Рішення № 131536930, 05.11.2025, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 601/2384/25

Провадження № 2/602/431/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

"05" листопада 2025 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«ДІДЖИ ФІНАНС»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задоговором

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» або Товариство або позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі позичальник або відповідач), у якому просить стягнути з відповідача заборгованість та судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 16.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» (далі - ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» або первісний кредитор) та ОСОБА_1 уклали Договірпро наданняспоживчого кредиту № 514547, за умовами якого первісний кредитор надав позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити за його використання відсотки. В подальшому права вимоги за кредитним договором були відступлені позивачу на підставі договору факторингу. Відповідно позивач є новим кредитором боржника ОСОБА_1 за договором пронадання споживчогокредиту №514547 від 16.02.2021. Всупереч умовам кредитного договору відповідач повністю не виконала свого зобов`язання, борг не погасила, внаслідок чого у неї перед позивачем існує заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також разом із заборгованістю по договору позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористалася.

Ухвалою суду від 05.09.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Встановлено строквідповідачу дляподання відзивута заперечення,позивачу для поданнявідповіді навідзив. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02 жовтня 2025 року.

Ухвалою суду від 02.10.2025 розгляд цивільної справи відкладено на 05 листопада 2025 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, не повідомила суд про причини не прибуття в судове засідання.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до статті 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою «Заочний розгляд справи» ЦПК України.

Ураховуючи те, що відповідачка, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з`явилася у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомила, відзиву не подала, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, то керуючись ст. 280, 281 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив та оцінив матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини, та дійшов наступних висновків.

16лютого 2021 року ОСОБА_1 дистанційно, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, а саме: шляхом надсилання електронного повідомлення про накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підписала Договір про надання споживчого кредиту № 514547 з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», що підтверджується доданою допозовної заяви належним чином засвідченою копією зазначеного документа(а.с. 18).

Станом на 16.02.2021 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (код 42350798) було зареєстроване як фінансова компанія та мало чинну ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що убачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Частиною першоюстатті 1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідностатті 1055 ЦК Україникредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Нормою частини другої статті 638ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини другоїстатті 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 13Закону України«Про споживчекредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частин третьої, шостої та сьомої статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» (в редакції, яка діяла станом на 22.07.2021) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 12 Закону України«Про електроннукомерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Таким чином, сторони уклали договір про надання споживчого кредиту № 514547 від 16.02.2021 (далі у тексті Кредитний договір), згідно з п.1.2. якого Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним.

Умовами укладеного Кредитного договору передбачено: сума кредиту (загальний розмір) складає 12 500,00 гривень, тип кредиту кредит (п.1.3); строк кредиту 365 днів, з кінцевим терміном повернення 16.02.2022 (включно) (п.1.4); проценти за користування кредитом сплачуються за фіксованою ставкою: за перший день користування кредитом - 25% в день, за всі наступні дні користування кредитом 85% річних (п.1.5).

Згідно з пунктом 2.1 Кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування: у розмірі 10 000,00 гривень за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем; у розмірі 2 500,00 гривень на користь Товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом.

На виконанняумов Кредитногодоговору 16 лютого 2021 року за допомогоюплатіжного сервісу«IPay.ua»була здійсненауспішна транзакціяз переказугрошових коштів у сумі 10 000,00 гривень на кредитну картку відповідачки НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 2646_230913155138 від 13.09.2023 (а.с. 23).

Реквізити картки (маска картки), на яку здійснено вищезгаданий переказ, відповідає тим реквізитам, що вказані у Кредитному договорі.

Отже, між сторонами на підставі укладеного Кредитного договору виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів законодавства.

В подальшому, 28 серпня 2023 року, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», як фактор з однієї сторони, та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», як клієнт з іншої сторони уклали Договір факторингу № 2808-23 (далі у тексті Договір факторингу), за пунктом 2.1 якого Клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених Договором факторингу (а.с. 19-20).

Згідно з п.4.1 Договором факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору, за умови виконання фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування, передбачених цим Договором.

Згідно із п.5.1.1 Договору факторингу в строк до 60 днів з моменту підписання сторонами Реєстру прав вимоги клієнт зобов`язаний передати фактору документи, що підтверджують право вимоги, передача яких підтверджується відповідним актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов Договору факторингу № 2808-23 від 28.08.2023 сторони підписали Реєстр прав вимоги, що підтверджується наданим позивачем Витягом з додатку до договору факторингу № 2808-23 від 28.08.2023, де зазначено: номер Кредитного договору - 514547, дата Кредитного договору 16.02.2021, ПІБ позичальника, її ідентифікаційний код, сума заборгованості 9 387,10 (а.с. 13).

28 серпня 2023 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підписали та скріпили печатками Акт прийому-передачі реєстру прав вимоги (а.с. 10).

Як вбачається із платіжної інструкції № 4565 від 28 серпня 2023 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплатило визначену у Договорі факторингу № 2808-23 від 28.08.2023 суму фінансування шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (а.с.27).

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З наведених вище правових норм убачається, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні.

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України», ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (кодза ЄДРПОУ42649746) була видана ліцензія на діяльність фінансової компанії з факторингу від 31.03.2020, яка діяла до 20.03.2024.

Таким чином, на момент укладення договору факторингу від 28.08.2023 у позивача була чинна ліцензія на діяльність фінансової компанії з факторингу.

Отже, суд установив, що на момент укладення договору факторингу його сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину.

Таким чином, право вимоги до відповідачки за Кредитним договором перейшли від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» і останнє є новим кредитором у кредитному правовідношенні, яке виникло між первісним кредитором та відповідачем на підставі згаданого договору.

Суд констатує, що у справі відсутні належні докази належного виконання відповідачкою своїх кредитних зобов`язань.

За відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідачки, погашення боргу відповідачкою, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідачки за Кредитним договором у загальному розмірі 9 387,10 гривень, що підтверджується, окрім доказу надання кредитних коштів, також розрахунком заборгованості за кредитом, номер кредитного договору № 514547 від 16.02.2021, який було здійснено 28.08.2023 на дату укладення Договору факторингу № 2808-23 від 28.08.2023 (а.с. 14).

У статті 525 ЦК України закріплено недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини щодо невиконання (неналежного виконання) відповідачем взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими, підтвердженими наявними у справі доказами та не спростованими у встановленому процесуальним законом порядку відповідачем, то з урахуванням зазначеного вище позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором підлягає до задоволення повністю.

На підставі частини першоїстатті 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з цим позовом, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 01.08.2025 № 514547.

Щодо стягнення з відповідачки судових витрат, понесених позивачем на оплату витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно дочастин першоїта другоїстатті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2025 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (Клієнт) та Адвокатом Лівак Іванною Миколаївною (Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги № 42649746, згідно з п.1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу (правничу допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами (а.с. 16-17).

30 травня 2025 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (Клієнт) та Адвокатом Лівак І.М. (Адвокат) укладено Додаткову угоду № 514547 до Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025, згідно умов якої Адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 . За здійснення представництва та захист інтересів Клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги, пов`язаних з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору, Клієнт виплачує Адвокату гонорар. Дана угода є невід`ємною частиною Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025. (а.с. 38).

Згідно Детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості на підставі Договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025 та Актом 514547 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.05.2025, вбачається що Адвокат ЛівакІ.М.надала,а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло правничу (правову) допомогу загальною вартістю 6000,00 гривень (а.с. 11,15).

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правову допомогу, пов`язану з цією справою, у сумі 6000,00 гривень.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18 та постанові від 05.06.2019 у справі № 922/928/18).

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Разом з тим, Верховний Суд зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У Постанові Верховного Суду від 30.09.2020 по справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Суд, оцінюючи розумність розміру понесених позивачем витрат на юридичну допомогу, враховує складність справи, а також фінансовий стан учасників справи.

Ця справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Цей спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, значної кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Таким чином, розподіляючи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень.

На підставінаведеного вище,статей 207,514,525,526,638,1048,1054,1055,1077ЦК України,Закону України «Про споживче кредитування», керуючись статтями 7 Закону України «Про судовий збір» та статтями 12, 13, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 280, 281,354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«ДІДЖИ ФІНАНС»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задоговором задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ДІДЖИФІНАНС» заборгованістьза Кредитним договором № 514547 від 16.02.2021 в розмірі 9387,10 гривень (дев`ять тисяч триста вісімдесят сім гривень 10 коп).

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп).

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 (три тисячі) гривень.

5. У стягненні витрат на правничу (правову) допомогу у більшому розмірі відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягомтридцяти днівз дняйого проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО 334851.

Представник позивача: Романенко Михайло Едуардович, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, РНОКПП НОМЕР_4 .

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя: В. А. Наумчук