Рішення № 131538477, 05.11.2025, Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2025 р.

Справа153/1393/25

Провадження2/153/486/25-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Дзерина М.М.

за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до Ямпільського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №204307-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). До теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором №204307-КС-003 про надання кредиту належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Станом на 08 серпня 2025 року відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 21823 грн. 68 коп., що складається з: Суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000 грн.; Суми прострочених платежів по процентах 10323 грн. 68 коп. Комісія - 1500 грн. За таких підстав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у вказаному розмірі.

Ухвалою судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторін.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2025 року розгляд справи було відкладено у зв`язку із необхідністю витребування доказів.

Позивач у судове засідання не з?явився, надав суд заяву про письмові пояснення за змісту яких встановлено, що представник позивача просив суд розглянути справу без участі їх представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності зазначає наступне: ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду із позовною заявою до Відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором 26.08.2025 р. У даному випадку, сплив строку позовної давності при пред`явленні позову до Відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором припав на період дії воєнного стану в України, а також те, що Закон України № 4434-IX ще не набрав чинності станом на дату звернення ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до суду із позовом про стягнення заборгованості, такий строк підлягав продовженню та зупиненню. Виходячи з вищенаведеного, заява сторони Відповідача про застосування строків позовної давності у даній справі не підлягає задоволенню.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представник адвокат Карбовська А.В. надала суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. У задоволенні позовних вимог просить суд відмовити. Надала суду заяву про застосування строку позовної давності зі змісту якої встановлено, що представник відповідача просить суд застосувати строк позовної давності до даних правовідносин та в задоволенні позову відмовити у зв`язку із спливом строку позовної давності. Вказала, що позивач звернувся з позовом до відповідача у серпні 2025 році, хоча кінцевий строк є серпень 2024 року. Таким чином, визначений статтею 257 ЦК України, трирічний строк позовної давності за вимогами, що випливають з умов договору закінчився ще у серпні 2024 році.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 12 квітня 2021 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №204307-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів; строк, на який надається Кредит 16 тижнів; процентна ставка за Кредитом: в день 0,91358938%, фіксована; комісія за надання Кредиту - 1500 грн.; загальний розмір наданого Кредиту 10000,00 грн.; Дата повернення кредиту 02 серпня 2021 року; орієнтовна загальна вартість Кредиту 18800 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка 425,71665500 процентів. Також додано Пропозицію (оферту) укласти Договір №204307-КС-003 про надання кредиту від 12 квітня 2021 року, Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір №204307-КС-003 про надання кредиту та Паспорт споживчого кредиту, які підписані ОСОБА_1 12 квітня 2021 року та в яких містяться основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, аналогічні договору про надання кредиту. Крім того, в Паспорті споживчого кредиту в розділі 5. міститься графік платежів.

З виписки за договором б/н за період з 12.04.2021 по 02.08.2021 року наданої АТ «КБ «ПриватБанк» встановлено, що на картковий рахунок відповідача 12 квітня 2021 року було зараховано грошові кошти в сумі 10000 грн.

З копії квитанції ТАС PAY від 12.04.2021 року встановлено, що на картковий рахунок № НОМЕР_2 , було зараховано грошові кошти в сумі 10000 грн. згідно кредитного договору №204307-КС-003 від 12.04.2021 року.

Згідно довідки про стан заборгованості та розрахунку заборгованості за кредитом позичальник ОСОБА_1 номер кредитного договору №204307-КС-003 від 12 квітня 2021 року станом на 08 серпня 2025 року загальна сума заборгованість складає 21 823 грн. 68 коп., що складається з: Суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000 грн.; Суми прострочених платежів по процентах 10323 грн. 68 коп.; комісія 1500 грн.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Окрім того, за приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також, приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п.12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №204307-КС-003 від 12.04.2021 року про надання кредиту містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором: "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-8609 від 12 квітня 2021 року о 10:49:16, який згідно з наданою позивачем візуальною формою послідовності дій Клієнта свідчить про акцептування відповідачем умов оферти (пропозиції) щодо укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно ст.ст.525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст.611 ЦК України).

Судом встановлено, що заборгованість за договором №204307-КС-003 від 12.04.2021 року по тілу кредиту складає 10 000 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитом, інших доказів щодо відсутності заборгованості чи її наявність у іншому розмірів відповідачем суду надано не було.

При цьому, позивач, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками, що відображено у вказаному вище розрахунку.

Так, у відповідності до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При цьому, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, як і положення Кредитного договору, які передбачають зобов`язання Позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (п.п.1.,3. Договору) можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, як і обов`язок Позичальника оплачувати комісію за управління кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно положень ч.1, ч.2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

На підтвердження вимог в частині стягнення процентів, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитом, надано договір про надання кредиту, оферта та акцепт, Паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем 12 квітня 2021 року, у яких міститься інформація щодо процентної ставки за кредитом.

Оскільки сторонами було обумовлено у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, та комісії, тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином.

Враховуючи наведене, те що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, наявну заборгованість за договором про надання кредиту в добровільному порядку не погасив, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Виходячи із вищенаведеного, після всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, викладені позивачем у позовній заяві, обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконала, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, відтак позивач має право вимагати його виконання, що свідчить про порушення його прав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та стягнення із відповідача заборгованості за договором про надання кредиту №204307-КС-003 від 12.04.2021 року в розмірі 21823 грн. 68 коп., що складається з: Суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000 грн.; Суми прострочених платежів по процентах 10 323 грн. 68 коп. Комісія - 1500 грн.

Відповідач просить застосувати строки позовної давності до даних правовідносин. З даного приводу суд зазначає таке.

Так, кредитний договір відповідачем було укладено 12 квітня 2021 року, терміном дії до 02 серпня 2021 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 19.12.2020 до 28.02.2021 на території України запроваджено карантин, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, який неодноразово продовжувався.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану Україні» із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувалися та діє по даний час.

15 березня 2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№ 2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19. Вищезазначений пункт Цивільного кодексу України було викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

У попередній редакції, коли прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України були доповнені 19 пунктом, він був викладений у наступній редакції: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Після внесення змін до вищезазначеного пункту прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, перебіг вищезазначеного строку позовної давності взагалі був зупинений.

Продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Аналогічна ситуація з їх зупиненням у період дії воєнного стану. 14.05.2025 р. Верховна Рада України прийняла законопроєкт від 31.05.2024 р. №11315 «Про внесення змін до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який був підписаний Президентом України (Закон України № 4434-IX).

Відповідно до ч.1 Закону України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (Закон України № 4434-IX), пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключити.

Відповідно до ч.2 Закону України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (Закон України № 4434-IX), цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Текст документа офіційно опубліковано в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 р. № 108. Таким чином, Закон України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» набирає чинності з 04.09.2025 року.

Як було встановлено судом, кредитний договір укладено 12 квітня 2021 року терміном дії до 02 серпня 2021 року, строк позовної давності закінчився б 02 серпня 2024 року. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду із позовною заявою до Відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором 26.08.2025 р. Отже, у даному випадку, враховуючи що сплив строку позовної давності при пред`явленні позову до Відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором припав на період дії воєнного стану в України, а також те, що Закон України № 4434-IX ще не набрав чинності станом на дату звернення ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до суду із позовом про стягнення заборгованості, такий строк підлягав продовженню та зупиненню. Виходячи з вищенаведеного, заява представника відповідача про застосування строків позовної давності у даній справі не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 526, 527, 530, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81,141, 247, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, Місцезнаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором №204307-КС-003 від 12 квітня 2021 року, що становить 21823 (двадцять одна тисяча вісімсот двадцять три) гривні 68 (шістдесят вісім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати у виді судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки,26, офіс 411, м.Київ, 01133, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складено 05 листопада 2025 року.

Суддя: Дзерин М.М.