Рішення № 131536058, 05.11.2025, Городоцький районний суд Львівської області

441/2132/25 2/441/1204/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

05.11.2025 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого, судді - Ференц О.І.,

за участю секретаря судових засідань - Пеленської Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Городоцької міської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок як на майно колгоспного двору

В С Т А Н О В И В:

Позивачі 10.10.2025 звернулися до суду із позовом до Городоцької міської ради Львівської області про визнання права власності на частки в житловому будинку як на майно колгоспного двору, покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1 і батько ОСОБА_2 ОСОБА_3 . Після смерті чоловіка ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса за оформленням спадщини. Однак нотаріусом було встановлено, що житловий будинок на АДРЕСА_1 має статус колгоспного двору. Згідно даних погосподарських книг с. Керниця Городоцького району Львівської області головою двору був ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а членами двору станом на 15.04.1991 були ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . На даний час у них є необхідність у визнанні права власності на частки у вищевказаному житловому будинку, тому вони змушені звернутися із вказаним позовом до суду.

Позивачі в судове засідання не з`явились, від представниці позивачів адвоката Мартин В.І., надійшла письмова заява про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримують у повному обсязі та просять його задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позов визнає.

Згідно ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що головою колгоспного двору за адресою АДРЕСА_2 був ОСОБА_3 (а.с.20). Згідно даних погосподарських книг по с. Керниця Городоцького району Львівської області за 1987-1990, 1991-1995 року роки в с. Керниця рахується господарство, особовий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), який належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_3 , члени двору ОСОБА_1 , 1941 р.н., ОСОБА_5 , 1965 р.н. (а.с. 41-43). ОСОБА_6 , 1960 р.н., вибула із цього домоволодіння у 1988 році, ОСОБА_7 , 1984 р.н., вибула у 1988 році, ОСОБА_8 , 1985 р.н., також вибула у 1988 році (а.с.44).

Будинок АДРЕСА_1 1964 року забудови (а.с.23-36).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Городок Львівської області (а.с.19).

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 звернулася до Городоцької державної нотаріальної контори із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , однак листом № 63/01-16 від 24.01.2020 їй відмовлено у видачі такого з огляду на те, що спадкове майно належить до суспільної групи «колгоспний двір» (а.с.21).

У відповідності до ч.2 ст.9 Закону СРСР «Про власність в СРСР», який набрав чинності 01.07.1990, майно селянського господарства належить його членам на праві загальної спільної власності, якщо інше не передбачено законодавчими актами союзної і автономної республіки.

Пунктом 4 Постанови Верховної Ради УРСР від 26.03.1991 № 885-12 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» (що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що правила, які містяться в Законі УРСР «Про власність» і були передбачені Законом СРСР «Про власність СРСР», застосовуються з дня введення в дію Закону СРСР, тобто з 1 липня 1990.

Як роз`яснив Пленум ВСУ в п. 6 постанови від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (з наступними змінами) положення статей 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена двору визначається виходячи із рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних у відповідності до ст.123 ЦК УРСР. Згідно зіст. 4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону "Про власність"загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990.

Як видно із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 26.02.2013, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Городок Львівської області (а.с.19).

Таким чином останніми членами колгоспного двору, які не втратили частку в майні цього двору, є позивачі.

Відповідно до ст.16ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно ст.328ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст.392ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що житловий будинок на АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, позивачі є останніми членами цього колгоспного двору і не втратили частку в майні такого, відтак за кожним із них слід визнати право власності на 1/2 частину вищевказаного житлового будинку як на майно колгоспного двору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16, 328, 392 ЦК України, ст.10, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими та надвірними спорудами в АДРЕСА_1 як на майно колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими та надвірними спорудами в АДРЕСА_1 як на майно колгоспного двору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Головуючий Ференц О.І.