Рішення № 131564556, 29.10.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 рокуСправа №160/18539/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

25.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА" (далі - позивач) до Дніпровської митниці (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №UA110000202523 від 19.03.2025.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідач, в порушення положень податкового та митного законодавства, необґрунтовано за наслідками проведеної перевірки на підставі Акту №0010/25/7.5-19/0041412601 від 03.03.2025 «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» (код ЄДРПОУ 414112601) вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтування та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за окремими митними деклараціями» виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення №UA110000202523 від 19.03.2025, оскільки декларантом було подано вичерпний перелік документів, який підтверджував і митну вартість товару, і правовідносини з відправником, митне оформлення було успішно проведено. Митним органом не надсилалось ніяких листів чи запитів про надання будь-яких підтверджуючих документів чи повідомлень про надання недостовірних відомостей у поданих документах. Ніяких протоколів про порушення митних правил не складалось та рішень про коригування митної вартості не приймалось. На момент подання позивачем наведених декларацій з метою митного оформлення товару у митного органу не було зауважень з приводу порядку оформлення вказаного товару та до поданих товаросупровідних документів. Позиція митного органу ґрунтується виключно на інформації листа Республіки Польща від 07.11.2024 №1201-100.4331.19.2024, яким митні органи Республіки Польщі підтверджують справжність з перевезення товару EUR.1. Однак, зазначена інформація не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил, оскільки до митного оформлення ТОВ «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» надало всі документи, передбачені чинним законодавством, які були видані експортером і підтверджують право позивача на застосування преференційного режиму. В акті перевірки відсутні будь-які посилання на документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Республіки Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера. Таким чином, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить позов задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/18539/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» у справі №160/18539/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Виключено зі складу часників справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області у справі №160/18539/25.

01.07.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА" надійшла заява про виправлення описки у справі №160/18539/25.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА" про виправлення описки у справі №160/18539/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА" до Дніпровської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без задоволення.

14.07.2025 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» подано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» про забезпечення позову у справі №160/18539/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернуто заявнику без розгляду.

14.07.2025 представником відповідача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що з метою забезпечення належного контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками ввізного мита, в рамках дії Угоди Державною митною службою України було направлено на перевірку листом від 01.04.2024 №15/15-03-01/11/1737 до уповноважених органів Республіки Польща сертифікати з перевезення EUR.1 від 29.12.2021 №PL/MF/AR 0088621, 29.12.2021 №PL/MF/AR 0088620, від 25.10.2022 №PL/MF/AS 0470971, від 21.11.2022 №PL/MF/AS 0471459, видані експортеру «FIRMA WANICKI SP.Z.O.O.». Причиною направлення на перевірку документів про походження товарів були сумніви щодо преференційного походження товарів. Державною митною службою України отримано лист уповноваженого митного органу Республіки Польща №1201-IOC.4331.19.2024 від 07.11.2024, в якому зазначено, що експортером не надано митним органам Польщі доказів щодо походження товару. У зв`язку з цим регіональним управлінням доходів у м. Краків повідомлено, що вимоги та правила походження відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони не виконуються, статус преференційного походження не підтверджено. Пунктом 6 статті 32 Доповнення І Конвенції передбачено, що у разі, якщо відповідь на запит про перевірку не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутністю виняткових обставин відмовити у наданні права на преференцію. Таким чином, статус походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення товару форми EUR.1, оформлених за митними деклараціями (згідно з додатком 1 до Акту) не підтверджено у відповідності до вимог Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, а відтак до них не може бути застосований преференційний режим з наданням звільнення від оподаткування ввізним митом. За результатами перевірки встановлено неправомірне застосування ТОВ «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» режиму вільної торгівлі до товарів, оформлених за митними деклараціями згідно з додатком 1 до Акту, у зв`язку з чим порушено п. 2 ч. 3 ст. 75 МК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита у розмірі 254436,36 грн. У зв`язку із заниженням суми ввізного мита, як складової бази оподаткування податком на додану вартість, ТОВ «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 50887,27 грн, чим порушено п. 2 ч. 3 ст. 75 МК України та п. 190.1 ст. 190 ПК України. Встановлені перевіркою порушення призвели до заниження ТОВ «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» податкових зобов`язань по сплаті митних платежів на загальну суму 305323,63 грн, в тому числі ввізне мито 254436,36 грн та податок на додану вартість 50887,27 грн. Таким чином, на думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

15.07.2025 представником позивача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

24.07.2025 представником позивача через автоматизовану систему «Електронний суд» подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» про забезпечення позову у справі №160/18539/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без задоволення.

18.08.2025 представником позивача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.

20.08.2025 від представника митниці направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, в яких останній проти задоволення позовних вимог заперечував, та підтримав позицію, викладену у письмовому відзиві на позовну заяву, та зазначено, що міркування позивача ґрунтуються виключно на формальних запереченнях щодо встановлених обставин справи.

21.08.2025 від представника митниці направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» додаткові пояснення щодо витрат на професійну правничу допомогу.

01.10.2025 представником позивача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» заперечення на додаткові пояснення відповідача, в яких підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та додатково зазначено, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару , чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» заявило до митного оформлення товар, ввезений на митну територію України на підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу від 03.12.2021 №МВ/2021/689, від 22.09.2022 №2209 DАF-902, від 04.10.2022 №0410 DАF -871, укладених між «FІRМА WАNIСКІ SР.Z.О.О.», 32-031, Моgilanу ul.Myslenicka 19, Роlsка (Польща) та ТОВ «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» (Україна)

Так, відповідно до митної декларації від 04.01.2022 №UА110130/2022/000085 задекларовано наступний товар: сідельний тягач, для буксирування напівпричепів, що використовувався - марка - DАF, модель - FТ ХF 105.410; номер шасі/VIN - НОМЕР_1 , тип двигуна -дизельний; робочий об`єм циліндрів - 12902смЗ; екологічна норма - ЄВРО-5; дата виготовлення - 21.09.2010; кількість осей - 2; колір - білий реєстраційний номер -ТКІ40741. Країна походження: Нідерланди», фактурна вартість - 11 500,00 EUR (за курсом на дату оформлення - 355609,90 грн), митна вартість - 370690,86 грн. Код згідно з УКТ ЗЕД - 8701209000. Країна походження - ЄС.

Відповідно до митної декларації від 04.01.2022 №UА110130/2022/000086 задекларовано товар: сідельний тягач, для буксирування напівпричепів, що використовувався: марка - DАF, модель - FТ ХF 105.510; номер шасі/VIN - НОМЕР_2, тип двигуна -дизельний; робочий об`єм циліндрів - 12902см3; екологічна норма - ЄВРО-5; дата виготовлення - 21.01.2010; кількість осей - 2; колір - чорний; реєстраційний номер -1SFN663. Країна походження: Нідерланди», фактурна вартість - 10 750,00 EUR (за курсом на дату оформлення - 332 417,95 грн.), митна вартість - 347170,82 грн. Код згідно з УКТ ЗЕД - 8701209000. Країна походження - ЄС.

Відповідно до митної декларації від 28.11.2022 №22UА110130022067U7 задекларовано товар: сідельний тягач для буксирування напівпричепів: що використовувався: марка - DАF модель - ХF 460 FТ: номер шасі/VIN - НОМЕР_3 ; тип двигуна -дизельний, робочий об`єм циліндрів - 12902 см3; екологічна норма - ЄВРО-6; показник одометра - 777865 км; дата виготовлення - 01.01.2015; кількість осей - 2; колір - білий; транзитний реєстраційний номер - К98918(РL), фактурна вартість -132 000,00 EUR (за курсом на дату оформлення - 1 068 210,00 грн.), митна вартість -1 086 279,38 грн. Код згідно з УКТ ЗЕД - 8701209000. Країна походження - ЄС.

Відповідно до митної декларації від 30.11.2022 №22UА110130022328U0 задекларовано товар: сідельний тягач для перевезення напівпричепів, що використовувався: марка - DАF, модель - FТ ХF 105460; номер шасі/VIN - НОМЕР_4 ; тип двигуна -дизельний, робочий об`єм циліндрів - 12902 см3, потужність - 340 кВт, кількість осей -2; екологічна норма не нижче - ЄВВО 5; дата виготовлення - 01.01.2013; колір -білий, фактурна вартість - 89000,00 EUR (за курсом на дату оформлення 722137,10 грн), митна вартість - 740222,53 грн. Код згідно з УКТ ЗЕД - 8701209000. Країна походження - ЄС.

Митне оформлення зазначеного товару здійснювалося із застосуванням тарифної преференції зі сплати ввізного мита у відповідності до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода), ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ.

З метою застосування тарифної преференції зі сплати ввізного мита, в якості підтвердження походження товару ТОВ «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» за вказаними вище митними деклараціями надано сертифікати з перевезення товару EUR.1: від 29.12.2021 №PL/MF/AR 0088621; від 29.12.2021 №PL/MF/AR 0088620; від 25.10.2022 №PL/MF/AS 0470971; від 21.11.2022 №PL/MF/AS 0471459. Сертифікати видані експортеру «FIRMA WANICKI SP.Z.O.O.».

Державна митна служба України листом від 01.04.2024 №15/15-03-01/11/1737 направила на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща сертифікати з перевезення EUR.1 від 29.12.2021 №PL/MF/AR 0088621, 29.12.2021 №PL/MF/AR 0088620, від 25.10.2022 №PL/MF/AS 0470971, від 21.11.2022 №PL/MF/AS 0471459, виданих експортеру FIRMA WANICKI SP.Z.O.O.

Відповідно до листа уповноваженого митного органу Республіки Польща №1201-ІОС.4331.19.2024 від 07.11.2024 експортером не надано митним органам Польщі доказів щодо походження товару. Регіональним управлінням доходів у м. Краків повідомлено, що вимоги та правила походження відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони не виконуються, статус преференційного походження не підтверджено.

На підставі вказаного, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 336, п. 2 ч. 3 ст. 345, п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами та доповненнями) митним органом призначено проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» (ЄДРПОУ 41412601) вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за окремими митними деклараціями.

За результатами перевірки складено акт №0010/25/7.5-19/0041412601 від 03.03.2025, яким встановлено порушення ТОВ «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» вимог:

- пункту 1 статті 15 Доповнення І в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товару, пункту 2 частини 3 статті 75 МКУ, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 254436,36 грн.;

- пункту 2 частини 3 статті 75 МКУ, пункту 190.1 статті 190 ПКУ, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 50 887,27 грн.

Сума занижених податкових зобов`язань у розмірі 305323,63 грн. (у тому числі ввізне мито 254436,36 грн. та податок на додану вартість 50887,27 грн.), визначена контролюючим органом на підставі підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПКУ, згідно частини 2 статті 293, частини 1 статті 298 МКУ та підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПКУ, повинна бути сплачена платником податків до Державного бюджету України.

11.03.2025 ТОВ «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» направило на адресу Дніпровської митниці письмові заперечення на акт від 03.03.2025 № 0010/25/7.5-19/0041412601.

Листом №7.5-4/19-02/13/1679 від 18.03.25 Дніпровська митниця повідомила ТОВ «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» про отримання вищевказаних заперечень, а також зазначила, що заперечення до акту перевірки залишено без задоволення.

На підставі акту перевірки від 03.03.2025 №0010/25/7.5-19/0041412601 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 19.03.2025 №UA110000202522, яким ТОВ «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Мито на товари, що возяться на територію України у розмірі 254436,36 грн;

- від 19.03.2025 №UA110000202523, яким ТОВ «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Мито на товари, що возяться на територію України у розмірі 55976,00 грн.

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 19.03.2025 №UA110000202523, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 МК України, мито це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з п. 190.1 ст. 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

За приписами положень ст. 272 МК України, ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Статтею 276 МК України визначено, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 277 МК України, об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 280 МК України ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

За змістом ч. 5 ст. 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 281 МК України, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховна Рада Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва (далі Протокол I, до цієї Угоди).

Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс, надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 17 розділу 5 Підтвердження походження Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

При цьому, за змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена:

(a)…затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або

(b)…експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина 3 ст. 41 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до ч. 8 ст. 41 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї ж статті передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Із аналізу наведених правових норм слідує, що у разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою. Проте, застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов`язує їх застосування. За загальним правилом, декларантом подається сертифікат перевезення товару EUR.1, за виключенням випадків, коли може бути подана декларація інвойс, а саме у разі її складення: затвердженим експортером або експортером на будь-яку партію товару, що походить з певної країни, сукупна вартість якого не перевищує 6 000 євро.

Як встановлено судом, відповідачем за результатами документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 04.01.2022 №UА110130/2022/000085, від 04.01.2022 №UА110130/2022/000086, від 28.11.2022 №22UА110130022067U7, від 30.11.2022 №22UА110130022328U0, висновки якої були покладені в основу оспорюваного у межах даної справи податкового повідомлення-рішення та встановлено заниження позивачем податкових зобов`язань по сплаті ввізного мита за вищевказаними деклараціями та податку на додану вартість.

Підставою для донарахування митних платежів слугувала інформація, отримана від уповноваженого органу Республіки Польща (лист від 07.11.2024 №1201-100.4331.19.2024), яка скерована до Дніпровської митниці Державною митною службою України листом від 08.11.2024 №15/15-03-01/7/5801 про те, що преференційне походження товару, зазначеного в сертифікатах з перевезення EUR.1 від 29.12.2021 №PL/MF/AR 0088621, 29.12.2021 №PL/MF/AR 0088620, від 25.10.2022 №PL/MF/AS 0470971, від 21.11.2022 №PL/MF/AS 0471459 не підтверджено, оскільки експортер товару не зміг надати митним органам достатніх документів щодо походження товару.

Суд звертає увагу на те, що у імпортера (позивача) відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1 та декларації-інвойса.

Тобто, відповідальність за оформлення та видачу сертифікатів EUR.1 та декларації-інвойса і правдивість інформації, що в них зазначена, покладена виключно на експортера (продавця).

Отже, застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів за МД від 04.01.2022 №UА110130/2022/000085, від 04.01.2022 №UА110130/2022/000086, від 28.11.2022 №22UА110130022067U7, від 30.11.2022 №22UА110130022328U0 позивач обґрунтовано сподівався на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мав підстав піддавати сумніву правомірність видачі декларацій-інвойсів на такий товар.

При цьому митним органом не надано беззаперечних доказів існування у позивача намірів фінансового характеру, спрямованих на ухиляння від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні.

Відповідно до ст. 61 Митного кодексу Союзу (затвердженого Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЕС) №952/2013 від 09.10.2013) якщо походження вказано в митній декларації згідно з митним законодавством, митні органи можуть вимагати від декларанта підтвердити походження товарів.

Якщо підтвердження походження товарів надається згідно з митним законодавством або іншим законодавством Союзу, що регулює окремі сфери, митні органи в разі обґрунтованих сумнівів можуть вимагати надання будь-яких додаткових підтверджень, необхідних для забезпечення того, щоб зазначення походження відповідало правилам, установленим відповідним законодавством Союзу.

Якщо це необхідно для цілей торгівлі, документ, що підтверджує походження, може бути виданий у Союзі згідно з чинними в країні призначення або на території призначення правилами походження чи будь-яким іншим методом визначення країни, де товари повністю отримано або востаннє істотно трансформовано.

Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі №380/2869/22 зробив висновок, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що митним органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення №UA110000202523 від 19.03.2025 прийняте без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, у зв`язку з чим останнє є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В той же час, ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення Дніпровської митниці, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3028,00 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією №22698 від 25.06.2025.

Втім, суд зауважує на наступному.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Дніпровської митниці на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

21.08.2025 від представника митниці направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» додаткові пояснення щодо витрат на професійну правничу допомогу.

У яких зазначає, що такі витрати є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані, зокрема, договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19, від 31.03.2020 у справі №726/549/19 та від 28.04.2021 у справі №640/13685/19.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: Договір про надання правничої допомоги від 31.03.2025 б/н, на підставі якого адвокатом Гудименко О.М. було виписано ордер серії АЕ №1376644 на представництво інтересів у Дніпропетровському окружному адміністративному суді ТОВ «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА», Додаток №1 до договору про надання правничої допомоги б/н від 31.03.2025, в якому сторонами було узгоджено вид послуг наданих адвокатом та їх загальну вартість у розмірі 20000,00 грн.

Суд зазначає, що надані докази у сукупності доводять понесення позивачем витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи, оскільки предмет наданої правової допомоги, визначений у Додаток №1 до договору про надання правничої допомоги б/н від 31.03.2025.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Дослідивши адміністративний позов, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю цієї справи.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, суд робить висновок, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» (просп. Слобожанський, буд. 35, офіс 402, м. Дніпро, 49081, код ЄДРПОУ 41412601) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №UA110000202523 від 19.03.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРАНС-ЛОГІСТИКА» судові витрати з оплати судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 12422 (дванадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський