Ухвала суду № 131562853, 28.03.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/663/24-ц

пр. № 2-ві-5/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2025 року м. Київ

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуртової Т. І.,

з участю секретаря судового засідання - Сірик М. А.,

представника відповідача, Офісу Генерального прокурора, - прокурора Адамової О.О.,

представника відповідача, ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, - Ковальової А. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про відвід судді Литвинової Ірини Валеріївни від участі у справі № 757/663/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, Офісу Генерального прокурора про відшкодування шкоди, спричиненої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2024 до суду надійшла заява про відвід судді, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ від 30.12.2024 передана судді Гуртовій Т. І.

В обґрунтування заяви про відвід вказано, що в провадженні судді Литвинової І. В. перебуває цивільна справа № 757/663/24-ц, за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, Офісу Генерального прокурора про відшкодування шкоди, спричиненої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Заявник зазначив, що він заявляє про відвід головуючому судді Литвиновій І. В. на підставі антиконституційних процесуальних дій судді, вчинених з метою порушення неупередженості на користь відповідача (посадової особи відповідача - органу досудового розслідування). На його думку, під час розгляду справи суддя виявив упередженість, зокрема, забезпечував обов`язкову явку представників відповідачів у судові засідання, чим, на переконання заявника, вийшов за межі своєї процесуальної компетенції.

Крім того, заявник заявами від 27.11.2024 та 24.12.2024 він повідомим суддю Литвинову І. В. про сумніви щодо належних повноважень представників відповідачів.

На підставі наведеного він просить відвести суддю від подальшого розгляду справи.

Заявником неодноразово було подано заяву про перенесення судового засідання у зв`язку з перебуванням на лікарняному. Однак у зв`язку з ненаданням документального підтвердження тимчасової непрацездатності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для чергового відкладення розгляду справи та вирішив провести судове засідання за відсутності заявника.

Представники відповідачів зазначили, що заява про відвід судді є необґрунтованою, зводиться до незгоди з процесуальними рішенням судді, у зв`язку з чим просили відмовити в її задоволенні.

Дослідивши заяву про відвід судді, заслухавши пояснення представників відповідачів та оцінивши наведені доводи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Встановлено, що в провадженні судді Литвинової І. В. перебуває цивільна справа № 757/663/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, Офісу Генерального прокурора про відшкодування шкоди, спричиненої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Дата надходження позову до Печерського районного суду м. Києва 08.01.2024.

Заява про відвід надіслана заявником через систему «Електронний суд» 26.12.2024.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36, 37 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Статтею 37 ЦПК України регулюється питання недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. Основними критеріями, якими керується ЄСПЛ щодо визначення органу «судом» у розумінні статті 6 Конвенції є: 1) здатність ухвалювати обов`язкові для виконання рішення; 2) обов`язкова законодавча регламентація функціонування та діяльності суду; 3) наявність встановленої законом функції щодо розгляду юридично значимих питань; 4) ґарантованість незалежності від державної виконавчої влади та інших учасників справи.

У пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Заява №21722/11) від 27.05.2013 року зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Також у пункті 66 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (заява N 7577/02) від 03.05.2007 року зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

При вирішенні питання про відвід судді або складу суду необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій).

Частиною 4 ст. 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Дослідивши доводи заяви про відвід, суд дійшов висновку, що вона зводиться до незгоди заявника ОСОБА_1 з діями судді Литвинової І. В. щодо допуску до участі у справі представників відповідачів, що відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу судді.

Інших підстав, які б указували на заінтересованість, необ`єктивність та упередженість судді Литвинової І. В. заявником не наведено. За таких підстав заява про відвід судді Печерського районного суду м. Києва Литвинової І. В. від розгляду цивільної справи № 757/663/24-ц задоволенню не підлягає.

Враховуючи вкладене, керуючись ст. 36, 37, 39, 40, 258-261, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Литвинової Ірини Валеріївни від участі у справі № 757/663/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, Офісу Генерального прокурора про відшкодування шкоди, спричиненої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Тетяна ГУРТОВА