Рішення № 131570418, 24.09.2025, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/1034/25

Провадження № 2/392/793/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді - Бадердінової А.В., секретар судового засідання Покуц І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Мала Виска цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Санфорд Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 79236,52 грн. з яких: 23766,54 грн.заборгованість за основним боргом; 38766,50 грн.заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 12252,49 інфляційні втрати; 4450,99 грн. три проценти річних. Судові витрати у розмірі 2422,40 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 7200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.05.2018 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» укладено Угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С-410-007619-18-980,що є угодою (далі кредитний договір) про відкриття відновлювальної кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, яка укладена згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування. Відповідно до п. 2 вказаного договору банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках Угоди та Договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу та випускає клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard (кредитна картка). Відповідно до п. 3 кредитного договору банк надає позичальнику кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах. Пунктом 3.1 кредитного договору передбачено, що максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн., при цьому згідно з п. 3.2 кредитного договору ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди становить 20000,00 грн. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00% річних, що передбачено п. 3.3 кредитного договору. Після укладення даного кредитного договору ПАТ «Ідея Банк» свої зобов`язання виконав перерахувавши грошові кошти відповідачу, при цьому останній виконав свої зобов`язання з повернення суми кредиту разом з процентами лише частково, сплативши банку 20242,42 грн., останній платіж проведено 05.08.2019 року.

16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» був укладений договір факторингу № 16/11-23. За цим договором ТОВ «ФК «СОНАТІ» набуло права вимоги до боржників за первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 21.05.2018 року №С-410-007619-18-980. Перехід прав вимоги до відповідача за вказаним договором факторингу підтверджується реєстром боржників, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи.

29.12.2023 між ТОВ «ФК «СОНАТІ» та ТОВ «Санфорд Капітал» було укладено договір факторингу №29/12-23. За цим договором ТОВ «Санфорд Капітал» набуло права вимоги до Боржників за первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 21.05.2018 року №С-410-007619-18-980.

Всі нарахування, що відбувалися до дати отримання ТОВ «Санфорд Капітал» права грошової вимоги, здійснювалося безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги - 16.11.2023 року.

Посилаючись на наведені обставини та те, що відповідач не погасив заборгованість добровільно, позивач, як новий кредитор, звернувся до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою судді від 02.06.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник позивача ТОВ «Санфорд Капітал, подав заяву, зареєстровану судом 26.06.2025 року за вх. № 6680, про розгляд справи у відсутність представника позивача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання призначені на 21.08.2025 року та 24.09.2025 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов, зустрічний позов, будь-які клопотання, заяви чи докази, від нього не надходили.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечує у своїй заяві представник позивача.

Ненадання відповідачем відзиву та доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що відповідає положенням ч.1ст. 280 ЦПК України.

Заперечення від сторін проти заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ст. ст.12,13,81ЦПКУкраїникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частини 1, 2ст.509ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст.11цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків,зокрема,є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Судом установлено,що 21.05.2018року міжАТ «ІдеяБанк» та ОСОБА_1 укладено Угодупро відкриттякредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С-410-007619-18-980,що є угодою (далі кредитний договір) про відкриття відновлювальної кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, яка укладена згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування. Відповідно до умов вказаного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: мета отримання кредиту споживчі цілі, доступний кредитний ліміт на момент укладання угоди -20000,00 грн., процентна ставка та тип- 48,00 % річних фіксована, строк кредитування- 12 місяців. (п. 31-3.3 Угоди). (а.с. 56-57)

Відповідно до умов Угоди та заяви №С-410-007619-18-980 від 21.05.2018 року, нанесенням власноручного підпису під вказаним документами, серед іншого, погоджується що ДКБОФО, тарифи та паспорт споживчого кредиту є невід`ємними складовими цього договору та зобов`язується виконувати їх умови; підтверджує, що ознайомлений з ДКБОФО і тарифами, в тому числі з паперовими версіями розміщеними у відділені Банку або Кредитного посередника, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; акцептує Публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО АТ «Ідея Банк», яка розміщена на офіційному веб-сайті банку www.ideabank.ua (а.с. 56-57, 59).

Також, 21.05.2018 року між сторонами було підписано і паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), в якому містяться інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному кредитному договорі (а. с. 60-61).

Відтак, встановлено, що між сторонами укладено вищевказаний кредитний договір (який згідно умовст. 628 ЦК Україниє змішаним договором), що узгоджується з положеннями ст.1046та ст.1054 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство «Ідея Банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором №С-410-007619-18-980 від 21.05.2018 року у вигляді відкриття поточного рахунку відповідачу та випуску електронного платіжного інструменту кредитної картки, в той час, як відповідач свої зобов`язання за договором не виконав належним чином та в повному обсязі.

16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) в особі Члена правління, Фінансово операційного директора ОСОБА_2 , який діє на підставі Рішення Наглядової ради № 879 від 26.10.2023 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» (Фактор) був укладений договір факторингу №16/11-23. (а.с.8-14)

Відповідно до Друкованого Реєстру Боржників №1 від 16.11.2023 року, копію якого надано позивачем, за вказаним договором факторингу серед інших, до ТОВ «ФК «СОНАТІ» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №С-410-007619-18-980 від 21.05.2018 року. (а.с.15-18)

Пунктом 5.4. договору факторингу №16/11-23 передбачено, що Фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов`язання за цим Договором третім особам, які згідно із Законодавством мають на це право.

Пунктом 6.7 договору факторингу вказано також, що, сторони підтверджують наступне: сторони належним чином виконали всі дії, які відповідно до Законодавства, установчих документів та внутрішніх актів є необхідними для укладання цього Договору та/або виконання своїх зобов`язань за ним, в тому числі, прийняті всі необхідні рішення узгодження органами управління Сторін, органами державної влади та будь-якими іншими особами; фізичні особи, які підписали цей Договір наділені достатніми для цього повноваженнями які не змінені, не обмежені та всі внутрішні процедури Сторін, необхідні для реалізації цих повноважень, виконані належним чином; відсутні будь-які інші обставини, які обмежують Сторони в укладенні та/ або виконанні цього Договору.

29.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» від імені якого діє директор Даніліна Наталя Сергіївнана підставі Статуту (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (Фактор) укладено договір факторингу №29/12-23. (а.с.21-27)

Згідно п. 2.1. цього договору Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 5.1 Договору права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами цього договору.

Відповідно до Друкованого Реєстру Боржників №1, витяг якого надано позивачем, за вказаним договором факторингу серед інших, до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №С-410-007619-18-980 від 21.05.2018 року (а.с. 36).

Статтею 18 Закону України «Про споживче кредитування»передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Як вбачається із витягу з друкованого реєстру боржників № 1 до договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 року ТОВ «ФК «СОНАТІ» передав, а ТОВ «Санфорд Капітал» прийняв, на умовах визначених договором прав вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до положеньст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК Українипередбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннямист. 14 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зіст. 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно дост. 517 ЦК Українипервісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно дост. 518 ЦК Україниборжник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті516, ч. 2 ст.517 ЦК Українисвідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 року у справі №761/1543/20, від 23.02.2022, у постанові від 19.01.2022 року у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 року у справі №554/8549/15-ц.

Тому, суд зауважує, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому кредитору або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Згідност. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, позивач вказує, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, заборгованість відповідача станом на 16.11.2023 року становить: заборгованість за основним боргом в сумі 23766,54 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 38766,5 грн., що разом складає 62533,04 грн. (а.с. 47).

Уст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу,інших актівцивільного законодавства,а завідсутності такихумов тавимог відповіднодо звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК Українивизначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч.1ст. 598 ЦК Українизобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати факт укладення договору чи розмір існуючої заборгованості.

Враховуючи викладені вище норми та обставин справи, суд дійшов висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №С-410-007619-18-980 від 21.05.2018 року.

Оскільки, відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Санфорд Капітал» заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першоюстатті 1050 Цивільного кодексу Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

А тому, підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у відповідності до вимогстатті 625 Цивільного кодексу Україниза період з 12.10.2019 року по 23.02.2022 року в сумі 12252,49 грн., та інфляційних втрат у відповідності до вимогстатті 625 Цивільного кодексу Україниза період з 12.10.2019 року по 23.02.2022 року в сумі 4450,99 грн., оскільки у відповідності до вимог частини другоїстатті 625 Цивільного кодексу Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. у відповідності до ч.3 ст.4Закону України«Про судовий збір».

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положеньстатті 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи що позов задоволено повністю, суд дійшов висновку, що судові витрати, що складаються з судового збору, сплаченого позивачем в розмірі 2422,40 грн., слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд звертає увагу на те, що ч. 1ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач просив суд стягнути з відповідача, понесені ним витрати в сумі 7200,00 грн. на професійну правничу (правову) допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом даної справи, підтверджуються наданими копіями: договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024 року; акту приймання - передачі послуг з правничої допомоги №5 від 05.05.2025 року, ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №130920, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 3332. (а.с.37-46)

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першоюстатті 15 ЦПК Українивстановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьоїстатті 133ЦПКУкраїнисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 3 ст.141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПКУкраїни розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Відповідач не скористався даним правом та з клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу до суду не звертався.

Відповідно до частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

Разом з тим, суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру та приймати до уваги конкретні обставини справи.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.137та ч. 8 ст.141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод1950року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

Визначаючи заявлені до відшкодування судові витрати на професійну правничу допомогу, оцінюючи характер правової допомоги (послуги) у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справ, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає, що характер спірних відносин у справі не є складним, судова практика у цій категорії справ є сталою, суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; враховуючи що справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, а представник позивача надіслав заяву про розгляд справи без участі, суд вважає, що з урахуванням принципу розумності, справедливості та обсягом наданих послуг є сума відшкодування в розмірі 4000,00 грн. і саме така сума правничої допомоги підлягає стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.611,629,1049,1050 ЦК України, ст.3,4,11-13,19,263,265,279,280-281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за Кредитним договором №С-410-007619-18-980 від 21.05.2018 року в розмірі 79236,52 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. та 4000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», ЄДРПОУ 43575686, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, приміщення 68,69;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова