Ухвала суду № 131546627, 17.10.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5827/25-к

пр. 1-в-854/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заява адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, у кримінальному провадженні № 12024000000000254,

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла заява адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про встановлення судового контролю за виконанням ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.02.2025, у кримінальному провадженні № 12024000000000254.

В обґрунтування скарги зазначено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.02.2025 (справа № 757/5827/25-к) задоволено скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 та зобов`язано компетентну особу Офісу Генерального прокурора розглянути скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 від 25.01.2025 щодо недотримання розумних строків в рамках кримінального провадження № 12024000000000254, у порядку ст. 308 КПК України.

Станом на 25.09.2025 вказана вище ухвала не виконана.

В судове засідання адвокат та слідчий та/або прокурор не з`явились, про розгляд даного клопотання повідомлялись належним чином та у встановлений кримінально-процесуальним законодавством строк, причини неявки не відомі.

Вивчивши матеріали заяви та додані до неї документи, слідчий суддя доходить висновку про необхідність її задоволення з таких підстав.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права.

Така позиція узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Обов`язковість виконання судових рішень, що набрали законної сили, закріплена у ст. 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 533 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 534 КПК України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.

Невиконання судового рішення протягом тривалого часу є самостійним фактом бездіяльності, що порушує не лише право власності, гарантоване ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, але й право на ефективний засіб юридичного захисту, передбачене ст. 13 Конвенції.

ЄСПЛ у своїй практиці, зокрема у справі «Афанасьєв проти України», наголошував, що засіб захисту має бути «ефективним» не лише в теорії, але й на практиці. Ситуація, коли судове рішення, що підтвердило незаконність дій органу влади, цим же органом ігнорується, свідчить про неефективність існуючих механізмів контролю та вимагає втручання суду для забезпечення реального, а не декларативного, поновлення прав.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/5827/25-к від 26.02.2025 зобов`язано компетентну особу Офісу Генерального прокурора розглянути скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 від 25.01.2025 щодо недотримання розумних строків в рамках кримінального провадження № 12024000000000254, у порядку ст. 308 КПК України.

Зокрема, ч. 1 ст. 114 КПК України прямо передбачає право слідчого судді встановлювати процесуальні строки для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку.

Аналогічний підхід міститься і в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №757/37346/18-к від 18.10.2019, де зазначено, що відповідно до частин 1 та 2 статті 114 КПК України слідчий суддя або суд має право встановлювати процесуальні строки в межах граничного строку, визначеного цим Кодексом, з урахуванням встановлених обставин справи.

Законодавча конструкція «у визначений цим Кодексом строк» є ширшою за простий перелік строків, обчислених у годинах чи днях. Вона охоплює будь-який обов`язок вчинити дію, часові межі якої встановлені КПК, в тому числі через імперативні приписи.

Більше того, загальна засада кримінального провадження, закріплена у статті 28 КПК України, вимагає, щоб усі процесуальні дії проводилися у розумні строки. Невиконання ухвали протягом тривалого часу є очевидним та грубим порушенням «розумного строку», який, у свою чергу, є строком, визначеним і гарантованим цим Кодексом.

Бездіяльність уповноважених осіб органу досудового розслідування у вигляді невиконання рішення носить триваючий характер, оскільки вона розпочалася в момент, не розгляду скарги, і продовжується щоденно до моменту фактичного виконання судового рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що невиконання ухвали слідчого судді протягом розумного стоку, є триваючою бездіяльністю, яка полягає у нездійсненні процесуальної дії, яку він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, і, беззаперечно, підлягає оскарженню в порядку, передбаченому Главою 26 КПК України.

Аналізуючи предмет оскарження, слідчий суддя констатує, що подана скарга повністю охоплюється диспозицією пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України. Зазначена норма прямо передбачає можливість оскарження саме до слідчого судді бездіяльності слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.

Законодавець, закріплюючи даний механізм, визначив слідчого суддю тим єдиним процесуальним суб`єктом, який уповноважений здійснювати оперативний та ефективний судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб на стадії досудового розслідування. Розгляд скарг на дії чи бездіяльність органу досудового розслідування є ключовою функцією слідчого судді, спрямованою на негайне поновлення порушених прав безпосередньо в рамках кримінального провадження.

Таким чином, розгляд даної скарги та надання оцінки законності триваючої бездіяльності уповноважених осіб органу досудового розслідування належать до прямої та виключної компетенції слідчого судді в межах цього кримінального провадження.

Виходячи з встановлених обставин та вимог КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність частково задоволення скарги.

Керуючись ст. ст. 2,9, 28, 113, 114, 303, 306, 307, 533, 534 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, у кримінальному провадженні № 12024000000000254- задовольнити.

Встановити уповноваженим особам Офісу Генерального прокурора, строк в три календарні дні з моменту отримання ухвали, надати інформацію щодо виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.02.2025 по справі №757/5827/25-к.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1