Рішення № 131555197, 04.11.2025, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/2023/25

Провадження № 2/362/2062/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в с т а н о в и в:

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на їх користь заборгованості за договором № 4362507 від 27.11.2021 року у розмірі 19 515,00 грн. Стягнути з відповідача понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 27.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 4362507, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Сума кредиту становить 5 000,00 грн., проценти становлять 15,0 грн., які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Видача кредитних коштів передбачена шляхом переказу на картковий рахунок. 26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №26-07/2024 року, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4362507, позичальником за яким є відповідач. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділене правом вимоги до відповідача за договором № 4362507. Станом на день формування позовної заяви у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором в сумі 19 515,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 5 000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 14 515,00 грн.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01.05.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними в справі матеріалами (а.с. 115).

04.07.2025 року ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, зазначила, що з грудня 2020 року вона мала в користуванні карту Приватбанку № НОМЕР_1 . Вказана карта була оформлена для соціальних виплат на дитину, на яку щомісяця зараховувались кошти в сумі 860 грн. та які витрачались на потреби у вихованні дитини. Відповідач практично не цікавилась балансом карти. 01.12.2021 року відповідач вирішила поповнити мобільний рахунок через додаток «Приват24» і виявила, що на даний рахунок надходили впродовж місяця грошові кошти невідомого походження та того ж дня перераховувались на незрозумілі інтернет ресурси. При цьому, відповідач жодних транзакцій не здійснювала, особисті дані та реквізити картки не передавала. ОСОБА_1 за допомогою служби підтримки заблокувала карткові рахунки, написала заяву по даному факту, 02.12.2021 року ОСОБА_1 подала електронне звернення на сайті Кібер поліції. Починаючи з 15.12.2021 року відповідачу почали надходити смс-повідомлення, в тому числі з ТОВ «Манівео», ТОВ «Мілоан» про наявність боргових зобов`язань та повернення коштів. Відповідач звернулась з відповідною заявою до правоохоронних органів щодо вжиття відповідних заходів (а.с. 118-119).

14.07.2025 року позивач подав відповідь на відзив, зазначив, що 27.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №4362507. Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначення інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої будуть перераховані кошти. Факт ідентифікації підтверджується довідкою, відповідно до якої на номер телефону відповідача було надіслано одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір. Крім того, ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору, що гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному договору. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного договору, доказів того, що наведені умови договору його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін. Також відповідачем не надано доказів вчинення відносно неї шахрайських дій, оскільки саме по собі звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, не може підтверджувати шахрайські дії щодо відповідача. Крім того, відповідач тривалий час частково погашала заборговність, що свідчить про визнання факту укладення договору, отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування, а також продовження строку кредитування, шляхом сплати відповідних сум. Кредитний договір є чинним, в судовому порядку не оскаржується, відповідає вільному волевиявленню сторін та чинному законодавству. Позовні вимоги підлягають задоволенню (а.с. 139-154).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15.07.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ «Факторинг Партнерс» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с. 169-170).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15.07.2025 року витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про рух коштів ОСОБА_1 по платіжній картці № НОМЕР_2 (а.с. 172-173).

Представник ТОВ «Факторинг Партнерс» просив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без їх участі.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином, причини неявки суду не відомі.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, враховуючи відзив на позовну заяву, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 27.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4362507, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (а.с. 28-36).

Відповідно до п. 1.2 - п.1.4 кредитного договору, сума кредиту становить 5000,00 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 27.11.2021 року і складається з пільгового та поточного періодів.

Проценти за користування кредитом становлять 15,0 грн., які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 1.5.2, п. 2.1 договору).

Пунктом 6.1 договору визначено, що кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема на сайті Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (смс) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільк цифр, або тільки літер) для підписання Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей Кредитний договір надається (надсилається) Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника (п. 6.2 договору).

Позичальник підтверджує, що до укладення цього Договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа, розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього Договору, з інформацією передбаченою ч.2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 5.1 Договору).

Згідно з пунктом 7.1 цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до довідки, ТОВ «Мілоан» підтвердив, що кредитний договір № 4362507 від 27.11.2021 року підписаний ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором F10705, що був відправлений 27.11.2021 року на номер телефону НОМЕР_3 (а.с. 53).

Згідно квитанцією ID платежу 1835014251, ТОВ «Мілоан» 27.11.2021 року о 12:14 здійснено переказ коштів в сумі 5 000,00 грн. на картку 414949*85 згідно договору № 4362507 (а.с. 54).

26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №26-07/2024, відповідно до умов якого клієнт - первісний кредитор відступає за плату своє право грошової вимоги до боржників строк виконання зобов`язань за якою настав, або виникне у майбутньому, а фактор, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між клієнктом і боржниками (а.с. 59-69).

Відповідно до платіжної інструкції від 26.07.2024 року ТОВ «Факторинг Партнерс» здійснив оплату на користь ТОВ «Мілоан» за договором факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 року в сумі 3 310 395,81 грн. (а.с. 79).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 року, позивач набув право вимоги за кредитним договором № 4362507 від 27.11.2021 року, боржником за яким є ОСОБА_1 , заборгованість за договором становить 19 515,00 грн. (а.с. 82-84).

Відповідно до відомостей з АТ КБ «ПриватБанк», що була надіслана на вимогу ухвали суду від 15.07.2025 року, повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 . Також клієнту емітовувались інші картки. Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою за період з 27.11.2021 року по 02.12.2021 року НОМЕР_4 . Даний номер знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с. 180).

Згідно виписки по рахунку за період з 27.11.2021 року по 02.12.2021 року , відкритому на ім`я відповідача, 27.11.2021 року здійснено зарахування коштів в сумі 5 000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 (а.с. 181).

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч.2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч.1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді відповідно до ст.ст. 205, 207 ЦК України.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2022 по справі № 757/40395/20-ц.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож, аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Отже, без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між позивачем та відповідачем не міг би бути укладений.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/16, від 31.01.2024 у справі №671/1832/20.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 4 статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію» та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що договір про споживчий кредит № 4362507 від 27.11.2021 року, укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

Сторони у письмовій формі досягли згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

Як вбачається із договору про надання споживчого кредиту, ідентифікаційні дані позичальника ОСОБА_1 відповідають персональним даним останньої (паспортні дані, адреса проживання, РНОКПП).

Доказів зворотного відповідач суду не надала, як і не спростувала сам факт укладення такого договору.

Твердження ОСОБА_1 про те, що вона не підписувала зазначений договір, жодних транзакцій не проводила, особистих даних та реквізитів картки не передавала, підтверджень платежів не отримувала та не передавала, судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з тим, наявність звернень до правоохоронних органів, відділення банку, не є доказом зазначених обставин і саме по собі не свідчить про вчинення цих дій іншою особою, ніж позивачем, так як без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення позичальником входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, таке укладення кредитного договору є неможливим.

Отже, оспорюваний відповідачем кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

З огляду на викладене, судом встановлено, що позичальник зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, у порушення умов договору, суму заборгованості не сплачує.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, відповідно до наданих стороною позивача доказів, ТОВ ««Факторинг Партнерс» набуло статус нового кредитора та право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4362507 від 27.11.2021 року.

З огляду на викладене, позивачем доведено належними доказами укладення відповідачем договору №4362507 від 27.11.2021 року та неналежного виконання позичальником зобов`язань за договором, наявності заборгованості за кредитним договором на загальну суму 19 515,00 грн.

Доказів, що спростовують позовні вимоги та розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов`язання за укладеним договором й відповідно не надала суду доказів на спростування вказаного, приходить до висновку, що позов ТОВ «Факторинг Партнерс» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

За п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, у матеріалах справи міститься: копія договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року, заявка на надання юридичної допомоги №448 від 01.02.2025 року, витяг з акту №5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 року (а.с. 93-99).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні в справі Laventsv. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі №756/2114/17 від 13.02.2019 року, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого вст. 13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що витрати в розмірі 3000,00 грн. відповідатимуть критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечатимуть принципу розподілу таких витрат

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 6, 526, 527, 530, 627, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексуУкраїни, Законом України «Про електронну комерцію» , статтями 3, 4, 5, 7, 8, 76, 77, 78, 79 80, 81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором №4362507 від 27.11.2021 року в розмірі 19 515,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Текст рішення складено 04.11.2025 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко