Рішення № 131535813, 05.11.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 334/3081/25 2/335/2292/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2025 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участі секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 19.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дінеро» (далі ТОВ «Дінеро») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №АG5116187 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства № L0782625) відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 8700,00 грн., із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами.

Після підписання кредитного договору відповідач власним підписом засвідчив факт взяття на себе відповідного зобов`язання повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена кредитним договором.

01.07.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») укладено договір відступлення права вимоги №01072019 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги до відповідача за Кредитним договором на загальну суму 19089,00 грн., з яких 8700,00 грн. тіло кредиту, 1689,00 грн. сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 4350,00 грн. сума заборгованості за штрафами; 4350,00 грн. заборгованість за комісією.

25.07.2024 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс».

На час подання позову відповідачем зобов`язання за кредитним договором не виконуються, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суми боргу за вказаним кредитним договором з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат за період з 09.04.2022 по 07.04.2025.

Відповідно до заборгованості за кредитним договором № 01072019 від 19.10.2018 застаттею 625 ЦК України(3% річних та інфляційних витрат) загальна заборгованість за період з 09.04.2022 по 07.04.2025 за ставкою 3% та інфляційних витрат на кредитну заборгованість становить 9600,28 грн., які складаються з 1716,44 грн. сума заборгованості за 3% річних на кредитну заборгованість; 7883,84 грн. сума заборгованості заінфляційними витратами на кредитну заборгованість.

У зв`язку з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 28689,28 грн., 2422,40 грн. витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 23.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач, яку повідомлено про дату, час і місце судового засідання шляхом направлення судової повістки на адресу місця реєстрації її проживання, в судове засідання повторно не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала. Надіслані відповідачеві судові повістки, ухвала судді про відкриття провадження в справі, були повернуті поштою неврученими з відміткою про відсутність адресата за адресою.

Відповідно до ч. 6ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

За вимогами п. 2 ч. 7ст. 128 ЦПК Україниу разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування (ч. 17 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Днем вручення судової повістки відповідно до п. 4 ч. 8ст. 128 ЦПК Україниє день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1ст. 131 ЦПК України,учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Відповідач не повідомляла суду іншої адреси свого місця проживання чи перебування.

Отже, судові повістки вважаються врученими відповідачеві в день проставлення працівником пошти відмітки про відсутність відповідача за адресою місця проживання.

Частиною 4 ст. 233 передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд вирішив провести заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить наступного висновку.

19.10.2018 між ТОВ «Дінеро» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №АG5116187 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства № L0782625) відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 6000,00 грн., шляхом підписання Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №АG5116187, з потенційним лімітом кредитної лінії 20 000,00 грн., реальна річна відсоткова ставка 234,00%; відсоткова ставка в день 0,65% (а.с. 28).

20.10.2018 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_2 укладені Додаткові угоди №AМ5486525 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №АG5116187, за умовами яких відповідачка додатково отримала кредит у сумі 1700,00 грн, з потенційним лімітом кредитної лінії 20 000,00 грн., реальна річна відсоткова ставка 236,23%; відсоткова ставка в день - 0,66%; комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю, в день 25,50 грн; штраф, якщо є 50%; дата повного погашення 18.11.2018 (а.с. 29).

Умови кредитування наведені також у Паспортах споживчого кредиту (а.с. 25-27).

Згідно з п.3.10 Загальних умов договору кредитної лінії, кредитодавець надає кредит шляхом його переказу на рахунок позичальника. Сума вважається наданою в день здійснення банківського переказу кредитодавцем (а.с. 23-24).

Кредитний договір № L0782625 та Додаткові угоди до нього підписані електронним підписом позичальника (Otp-пароль) про що свідчить довідка про ідентифікацію, надана ТОВ «Дінеро» (а.с. 8).

Відповідно до виписки з рахунку по кредитному договору № АG5116187 (№ L0782625) від 19.10.2018, відповідач зобов`язання по кредитному договору не виконувала, у зв`язку з чим станом на 01.07.2019 заборгованість становила 19089,00 грн з яких: 8700,00 грн. тіло кредиту, 1689,00 грн. сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 4350,00 грн. сума заборгованості за штрафами; 4350,00 грн. заборгованість за комісією ( а.с. 37-39).

01.07.219 між ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладений договір відступлення прав вимоги №01072019, відповідно до умов якого, кредитор відступає новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитним договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (Портфель заборгованості) (а.с. 43-48).

Відповідно до реєстру боржників від 01.07.2019 до договору відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019, до позивача від ТОВ «ФК «Дінеро» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № АG5116187 (№L 0782625) у загальному розмірі 1089,00 грн. (а.с.41-42).

Після відступлення права вимоги новим кредитором нараховані 3% річних та інфляційні втрати за період з 09.04.2022 по 07.04.2025, відповідно до якого загальний розмір заборгованості у період прострочення грошового зобов`язання становить 28689,28 грн та складається з: 19089,00 грн. - сума заборгованості; 7883,84 грн. - інфляційні втрати; 1716,44 грн. - 3% річних.

25.07.2024 змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» наТовариство зобмеженою відповідальністю«Він Фінанс» (а.с.35, 36).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 638ЦКУкраїни визначає, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини першої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Судом встановлено, що кредитний договір, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

У відповідності до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року у справі №905/306/17зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована особа, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належні оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр боржників, докази оплати за договором.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша четверта статті 1056-1 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1Закону України «Про споживче кредитування» витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, включені в загальні витрати за споживчим кредитом.

В силу частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Сплата комісії та штрафу передбачена умовами кредитного договору № АG5116187 (№L 0782625) від 19.10.2018, є складовими загальних витрат за кредитом, нараховані до введення в Україні воєнного стану, тому підлягають сплаті відповідачем.

Відповідно до вимог частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідач розмір заборгованості перед первісним позичальником та правильність її розрахунку не спростувала, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині позов підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суду зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідачки нараховані після закінчення строку кредитування 3% річних та інфляційні втрати за період з 09.04.2022 до 07.04.2025.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, та діє на день ухвалення рішення.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційні втрати за період з 09.04.2022 до 07.04.2025 не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України,витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначаєтьсяст. 137 ЦПК України.

Згідно ч. 2ст. 137 ЦПК Україниза результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат:1)розмір витратна правничудопомогу адвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Участь адвоката,який представляєінтереси позивачау справіі фактнадання нимправової допомогипозивачеві підтвердженодоговором пронадання правовоїдопомоги №36 від 25.04.2024,укладеним міжпозивачем таАБ «АнастасіїМіньковської» (а.с.11-12),додатковою угодоюдо договору№36про наданняправової допомогивід 25.04.2024(а.с.13), копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/100, виданого головою Ради адвокатів Київської області 02.11.2023, на ім`я Міньковської А.В. (а.с.16), детальним описом робіт (наданих послуг), в якому адвокатом надані такі послуги: підготовка позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості з додатками, загальна вартість яких становить 5000,00 грн. (а.с 55).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу не подавалось.

Відповідно до приписівст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційнорозміру задоволених позовних вимог в загальному розмірі 4938,64 грн., з яких 1611,79 грн. - судовий збір; 3326,85 грн. - витрати на оплату правничої допомоги.

Доказів понесення інших витрат позивачем суду не надано, із заявами про намір надати такі докази після ухвалення рішення позивач до суду не звертався.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (ідентифікаційний код 38750239, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) заборгованість за кредитним договором АG5116187 (№L 0782625) від 19.10.2018 в розмірі 19089 (дев`ятнадцять тисяч вісімдесят дев`ять) гривень 00 копійок, з яких 8700 (вісім тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту; 1689 (одна тисяча вісімдесят дев`ять) гривень 00 копійок - заборгованість по відсотках, 4350 (чотири тисячі триста п`ятдесят) гривень 00 копійок -штрафи, 4350 (чотири тисячі триста п`ятдесят) гривень 00 копійок заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3326 (три тисячі триста двадцять шість) гривень 85 копійок та судовий збір в розмірі 1611 (одна тисяча шістсот одинадцять) гривень 79 копійок.

Копію заочного рішення направити сторонам, які не з`явились в судове засідання, в порядку, передбаченомустаттею 272ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В.Стеценко