Рішення № 131555524, 05.11.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6281/24

Провадження № 2/369/2132/25

РІШЕННЯ

Іменем України

05.11.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В. при секретарі судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/6281/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Стислий виклад позиції сторони позивача

У квітні 2024 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області звернулась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коломієць Д.М., з позовом до ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Хмельницька Л.М., про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 05.01.2016 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданим повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 13.08.2022 р. серії НОМЕР_1 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.12.2022 р. по справі №369/7236/22 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Дане рішення набрало законної сили 12.07.2023 р. після його перегляду в порядку апеляційного провадження.

На даний час, шлюбні відносини між сторонами фактично припинені і спільне господарство не ведеться.

За час перебування у шлюбі сторонами було набуте спільне майно, а саме:

- нежитлове приміщення, загальною площею 4,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . (Право власності на вказане нежитлове приміщення зареєстровано за відповідачем 19.06.2018 р. на підставі укладеного договору купівлі-продажу майнових прав №480-нжп574 від 03.05.2018 р. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1584020032224).

- квартира загальною площею 80,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . (Право власності на квартиру зареєстроване за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу майнових прав №480-151 від 30.05.2017 р. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576869932224).

Викладені обставини підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 328281880 від 06.04.2023 р.).

- автомобіль OPEL MOVANO, номерний знак НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_3 , 2013 р. випуску, білого кольору (свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 від 06.09.2016 р.). За обліковими даними ЄДР МВС даний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_1 .

Оскільки доступу до спірного автомобіля позивачка не має, тому визначити точну ринкову вартість спірного майна без огляду автомобіля є неможливим. Однак, відповідно до довідки суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 від 01.04.2024 р. орієнтовна середня ринкова вартість продажу ідентичного транспортного засобу OPEL MOVANO (фургон) 2013 року випуску, об`єм двигуна 2299 см. куб., станом на 01.04.2024 р., згідно даних мережі Інтернет, з округленням склала 600600,00 грн.

За час шлюбу подружжям були також накопичені грошові кошти, які зберігалися на банківських рахунках, відкритих на ім`я відповідача, та які є спільним сумісним майном подружжя, тому позивач просила стягнути з відповідача на її користь 305 140,23 грн., що складає (половину) грошових коштів, які знаходилися на банківських рахунках, належних відповідачу, станом на дату припинення шлюбних відносин 24.02.2022 року.

Також позивач вказала, що відповідач ОСОБА_2 є співзасновником (співучасником) ТОВ «ЕКО СЕРВІС ГРУП», код ЄДРПОУ 42126431, яке було зареєстроване 11.05.2018 року.

Розмір статутного (складеного) капіталу ТОВ «ЕКО СЕРВІС ГРУП» складає 2500 000,00 грн., з часткою відповідача як співзасновника 50%, що дорівнює 1250 000,00 грн.

Позивач та відповідач перебували у шлюбі з 05.01.2016 по 12.07.2023 року. Внесок до статутного капіталу ТОВ ОСОБА_2 був сплачений під час перебування ним у шлюбі з ОСОБА_1 за рахунок спільних сумісних коштів подружжя.

Таким чином, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 10.04.2024 року у справі № 760/20948/16-ц, позивач має право вимоги на виплату компенсації від вартості внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу Товариства, та просить стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію від вартості внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «ЕКО СЕРВІС ГРУП», а саме у розмірі 625000,00 грн.

З урахуванням уточнених та збільшених позовних вимог, позивач проситьу порядку поділу майна подружжя:

Визнати за ОСОБА_1 право власності:

- на частину нежитлового приміщення, загальною площею 4,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

- на квартири загальною площею 80,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності:

- на частину нежитлового приміщення, загальною площею 4,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

- на квартири загальною площею 80,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Виділити у власність ОСОБА_2 автомобіль OPEL MOVANO, номерний знак НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_3 , 2013 року випуску, білого кольору.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки автомобіля OPEL MOVANO, номерний знак НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_3 , 2013 року випуску, білого кольору у розмірі 300300,00 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (половину) грошових коштів, а саме у розмірі 305 140,23 грн., які знаходилися на банківських рахунках, належних ОСОБА_2 , станом на дату припинення шлюбних відносин 24.02.2022 року.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію від вартості внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «ЕКО СЕРВІС ГРУП», код ЄДРПОУ 42126431, а саме у розмірі 625000,00 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 9084,00 грн.

Стислий виклад позиції сторони відповідача

Відповідач ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Хмельницька Л.М., в цілому не заперечує проти поділу майна подружжя, проте не погоджується з запропонованим ОСОБА_1 обсягом майна та способом поділу такого майна подружжя. Зокрема, представник відповідача вважала, що із вимогами про визнання права власності на частину спірного нерухомого майна (нежитлового приміщення та квартири) ОСОБА_1 має право звернутися лише з зустрічним позовом у іншій справі№ 369/9283/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та стягнення грошової компенсації, а не з цим позовом окремо.

Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за автомобіль OPEL MOVANO, номерний знак НОМЕР_2 , то представник відповідача вважає, що відсутні підстави для стягнення компенсації за вказаний автомобіль з відповідача на користь позивача. На думку представника відповідача, слід визнати право власності на частину автомобіля OPEL MOVANO, номерний знак НОМЕР_2 за кожною стороною, при цьому посилалась на категоричне небажання відповідача сплачувати компенсацію позивачці за частину вказаного автомобіля, і вважала, що присудження компенсації допускається лише за згодою одного з подружжя. Також не погоджується з визначенням вартості спірного автомобіля, і вказує що станом на 08.08.2024 року його вартість згідно висновку експерта складає 457185 грн.

Також вважає, що позивачка спочатку повинна звернутися з вимогою про визнання спірного нерухомого майна, автомобіля, коштів об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, а вже потім заявляти вимогу про визнання за позивачем права власності на половину цього майна в порядку поділу майна подружжя.

Крім того, на думку представника відповідача, частки подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в спільно набутому під час шлюбу майні не є рівними, і що в даному спорі є підстави для відступлення від засад рівності часток спільного майна подружжя. При цьому посилається на те, що ОСОБА_2 був зареєстрований як ФОП і протягом 2015-2022 років мав доходи у великих розмірах. В той же час ОСОБА_1 в період шлюбу не працювала, не здійснювала догляд за дітьми (так як спільних дітей у подружжя немає), не хворіла, і поважні причини, які б заважали їй працевлаштуватися, були відсутні. Представник відповідача вважає, що ОСОБА_1 не дбала про матеріальне забезпечення сім`ї і не бажала працювати, так як доходи чоловіка були високі.

Також представник відповідача заперечує проти стягнення на користь позивачки половини грошових коштів, що є на рахунках відповідача, посилаючись на те, що вказані кошти були використані відповідачем в інтересах і на потреби сім`ї, а саме на погашення кредитів, на оплату технічного обслуговування автомобіля ОСОБА_1 , а також на виплату заробітної плати найманим працівникам, які працювали у ФОП ОСОБА_2 .

Процесуальний рух справи

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.04.2024 року у даній справі було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено справу до судового розгляду у підготовчому судовому засіданні на 15.07.2024 року.

Вирішено питання щодо витребування доказів, витребувано у банківських установ інформацію про наявність банківських рахунків, відкритих на ім`я відповідача та про суми грошових вкладів.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.03.2025 року по справі було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.06.2025 року.

У судових засіданнях позивач ОСОБА_1 участі не приймала, про місце, дату та час судового розгляду повідомлялась належним чином, просила слухати справу за участю її представника, уточнені та збільшені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 адвокат Коломієць Д.М. у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, враховуючи уточнені та збільшені позовні вимоги, просив його задовольнити, посилався на те, що все вищеперераховане нерухоме майно, автомобіль, грошові кошти на рахунках та внесок у статутний фонд є спільним сумісним майном подружжя, яке набуто в шлюбі для спільного використання в інтересах сім`ї, і позивач в період сумісного проживання в шлюбі приймала участь у придбанні цього майна як своїми коштами, так і своєю працею. Зокрема, ОСОБА_1 приймала участь у діяльності створеного нею закладу Happy Kids, розташованого у с. Софіївська Борщагівка, вул. Чубинського Павла, буд. 8а, приміщення 574. Заклад Happy Kids надавав різні платні послуги, зокрема, там функціонували групи: ранній розвиток дітей, підготовка до школи, допомога школярам, цікава математика, логіка, англійська для дітей, англійська для дорослих, логопед.

Крім того, повністю на позивачці були організація і ведення домашнього господарства, підтримання чистоти та порядку в житлі, стеження за раціоном та здоровим харчуванням сім`ї, вона створювала комфортні умови для сімейного затишку, приємну атмосферу для відпочинку вдома і проведення часу з сім`єю, підтримувала сприятливий психологічний та емоційний клімат у сім`ї, виховувала дитину від першого шлюбу, стежила за здоров`ям всіх членів родини, організовувала дозвілля і відпочинок, організовувала раціональне використання сімейного бюджету на потреби сім`ї.

Доводи відповідача про нібито неналежну поведінку позивачки як дружини і що вона нібито не дбала про матеріальне забезпечення сім`ї не підтверджуються жодним доказом і не ґрунтуються на дійсних обставинах справи.

Тому за нормами Сімейного кодексу України та згідно сталої судової практики, вказане спільне сумісне майно підлягає поділу між подружжям в рівних частках.

11 червня 2025 року від представника позивачки надійшла заява, в якій він просив справу розглянути без його участі, а позов задовольнити у повному обсязі вимог.

У судових засіданнях відповідач ОСОБА_2 участі не приймав, про місце, дату та час судового розгляду повідомлений належним чином.

Представниця ОСОБА_2 адвокат Хмельницька Л.М. , яка приймала участь у справі в режимі відеоконференцзв`язку, частково погодилась з позовними вимогами, а частково заперечувала. Підтримала позицію відповідача, викладену у відзиві на позов.

11 червня 2025 року від представника відповідача надійшла заява, в якій вона просила справу розглянути без її участі, у позові відмовити.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників в силу ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З 05.01.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 13.08.2022 р. серії НОМЕР_1 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.12.2022 року шлюб розірвано. Дане рішення набрало законної сили 12.07.2023 року.

В період шлюбу подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбало наступне майно:

- квартиру загальною площею 80,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу майнових прав №480-151 від 30.05.2017 р. Право власності зареєстровано за ОСОБА_2

- нежитлове приміщення, загальною площею 4,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу майнових прав №480-нжп574 від 03.05.2018 р. Право власності зареєстровано за ОСОБА_2

- автомобіль OPEL MOVANO, номерний знак НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_3 , 2013 р. випуску, білого кольору (свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 від 06.09.2016 р.) Право власності зареєстровано за ОСОБА_1 .

З довідки суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 від 01.04.2024 р., наданого стороною позивача, встановлено, що орієнтовна середня ринкова вартість продажу ідентичного транспортного засобу OPEL MOVANO (фургон) 2013 року випуску, об`єм двигуна 2299 см. куб., станом на 01.04.2024 р., складає 600 600,00 грн.

З висновку експерта № 93 експертного товарознавчого дослідження, складеного СПД судовим експертом Березовським А.А. 08.08.2024 р., наданого стороною відповідача, встановлено, що середня ринкова вартість (ціна) автомобіля, фургона малотоннажного, OPEL MOVANO, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , об`єм двигуна 2299 см. куб., станом на 08.08.2024 р., складає 457 185,00 грн.

Встановлено, що на банківських рахунках в АТ Приватбанк, відкритому на ім`я ОСОБА_2 , в період з 01.02.2022 по 24.02.2022 року, перебували грошові кошти в сумі 610280 грн., що підтверджується банківськими документами, виписками з рахунків, наданими АТ «Приватбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Встановлено, що ОСОБА_2 є співзасновником (співучасником) ТОВ «ЕКО СЕРВІС ГРУП», код ЄДРПОУ 42126431, яке було зареєстроване 11.05.2018 року.

Розмір статутного (складеного) капіталу ТОВ «ЕКО СЕРВІС ГРУП» складає 2500000,00 грн, з часткою відповідача як співзасновника 50%, що дорівнює 1250000,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція суду

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази та здійснивши їх оцінку, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права (правове обґрунтування)

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права іззастосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

Тлумачення частини першої статті 71 СК України свідчить, що як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).

Поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина друга статті 71 СК України).

У разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю (пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з`ясувати час та джерела його придбання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), від 23 січня 2024 року № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20)).

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Під час поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (див. постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року в справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21)).

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.

Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20))».

У пункті 50 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, атакож достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо поділу нерухомого майна

Судом встановлено, що спірні квартира та нежитлове приміщення були придбані під час шлюбу, та є спільним сумісним майном подружжя.

Відповідач ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на нерухоме майно, яке набуте ними в період шлюбу, як не спростував і рівності часток подружжя.

Доводи відповідача про те, що його доходи в період шлюбу становили значно більший розмір ніж доходи позивачки, яка, за поясненнями відповідача, не працювала, суд не приймає до уваги з таких підстав.

Так, відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Доводи відповідача про те, що позивачка не працювала, не навчалась, не доглядала за спільними дітьми, не хворіла, не вела домашнє господарство, тобто на думку відповідача, не було ніяких поважних причин відсутності у позивачки самостійного доходу, спростовані доказами, наданими позивачкою.

Так, позивачка надала докази того, що, перебуваючи в шлюбі, вона мала самостійний дохід, оскільки була засновником приватного навчального закладу та працювала у ньому викладачем, і мала відповідні доходи. Крім того, вона має неповнолітню дитину від першого шлюбу ОСОБА_6 , 2008 року народження, вихованням якої вона займалась, а також весь час створювала сімейний затишок, займалась домашнім господарством, вела всі домашні справи.

Визначаючи спосіб поділу спірного нерухомого майна подружжя шляхом визнання права власності по частині за кожним, суд враховує те, що сторони на час розгляду справи не користуються вказаним нерухомим майном, так як не проживають у м. Київ, і що кожному з подружжя неможливо виділити окремі об`єкти майна з певною компенсацією, оскільки це буде нерівноцінним поділом, і у випадку визначення розміру грошової компенсації за нерухоме майно це покладе надмірний фінансовий тягар на того з подружжя, з кого буде стягнута така компенсація за нерухоме майно.

Також суд враховує, що обидві сторони мають зацікавленість у подальшому користуванні спірною нерухомістю, як квартирою (не мають іншого житла), так і нежитловим приміщенням (яке позивачка використовувала для розташування приватного навчального закладу), а тому є передчасним і недоцільним вирішення питання про виділення кожній стороні окремого об`єкта нерухомості.

Щодо поділу автомобіля

Судом встановлено, що спірній автомобіль придбаний під час шлюбу та є спільним сумісним майном подружжя.

Позивач просить присудити автомобіль відповідачу, а на її користь стягнути з відповідача половину вартості вказаного автомобіля.

Відповідач заперечує проти такого способу поділу автомобіля, просить визнати за кожним право власності на частину автомобіля, та вказує, що він не бажає сплачувати компенсацію, та не надає згоди на сплату компенсації, та не погоджується з оцінкою автомобіля, наданою позивачкою.

Суд вважає необхідним частково задовольнити позов в цій частині, визнати за відповідачем права власності на спірний автомобіль та стягнути з відповідача на користь позивачки половину вартості автомобіля, визначеної висновком експерта, що становить 228 592, 50 грн. ( від 457 185,00 грн.), з наступних підстав.

Автомобіль є неподільною річчю.

Відповідно до частини другої статті 71 СК України, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Враховуючи, що автомобіль OPEL MOVANO, номерний знак НОМЕР_2 , весь час перебував у користуванні відповідача або пов`язаних з відповідачем осіб, про що свідчить знаходження у представника відповідача оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а позивачка не користувалась спірним автомобілем і взагалі не мала доступу до нього, логічним та розумним буде виділити автомобіль у особисту власність відповідача, стягнувши з нього на користь позивачки компенсацію половини вартості автомобіля.

При цьому посилання відповідача на те, що він не дає згоди на виплату компенсації, суд не бере до уваги, оскільки згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачу, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.

Щодо визначення вартості спірного автомобіля, то суд приймає до уваги висновок судового експерта Березовського А. А. від 08.08.2024 року, наданий стороною відповідача, та не приймає до уваги акт оцінки, здійсненої ФОП ОСОБА_3 , наданий стороною позивача, оскільки експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, висновок експерта був зроблений з безпосереднім оглядом спірного автомобіля, з можливістю оцінити реальний технічний стан та вартість автомобіля. Тоді як позивач сама вказувала, що оцінка вартості автомобіля проведена орієнтовна, без фізичного огляду автомобіля, що однак, не є виною позивачки, оскільки вона не мала доступу до спірного автомобіля.

Щодо поділу грошових коштів на банківському рахунку

Судом встановлено, що на банківських рахунках в АТ Приватбанк, відкритих на ім`я ОСОБА_2 , в період з 01.02.2022 по 24.02.2022 року, перебували грошові кошти в сумі 610280 грн., що підтверджується банківськими документами, виписками з рахунків, наданими АТ «Приватбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Позивач просить визнати за нею право власності на половину коштів, що перебували на рахунках відповідача, як спільне сумісне майно подружжя, та стягнути цю суму з відповідача на її користь.

Відповідач заперечує проти стягнення коштів на користь позивачки та вказує, що частина коштів на рахунках належать йому особисто, як ФОП, і ці рахунки були відкриті саме для обслуговування ФОП, зокрема для виплати заробітної плати найманим працівникам, які працювали з ФОП, а частина коштів з рахунків використовувалась в інтересах сім`ї та самої позивачки, зокрема для оплати кредитних зобов`язань за належний їй автомобіль BMW.

Суд критично ставиться до таких доводів відповідача та не приймає їх до уваги, оскільки вони не підтверджені належними доказами.

Так, згідно наданих до суду АТ КБ «ПриватБанк» банківських документів вбачається, що банківські рахунки, платіжні карти були відкриті та емітовані на ім`я громадянина ОСОБА_2 , а не на суб`єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 , оскільки в даних ідентифікації клієнта банка зазначений паспорт громадянина, а не відомості з документів про реєстрацію господарюючого суб`єкта.

Зі вказаних банківських виписок вбачається, що банківські рахунки та платіжні карти ОСОБА_2 використовувались для зарахування його заробітної плати, на ці ж рахунки та картки надходили аліменти від ОСОБА_7 батька ОСОБА_6 та, одночасно з цим, наявні на рахунках та картках кошти використовувались ОСОБА_2 не для здійснення підприємницької діяльності, а з метою оплати побутових товарів та послуг, надання власних коштів іншим особам.

Більш того, представник відповідача адвокат Хмельницька Л.М., у поданому нею відзиві на позов, визнає, що кошти, які знаходилися на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 , використовувалися на потреби сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та на погашення фінансових зобов`язань подружжя, а тому суд приймає це до уваги.

Суд вважає необхідним задовольнити позов в цій частині, визнати за позивачкою право власності на половину грошових коштів, що знаходились на банківських рахунках відповідача в АТ Приватбанк у сумі 610 280 грн., та стягнути з відповідача на користь позивачки грошові кошти в сумі 305140 грн.

Щодо поділу внеску до статутного капіталу товариства

Судом встановлено, що внесок до статутного капіталу Товариства був сплачений ОСОБА_2 під час перебування ним у шлюбі з ОСОБА_1 за рахунок спільних сумісних коштів подружжя.

Протилежного відповідачем не доведено.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Грошові кошти, внесені одним із подружжя, який є учасником господарського товариства, до статутного капіталу цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. Водночас одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Зокрема, згідно правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №638/19826/15-ц, якщо один із подружжя, будучи учасником господарського товариства, вносить до статутного капіталу майно, яке є спільною власністю подружжя, то в іншого з подружжя виникає право вимоги виплати компенсації від вартості внеску.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 року у справі №760/20948/16-ц вказано, що один з подружжя при поділі спільного сумісного майна може претендувати на виплату частки у статутному капіталі, що є відмінним від виплати половини вартості внеску засновника у статутний капітал цього товариства. У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства, набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства, з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась). Внесок одного із подружжя, який є учасником господарського товариства у його статутний капітал є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між ними.

Постановою Верховного Суду від 01.05.2024 року у справі №334/9558/15 визначено, що учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом (пункти «б» та «д» частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства»). У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником майна, внесеного у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Водночас як учасник товариства, який вносить спільне сумісне майно у статутний капітал цього товариства, так інші його учасники мають розуміти наслідки у випадку ухвалення рішення про виплату вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про виплату компенсації від вартості внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу Товариства підлягають задоволенню.

Щодо судового збору

При поданні позову стороною позивача було сплачено судовий збір в розмірі 9084,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, оскільки позов ОСОБА_1 задоволено на 87% від суми позовних вимог, то відповідно до частини першої статті 141 ЦПК, відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог 87% від 9084,00 грн., що становить 7903,08 грн.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності:

- на частину нежитлового приміщення, загальною площею 4,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

- на квартири загальною площею 80,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності:

- на частину нежитлового приміщення, загальною площею 4,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

- на квартири загальною площею 80,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Виділити у власність ОСОБА_2 автомобіль OPEL MOVANO, номерний знак НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_3 , 2013 року випуску, білого кольору.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частини автомобіля OPEL MOVANO, номерний знак НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_3 , 2013 року випуску, білого кольору у розмірі 228 592, 50 грн. грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 305140 грн., як грошову компенсацію частини коштів на рахунках відповідача.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію частини від вартості внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «ЕКО СЕРВІС ГРУП», код ЄДРПОУ 42126431, а саме у розмірі 625 000,00 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 7903,08 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).

Повне рішення складено: 05.11.2025 року.

Суддя А.В. Янченко