Рішення № 131544133, 04.11.2025, Корюківський районний суд Чернігівської області

Справа № 736/1626/25

Номер провадження 2-о/736/65/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2025 року м. Корюківка

Корюківський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді - Пархомчук Т.В.,

за участі секретаря - Петренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Корюківка у приміщенні суду, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, про встановлення факту проходження виробничої практики

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 01.07.2025 звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Наумівка Корюківського району Чернігівської області, проходила виробничу практику в Корюківському райпобуткомбінаті в м. Корюківка, Корюківського району, Чернігівської області, що відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, на посаді перукаря з 01 вересня 1988 року по 28 лютого 1989 року, з виплатою заробітної плати за цей період. Встановлення цього факту необхідно заявнику для підтвердження статусу потерпілої від аварії на ЧАЕС 4 категорії та отримання пенсії.

Заявник в судове засідання не з`явилась, в заяві просила справу розглядати без її участі, заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в судове засідання не з`явився, просить провести розгляд справи без участі їхнього представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Наумівка, Корюківського району, Чернігівської області, проживає і є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим 24 січня 2001 року Корюківським РВ УМВС України в Чернігівської області.

Родове прізвище заявника до укладення шлюбу було ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 видане 09.03.1970 Наумівським сіль бюро РАГС Корюківського району Чернігівської області.

Заявник 27 січня 1994 року уклала шлюб з ОСОБА_3 , і змінила своє родове прізвище ОСОБА_2 на ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 навчалася у середньому професійно-технічному училищі № 9 м. Чернігова з 01.09.1987 (наказ про зарахування № 49-К від 01.09.1987) по 06.03.1989 (наказ про відрахування № 15-К від 03.03.1989) за професією «перукар». Форма навчання денна. Присвоєна кваліфікація «перукар», виданий диплом НОМЕР_3 від 01.03.1989. Вказані обставини наведені в листі Комінального закладу «Чернігівське вище професійне училище побутового обслуговування» Чернігівської обласної ради від 23.10.2025 № 351/05-11. Водночас факту проходження виробничої практики у Корюківському райпобуткомбінаті м. Корюківка з 01.09.1988 по 28.02.1989 підтвердити у навчального закладу немає можливості. Накази на проходження виробничої практики та копії направлення на виробничу практику не збереглися за терміном давності.

Водночас проходження заявником виробничої практики в Корюківському райпобуткомбінаті в м. Корюківка, Корюківського району, Чернігівської області на посаді перукаря з 01 вересня 1988 року по 28 лютого 1989 року підтверджується архівною довідкою «Трудового архіву» № 664/07-02 від 31.10.2024, архівною довідкою «Трудового архіву» № 315/07-02 від 01.07.2025 та копіями відомостей Корюківського райпобуткомбінату про отримання за цей період заробітної плати.

Як стверджує заявник підтвердження факту проходження нею виробничої практики з 01 вересня 1988 року по 28 лютого 1989 року необхідно їй для оформлення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку, як особі, яка постійно проживала у зоні посиленого радіологічного контролю.

ОСОБА_1 зверталась до виконавчих органів Пенсійного фонду України за призначенням їй пенсії за віком, однак їй було відмовлено двічі рішеннями від 04.04.2025 № 253350004903 та від 25.06.2025 № 253350004903. В рішенні від 25.06.2025 зазначено, що строк проживання ОСОБА_1 у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 3 роки 9 місяців 26 днів, що не дає права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку. Також вказано, що період з 01.09.1988 по 28.02.1989 можливо зарахувати до зони посиленого радіологічного контролю за умови надання наказів про зарахування та звільнення з роботи на період виробничої практики.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_4 . В посвідченні зазначено, що пред`явник посвідчення має право на пільги і компенсації встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.

Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Крім вичерпного переліку фактів, які встановлюються судовим рішення, частиною другою статті 315 ЦК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вказав, Верховний Суд юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).

Юридичні факти, щодо яких існує позасудовий порядок їх встановлення, не підлягають встановленню судами.

У статті 19 ЦПК України визначено справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій цієї статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення;

встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює таким особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», (яка була чинною з 1991 року по 31.12.2014 року), до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчались у цій зоні не менше чотирьох років.

Станом на 1 січня 1993 року заявник прожила на території зони посиленого радіоекологічного контролю в м. Корюківка, Корюківського району, Чернігівської області більше чотирьох років, тому на час дії ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відносилась до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорія 4, тобто заявник була громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше встановленого терміну станом на 1 січня 1993 року.

Відповідно до ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Чернігівською обласною державною адміністрацією заявнику було видано посвідчення громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) Серія НОМЕР_4 .

Разом з тим, доказів втрати дії даного посвідчення, оспорювання або не визнання будь-яким державним органом або органом місцевого самоврядування заявником не надано.

Отже, з аналізу наведеного суд доходить висновку, що факт, який може бути встановлений в позасудовому порядку не може бути установлений судом, а отже за наявності документів, що підтверджують дійсне перебування ОСОБА_1 на виробничій практиці Корюківському райпобуткомбінаті м. Корюківка з 01.09.1988 по 28.02.1989, а також посвідчення особи яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю суд не вбачає підстав для встановлення факту, про який просить заявник, адже існує інший порядок підтвердження цього факту.

Таким чином, суд вважає, що заявником не доведено необхідності встановлення факту перебування заявника на виробничій практиці Корюківському райпобуткомбінаті м. Корюківка з 01.09.1988 по 28.02.1989, тобто факти роботи на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше встановленого терміну станом на 1 січня 1993 року, а тому підстав для задоволення заяви суд не вбачає.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 4, 293, 294, 315, 316, 318-319 Цивільного процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, про встановлення факту проходження виробничої практики - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення в повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, 14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83 А, код ЄДРПОУ: 21390940.

Повний текст судового рішення складено 04.11.2025.

Суддя Т.В.Пархомчук