Рішення № 131568436, 05.11.2025, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/27406/25

Провадження № 2/947/4830/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2025 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданнівм.Одесіузалісуду впорядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 23.07.2025 року в електронній формі через систему «Електронний суд» звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №5075902від 28.01.2021року урозмірі 21728гривень 00копійок та судові витрати, з посиланням на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 25.07.2025 року булоприйнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін по справі.

Одночасно у позові позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів, яке ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 01.09.2025 року задоволено та витребувано з Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи належитьбанківська картаз прихованимномером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ,якщо такто проводиласьверифікація особивласника банківськоїкарти № НОМЕР_1 ;чи булауспішною здійсненатранзакція від28.01.2021року набанківську картку №НОМЕР_1 в сумі8000,00грн.з призначеннямплатежу «Кредитнікошти відТОВ Мілоан згідно договору 5075902», якщо та то чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 .

18.09.2025 року до суду від Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшла відповідь в порядку виконання вказаної ухвали суду.

У судове засідання призначене на 05.11.2025 року представник позивача не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, однак 03.11.2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про підтримання заявлених вимог та розгляд справи у його відсутність, з одночасним зазначенням про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи.

ОСОБА_1 (надалі за текстом Відповідач) у судове засідання призначене на 05.11.2025 року також не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Згідно з п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України, уразі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з відповіддю №1601393 віл 24.07.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Приймаючи наявне зареєстроване місце проживання відповідачки, оскільки остання не має зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС, судом здійснювалось повідомлення останньої про дату, час і місце проведення судового засідання шляхом скерування судової повістки, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, на вказану адресу зареєстрованого місця проживання відповідачки, однак поштове повідомлення було повернуто до суду без вручення з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Таким чином, відповідачка про дату, час і місце проведення розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до положень статті 128 ЦПК України, однак,у встановлений судом строк не скористалась процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, не було наданозаперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, про причини неявки до судового засідання суд не повідомила.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При викладених підставах, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов не підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.01.2021 року ОСОБА_1 на веб-сайті miloan.ua заповнила анкету-заяву на кредит №5075902.

Анкета-заява містить загальну інформацію щодо суми кредиту та строку його надання, а також докладну інформацію щодо особи відповідачки, зокрема дату народження, індивідуальний податковий номер, дані паспорту громадянина України, адресу проживання та номер мобільного телефону.

28.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №5075902 (індивідуальна частина) у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» надає останній грошові кошти в сумі 8000,00 грн., строком на 30 днів, з 28.01.2021 року.

У відповідності до п. 1.4. термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів користування кредитом: 27.02.2021 року.

Договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1. договору).

Приймаючи пропозицію товариства про укладання договору позичальник також погодилась з усіма додатками та невід`ємними частинами (у тому числі Правилами та Графіком платежів) договору в цілому та підтвердила зокрема, що вона ознайомлена, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил.

З наданої позивачем до позову довідки вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт договору підписано позичальником із застосування аналога електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора W97045.

Позивачем надано до суду копію платіжного доручення №38484965 від 28.01.2021 року, з якого вбачається, що 28.01.2021 року позивачем було здійснено перерахування грошових коштів в сумів 8000,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , з зазначенням призначення платежу договір 5075902.

11.06.2021 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №72-МЛ, у відповідності до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників договору відступлення прав вимоги №72-МЛ від 11.06.2021 року складеного сторонами вищевказаними договору, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло від ТОВ «Мілоан» право вимоги за договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) №5075902 від 28.01.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , заборгованість якого станом на день укладення цього договору становить у загальній сумі 21728,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 7556,00 грн.; заборгованості за відсотками 12572,00 грн.; заборгованості за комісією 1600,00 грн.

У відповідності до Акту приймання-передачі реєстру боржників від 11.06.2021 року до договору відступлення прав вимоги №72-МЛ від 11.06.2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв реєстр боржників ТОВ «Мілоан» від 11.06.2021 року, складений за формою згідно із Додатком №1 до договору, кількістю боржників №4624.

10.07.2025 року за вих. №20815265 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу ОСОБА_1 скеровано претензію щодо виконання зобов`язання перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором №5075902 від 28.01.2021 року, а саме погашення заборгованості в сумі 21728,00 грн. з зазначенням реквізитів для подальшої для їх оплати.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 01.09.2025 року за клопотанням представника позивача було витребувано з Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію,що міститьбанківську таємницю,а саме:чиналежить банківськакарта зприхованим номером№ НОМЕР_1 ОСОБА_1 ,якщо такто проводиласьверифікація особивласника банківськоїкарти № НОМЕР_1 ;чи булауспішною здійсненатранзакція від28.01.2021року набанківську картку №НОМЕР_1 в сумі8000,00грн.з призначеннямплатежу «Кредитнікошти відТОВ Мілоан згідно договору 5075902», якщо та то чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ..

18.09.2025 року на електронну скриньку суду надійшла відповідь від АТ «Універсал Банк» з повідомленням про неможливість надання запитуваної інформації, у зв`язку з тим, що про зазначену особу вказано недостатньо ідентифікаційних даних.

Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2ст. 1056-1 ЦК України,розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України,позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зіст. 1049 ЦК України,позичальник зобов`язанийповернути позикодавцевіпозику (грошовікошти утакій самійсумі аборечі,визначені родовимиознаками,у такійсамій кількості,такого самогороду татакої самоїякості,що булипередані йомупозикодавцем)у строкта впорядку,що встановленідоговором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15-ц Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Відповідно достатті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Особові рахунки та виписки з них обов`язково мають складатися на паперових та/або електронних носіях. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, адже вони підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені відповідачем протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Згідно до правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно дост.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно ч.ч. 1-4ст. 12 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідностідо ч.ч.1-3ст.13ЦПК України,суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках.Збираннядоказів уцивільних справахне єобов`язком суду,крім випадків,встановлених цимКодексом.Суд маєправо збиратидокази,що стосуютьсяпредмета спору,з власноїініціативи лишеу випадках,коли ценеобхідно длязахисту малолітніхчи неповнолітніхосіб абоосіб,які визнанісудом недієздатнимичи дієздатністьяких обмежена,а такожв іншихвипадках,передбачених цимКодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

У пункті 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» наголошується, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсяна всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1ст. 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зч.1 ст. 76 ЦПК України,доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно ч. 2ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Досліджуючи поданідо судудокази, судом встановлено,що міжТОВ «Мілоан»та відповідачкою належним чином укладено договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) №5075902 від 28.01.2021 року, за умовами якого ТОВ «Мілоан» надає ОСОБА_1 у кредит грошові кошти в сумі 8000,00 грн.

Також судом встановлено, що позивачем належним чином набуто право вимоги на підставі укладеного з ТОВ «Мілоан» договору відступлення прав вимоги №72-МЛ від 11.06.2021 року за договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) №5075902 від 28.01.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 .

Поряд з цим, позивачем в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано до суду жодних належних доказів на підтвердження надання відповідачці кредитних коштів в сумі 8000,00 грн., за договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) №5075902 від 28.01.2021 року, укладеного з ТОВ «Мілоан».

Щодо наданої до суду копії платіжного доручення №38484965 від 28.01.2021 року про перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів в сумів 8000,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_2 з зазначенням ім`я отримувача - ОСОБА_1 , судом не приймається в якості належного доказу виконання ТОВ «Мілоан» умов договору про споживчий кредит (індивідуальна частина) №5075902 від 28.01.2021 року з надання відповідачці кредитних коштів, оскільки до суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідний картковий рахунок НОМЕР_2 на який було здійснено перерахування кредитних коштів належить та відкритий безпосередньо на ім`я ОСОБА_1 .

Судом також враховується, що умови договору про споживчий кредит (індивідуальна частина) №5075902 від 28.01.2021 року не містять даних про визначений і погоджений сторонами договору картковий рахунок, на який кредитодавець здійснює перерахування кредитних коштів за цим правочином та який був би визнаний ОСОБА_1 , як належний та погоджений з її сторони рахунок для проведення відповідної операції.

Додатково суд зазначає, що за клопотанням позивача, судом ухвалою суду від 01.09.2025 року витребувано з Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» у тому числі інформацію, що містить банківську таємницю, чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , якщо так то проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 ; чи була успішною здійснена транзакція від 28.01.2021 року на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 8000,00 грн. з призначенням платежу «Кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 5075902», якщо та то чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 .

Вказана ухвала суду була постановлена у повній відповідності до поданого позивачем клопотання та заявленої до витребування інформації.

Однак, у відповідності до отриманої судом від АТ «Універсал Банк» відповіді в порядку виконання вказаної ухвали суду, остання не є виконаною, з підстав неможливості надання запитуваної інформації, через зазначення недостатньо ідентифікаційних даних про особу та не зазначення повного номеру картки, що складається з 16 цифр.

Після отримання вказаної відповіді, стороною позивача будь-яких додаткових даних чи клопотань про витребування доказів не заявлялось.

Судом враховується,що увідповідності доположень статті13ЦПК України,збирання доказіву цивільнихсправах неє обов`язкомсуду,крім випадків,встановлених цимКодексом.Суд маєправо збиратидокази,що стосуютьсяпредмета спору,з власноїініціативи лишеу випадках,коли ценеобхідно длязахисту малолітніхчи неповнолітніхосіб абоосіб,які визнанісудом недієздатнимичи дієздатністьяких обмежена,а такожв іншихвипадках,передбачених цимКодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За наслідком вищевикладеного в цілому, суд доходить до висновку про недоведеність позивачем виконання ТОВ «Мілоан» умов договору про споживчий кредит (індивідуальна частина) №5075902 від 28.01.2021 року, укладеного з ОСОБА_1 , з надання останній грошових коштів в сумі 8000,00 грн. на умовах кредиту, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідачки, а відтак заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно дост.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим.Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права.Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом.Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів з власної ініціативи і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 6 ч.1ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи відмову у задоволенні позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем зі сплати судового збору та заявлені витрати на професійну правничу допомогу, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.1-18,76-89,141,223,263-266,268,273,280-282,352,354ЦПКУкраїни,суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Кредит-капітал»(місцезнаходження:79029,м.Львів,вул.Смаль-стоцького,буд.1,корп.28)до ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Л. В. Калініченко