Рішення № 131540764, 04.11.2025, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9870/25

2/212/5251/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2025 року місто Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В.; за участі секретаря судового засідання Майданик М. Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив таке.

Процесуальні дії по справі.

До суду звернулася представник позивача. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив розгляд справи на 06.10.2025, а потім на 04.11.2025.

В судові засідання сторони та/або їх представники не з`явилися, хоча повідомлялися належним чином. Представник позивача у позовній заяві та відповіді на відзив розгляд справи просила проводити за відсутності позивача, просила задовольнити позовні вимоги.

06 жовтня 2025 року представник відповідача адвокат Чепурнов В. І. подав відзив на позов. 09 жовтня 2025 року представник позивача подала відповідь на відзив.

Клопотання позивача про витребування доказів суд залишив без розгляду, оскільки у відзиві на позов відповідач частково визнав позовні вимоги в сумі отриманого тіла кредиту.

Оскільки всі учасники справи не з`явилися, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд скористався своїм правом, обумовленим ч. 6 ст. 259 ЦПК України, та відклав складання повного тексту рішення.

Позиції сторін.

Позивач заявив про стягнення заборгованості за Договором № 353741-КС-001 від 14.07.2021про надання кредиту в розмірі 26084,70 грн та судових витрат у розмірі 2422,40 грн судового збору.

Позов обґрунтував таким. 14.07.2021 року між сторонами було укладено Договір № 353741-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». За умовами договору відповідач отримав від позичальника ТОВ «Бізнес Позика» грошові кошти у розмірі 10000,00 гривень, на засадах строковості, поворотності, платності. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало відповідачу грошові кошти у визначеному договором розмірі шляхом перерахування на банківську картку позичальника. Відповідач не виконав зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в сумі 26 084,70 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000,00 гривень, суми прострочених платежів по процентах 14 584,70 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 1 500,00грн.

У відзиві на позов відповідач визнав заборгованість за основною сумою боргу, а заборгованості за відсотками не визнав та заперечив проти її стягнення. В обґрунтування заперечень послався на таке. З 18 березня 2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". ОСОБА_1 був призваний до лав Збройних Сил України по мобілізації у зв`язку з введенням воєнного стану та перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 з 19 квітня 2022

року. Тому на нього як на військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширювалися пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування

кредитом на весь час його призову. Тож він просив задовольнити позов частково, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту, у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення відсотків відмовити; також відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу як необґрунтованих.

У відповіді на відзив представник відповідача заперечила проти аргументів відповідача, частково повторивши аргументи, висловлені у позові. Додатково зазначила таке. Стороною відповідача разом із відзивом на позовну заяву було надано копію довідки від 02.04.2022 р. Ця довідка не містить РНОКПП особи, яку було призвано на військову службу під час загальної мобілізації, що унеможливлює встановлення цієї особи, а саме встановлення того, чи є ця особа відповідачем по справі. Відповідно до цієї довідки вказану особу було призвано на військову службу 23.03.2022 р., тобто після закінчення строку дії Кредитного договору (29.12.2021 р.). Отже, сторона відповідача мала надати суду належні та достатні докази перебування саме відповідача та саме протягом строку дії Кредитного договору на військовій службі, щоб суд міг застосувати ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у даній справі, однак сторона відповідача таких доказів суду не надала.

Заперечення на відповідь на відзив відповідач та/або його представник не подавав.

Фактичні обставини,встановлені судом,та змістспірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Суд зазначає, що позивач не заявляв вимог про стягнення витрат на правничу допомогу (проти задоволення якої заперечив представник відповідача у відзиві на позов). Натомість заявив вимогу про стягнення у складі заборгованості комісії в розмірі 1500,00 грн, щодо якої відповідач не висловився у відзиві на позов.

Обставини укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів (основної суми боргу) визнані позивачем.

Ці обставини також підтверджуються Договором про надання кредиту від 14.07.2021 (підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором; а. с. 27-28), документом про перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 14.07.2021 в розмірі 10000 грн (а. с. 33).

Згідно з Договором про надання кредиту загальний розмір наданого кредиту: 10000 грн; термін дії договору: до 29.12.2021; строк кредиту: 24 тижні; процентна ставка фіксована: 0,86295 в день; комісія за надання кредиту: 1500,00 грн; кредит - споживчий (п. 1 Договору; а. с. 27).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 10000,00 грн.

Відповідач заперечив проти стягнення нарахованих відсотків; щодо стягнення комісії не зазначив у відзиві.

Щодо процентів за кредитом.

Вирішуючи питання про стягнення процентів, суд враховує таке.

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частина 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на яку послався представник відповідача у відзиві на позов, в редакції від 30.03.2021 (набрала чинності 23.04.2021) передбачала таке. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Зазначена редакція ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до 27.07.2022 була незмінною.

Відповідач набув статусу військовослужбовця, як свідчить Довідка № 152 від 02.04.2022, долучена до відзиву на позов, з 23.03.2022. Строк кредитування, як встановив суд, до часу набуття відповідачем статусу військовослужбовця - сплив (термін дії договору: до 29.12.2021; строк кредиту: 24 тижні). Тобто зобов`язання виникло у відповідача і повинно було бути виконаним ним до набуття статусу військовослужбовця.

Крім того, у зазначеній статті йдеться про те, що проценти не нараховуються на весь час призову. Водночас у цій ситуації має місце нарахування процентів з боку кредитора - до призову відповідача (позичальника).

Зважаючи на це, суд дійшов висновку про те, що проценти за Договором про надання кредиту нараховані правомірно (за період строку кредитування, відповідно до процентної ставки, обумовленої договором). Однак, здійснивши перерахунок, суд вважає, що задоволенню підлягає вимога про стягнення процентів в загальному розмірі 14583,86 грн (169 днів х 10000 грн х 0,86295%), а не 14584,70 грн, як заявлено позивачем.

Щодо комісії за надання кредиту.

Право нарахування комісії за надання кредиту обумовлене, крім самого Договору, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Зазначеною статтею визначено, що комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Інформація про комісії має надаватися споживачу до укладення договору (ч. 2, 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»), що і було зроблено шляхом ознайомлення відповідача з паспортом споживчого кредиту. Відповідно до п. 10 Договору про надання кредиту підписанням самого Договору позичальник (відповідач) підтвердив, що до укладання Договору отримав від кредитодавц інформацію, передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту тощо (а. с. 25-26, 27 зворот).

Нарахування комісії в розмірі 1500,00 грн за надання кредиту передбачено, як встановив суд, п. 1 Договору про надання кредиту, Паспортом споживчого кредиту.

Отже, відповідач був обізнаний з умовою щодо комісії, погодився на цю умову, тому у нього виникло зобов`язання щодо її сплати. Тому вимогу про стягнення комісії суд задовольняє.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» слід задовольнити частково: у загальному розмірі 26083,86 грн, зменшивши суму процентів до 14583,86 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволений частково, судовий збір належить стягнути з відповідача пропорційно до задоволених вимог позивача - в розмірі 2422,32 грн.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив таке.

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість в розмірі 26083,86 (двадцять шість тисяч вісімдесят три грн 86 коп) грн, що складається з: 10 000,00 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту; 14583,86 грн сума прострочених платежів по процентах; 1 500,00 грн грн сума прострочених платежів за комісією .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,32 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код 41084239, юридична адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 05 листопада 2025 року.

Суддя: М. В. Швець