, доведено, що закупівля мастильних засобів (олива моторної) за кошти Державного бюджету України за договором №286/1/23/57 від 29.09.2023 здійснювалась для потреб військових частин, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Так, у пункті 2.2 договору визначено, що одержувачами товару є військові частини згідно з рознарядкою Міноборони (додаток 13.2 до Договору). У додатку 13.2 до договору визначені фактичні одержувачі товару, а саме конкретні військові частини із зазначенням їх номерів (переліку).

Те, що закупівля за договором №286/1/23/57 від 29.09.2023 здійснювалась для потреб утворених відповідно до законів військових формувань та військових частин Збройних Сил України, підтверджується також наявним внутрішнім листом-погодження до договору, у якому міститься відсилка на Заявку Тилу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.12.2022 № 370/6/2/1/955тлг "Річна заявка на закупівлю пально-мастильних матеріалів відповідно до фінансування у 2023.

Отже, норми Постанови № 178, що застосовуються до правовідносин поставки, які склалися між позивачем та відповідачем, узгоджуються з підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

Таким чином, встановивши, що Постановою № 178 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, та враховуючи, що замовником товару за спірним договором виступало Міноборони, а товар отримувався для потреб Збройних Сил України і одержувачами товару були військові частини, суд дійшов висновку про те, що включення до ціни такого договору ПДВ у розмірі 20% суперечило Постанові № 178, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, і, відповідно, щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними положень пунктів 1.1 та 3.1 договору від 29.09.2023 №286/1/23/57 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Щодо доводів позивача про те, що договір укладено не на виконання мобілізаційних завдань і що передбачена постановою Кабінету Міністрів №178 від 02.03.2022 ставка ПДВ в розмірі 0% могла застосовуватись виключно до контрактів, визначених мобілізаційними завданнями, то суд вказані доводи позивача відхиляє з огляду на таке.

Позивач в цих доводах ототожнює мету прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 178 з метою укладення договору.

Так, постанова Кабінету Міністрів України № 178 у відповідній частині не містить у собі умови про постачання товарів саме на виконання мобілізаційних завдань. Тому доводи позивача у цій частині є хибними.

Вирішуючи спір в частині вимог про стягнення з відповідача 739592,46 грн безпідставно набутих коштів ПДВ, а також 69103,73 грн інфляційних втрат та 22572,05 грн 3% річних, які нараховані за прострочення повернення безпідставно набутих коштів ПДВ за періоди прострочення сукупно з 13.11.2023 по 29.11.2024 , суд зазначає наступне.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у п. 37 постанови від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, якщо сторона зобов`язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України,

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідач отримав від позивача суму ПДВ в розмірі 739592,46 грн, попри те, що відповідні мастильні засоби звільнені від оподаткування. Відтак, наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 739592,46 грн, оскільки неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.

У свою чергу, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи обставини недійсності спірних умов договору у частині сплати ПДВ (за ставкою 20%) та отримання відповідачем від позивача суми ПДВ, тобто, встановивши безпідставність набуття відповідачем коштів в сумі 739592,46 грн та перевіривши розрахунок прокурора стосовно заявлених до стягнення також 69103,73 грн інфляційних втрат та 22572,05 грн 3% річних за прострочення повернення безпідставно набутих коштів за періоди прострочення сукупно з 13.11.2023 по 29.11.2024, суд зазначає, що вказаний розрахунок відповідає обставинам справи та вказаним нормам права.

Тому суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення також 69103,73 грн інфляційних втрат та 22572,05 грн 3% річних.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі.

Враховуючи повне задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 12397,58 грн (з яких 9975,18 грн за майнові вимоги та 2422,40 грн за немайнову вимогу у справі, враховуючи передбачений частиною 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" коефіцієнт 0.8 для пониження ставки судового збору) відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача (831268,24 х 0,015 х 0,8 = 9975,18 + 3028 х 0,8 = 12397,58).

Керуючись ст. 2, 4-9, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Заступника прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-ОЙЛ-А» про визнання недійсними пунктів договору та стягнення 831268,24 грн - задовольнити.

2. Визнати недійсними пункти 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) (олива моторна для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт)) (за кошти Державного бюджету України) від 29.09.2023 №286/1/23/57, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-ОЙЛ-А» (08662, Київська область, Білоцерківський район, смт. Гребінки, вул. Індустріальна, буд. 7, код ЄДРПОУ 23532573), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-ОЙЛ-А» (08662, Київська область, Білоцерківський район, смт. Гребінки, вул. Індустріальна, буд. 7, код ЄДРПОУ 23532573) на користь Міністерством оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 739592 (сімсот тридцять дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн 46 грн безпідставно набутих коштів, 69103 (шістдесят дев`ять тисяч сто три) грн 73 коп. інфляційних втрат та 22572 (двадцять дві тисячі п`ятсот сімдесят дві) грн 05 коп. 3% річних.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-ОЙЛ-А» (08662, Київська область, Білоцерківський район, смт. Гребінки, вул. Індустріальна, буд. 7, код ЄДРПОУ 23532573) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01014, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, код ЄДРПОУ 38347014, рахунок UA478201720343140002000082966, МФО 820172 в ДКСУ) 12397 (дванадцять тисяч триста дев`яносто сім) грн 58 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2025.

Суддя О.О. Третьякова