Рішення № 131555046, 05.11.2025, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1931/25 Провадження № 2-а/358/36/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2025 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

за участю секретаря Шпак К.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

09.10.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5850393 від 02.10.2025 року за ч. 3 ст. 121 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень.

В обґрунтування позову зазначає, що 02 жовтня 2025 року за дорученням роботодавця він знаходився на околиці міста Києва, а саме на узбіччі Кільцевої дороги, з метою супроводження службового транспортного засобу БАЗ Т713.22 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «ТАКТИК ПРО» та перебуває в користуванні ТОВ «ГЛОБАЛ СПЕЦТЕКС», до станції техобслуговування в м. Біла Церква Київської області. Позивач зазначає, що автомобіль стояв на узбіччі без руху, оскільки був замовлений евакуатор для буксирування вантажівки. Під час очікування позивач знаходився в кабіні службового авто, коли під`їхав автомобіль патрульної поліції та до нього підійшов інспектор з вимогою пред`явити документи для перевірки даних. Після перевірки всіх відомостей поліцейський запитав причину стоянки, на що позивач повідомив, що чекає на евакуатор, оскільки автомобіль потребує буксирування. Представник поліції виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП, а саме керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов. Позивач стверджує, що автомобіль не перебував у русі, та відповідно, відсутній факт керування ним цим транспортним засобом, в зв`язку з чим суть та обставини правопорушення не підтверджуються, а дії представника поліції не узгоджуються з приписами ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Позивач зазначає, що в порушення ч.3 ст.283 КУпАП, оскаржувана постанова не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, а у відповідача відсутні належні та допустимі докази інкримінованого позивачу правопорушення. З цих підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.10.2025 до суду надійшов відзив на позову заяву від представника відповідача - Департаменту патрульної поліції. Представник відповідача, Бабатенко Г.П., просить відмовити у задоволенні адміністративного позову, оскільки оскаржувана постанова є правомірною і законною, а вимоги і твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими. Відповідачем зазначено, що позивач не долучає до матеріалів справи доказів твердження, які викладає в позовній заяві. Посилання чи долучення фіксації запису з місця складання оскаржуваної постанови - не зазначені.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, встановивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, суд прийшов до наступних висновків.

Так, 02 жовтня 2025 року інспектором 1 взводу 6 роти 3 батальйону полку-1 Управління патрульної поліції в м. Києві старшим лейтенантом поліції Король Богданом Володимировичем винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5850393, відповідно до якої позивач, ОСОБА_1 , 02.10.2025 о 15:43:06 в м. Києві по дорозі Кільцевій, 1Б керував транспортним засобом, що не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив п. 31.3 б) ПДР - експлуатація ТЗ, які не пройшли обов`язковий технічний контроль. На підставі вищевказаної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Позивач не погоджується з інкримінованим йому адміністративним правопорушенням, вважає оскаржувану постанову незаконною у зв`язку із відсутністю доказів вчинення ним правопорушення.

Об`єктом правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП є суспільні відносини у сфері безпеки дорожнього руху. Суб`єктом правопорушення є водій (фізична особа), який керує транспортним засобом. Об`єктивна сторона визначається через дію, що полягає у керуванні транспортним засобом, який не пройшов обов`язковий технічний контроль. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу чи необережністю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення, які підтверджені належними доказами.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії

Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

Згідно обґрунтувань викладених позивачем в позові, останній не виконував функції водія, а транспортний засіб не перебував у русі. Докази, що спростовують дані твердження - відсутні.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України).

Згідно з п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9. ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Разом з тим, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, і саме на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності складення оскаржуваної постанови.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в ній не наведено докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п.3 ч.2 ст.2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення позивачем правопорушення, не підтверджено достатніми доказами.

Так, оскаржувана постанова не містить відомостей про наявність на момент її винесення доказів на підтвердження вчинення відповідного правопорушення.

При цьому слід зазначити, що не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки така постанова за своєю природою є результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення після збору та дослідження доказів вчинення такого правопорушення.

Разом з тим, суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

На переконання суду, співробітник поліції під час винесення оскаржуваної постанови застосував спрощений підхід, оскільки обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація замірів під час винесення оскаржуваної постанови), що свідчить про порушення принципів всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

З іншого боку, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності дій з боку інспектора патрульної поліції, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваної постанови.

При цьому суд зазначає, що належним відповідачем в даній категорії справ є саме Департамент патрульної поліції, адже при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а в даному випадку - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність для задоволення позову та закриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5850393 від 02.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.121 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати по оплаті судового збору в сумі 605 гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя К. С. Романенко