Рішення № 1315750, 15.01.2008, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.01.2008 Справа № 12/290

за позовом спільного українсько –естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма – Фарм, ЛТД”, м. Київ

до відповідача комунального підприємства центральної районної аптеки № 1 м. Ужгорода Закарпатського обласного виробничого об’єднання „Фармація”, м. Ужгород

про стягнення суми 17 458,83 грн. –основного боргу; 570,30 грн. –пені; 720,35 грн. –штрафу та 3 491,77 грн. –відсотків за користування чужими коштами.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача –Процюк А. І., (представник за довіреністю № 09/01-08 від 09.01.2008 року)

Від відповідача –не з‘явився (не викликався, явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов спільним українсько –естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма –Фарм, ЛТД”, м. Київ до відповідача комунального підприємства центральної районної аптеки № 1 м. Ужгорода Закарпатського обласного виробничого об’єднання „Фармація”, м. Ужгород про стягнення суми 17 458,83 грн. –основного боргу; 570,30 грн. –пені; 720,35 грн. –штрафу та 3 491,77 грн. –відсотків за користування чужими коштами.

Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки визначені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та поданою в судовому засіданні заявою в порядку ст. 22 ГПК України (вх. № 408 від 15.01.2008 року) не заперечив зменшення позовних вимог в частині нарахованих до стягнення пені з 570,30 грн. до 100 грн. та штрафу з 720,35 грн. до 100 грн. з огляду правової природи вимог неустойки.

На вимогу суду відповідач письмовий відзив на позов з доказами в його обґрунтування не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 17 458,83 грн. –основного боргу щодо оплати за поставлені, згідно договору № 7097 від 02.01.2006 року, медикаменти, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- видатковими накладними за серпень, вересень та жовтень 2007 року;

- податковими накладними за серпень, вересень та жовтень 2007 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Отже, добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є поставка медикаментів (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість поставлених медикаментів є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, відповідачу відповідно до п. 6.1 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 570,30 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України, ст. ст. 216 –218; 220 ГК України, Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в цій частині позову і такими, що заслуговують на увагу суду, однак суд обмежує, як виняток, з підстав (п.3) ст. 509, (п.3) ст. 551 ЦК України, (п.3) ст. 83 ГПК України розмір стягуваної пені до 100 грн., в решті суми –провадження у справі належить припинити.

Відтак, відповідно до п. 6.3 договору відповідачу нарахований до сплати штраф в сумі 720,35 грн. При оцінці обґрунтування нарахування вимог в цій частині позову суд дійшов висновку про необхідність обмеження в стягнені штрафу до 100 грн. з огляду підстав ст. ст. 13, 509 (ч. 3); 551 (ч. 3) ЦК України та ст. ст. 230- 232 ГК України, оскільки вимога в цій частині позову за правовою природою по своїй суті наділена ознаками неустойки зобов’язальних правовідносин, тоді як вимога (неустойка у вигляді пені) судом задоволена частково. В стягненні решти штрафу провадження у справі підлягає припиненню.

Втім, відповідно до п.6.2 договору відповідачу нараховані відсотки в сумі 3 491,77 грн. При оцінці правильності нарахування вимог в цій частині позову у відповідності до ст. ст. 198 (п.3), 265 (п.6) ГК України, ст. ст. 536, 694, 547, 627-629, 632, 655, 657 ЦК України судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства центральної районної аптеки №1 міста Ужгорода Закарпатського обласного виробничого об’єднання „Фармація” (м. Ужгород, вул. Корзо, 6; код 312011) на користь спільного українсько –естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма – Фарм, ЛТД” (м.Київ, вул. Кіквідзе, 18-а; код 21642228) суму 17 458,83 (сімнадцять тисяч чотириста п’ятдесят вісім грн. 83 коп.) – основного боргу; 100 (сто грн.) –пені; 100 (сто грн.) –штрафу; 3 491,77 (три тисячі чотириста дев’яносто одну грн. 77 коп.) –відсотків за користування чужими коштами та 223 (двісті двадцять три грн.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В решті позову –провадження у справі припинити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.