Ухвала суду № 131535550, 13.10.2025, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/3637/25

Провадження № 2/331/2424/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2025 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Світлицької В.М.,

за участю секретаря Солов`ян О.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Запорізького національного університету про визнання протиправною та дискримінаційною відмову у визнанні атестату про середню освіту та визнання наявності повної загальної середньої освіти,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Запорізького національного університету про визнання протиправною та дискримінаційною відмову у визнанні атестату про середню освіту та визнання наявності повної загальної середньої освіти.

Ухвалою суду від 30.06.2025 року відкрито загальне провадження по справі та призначене підготовче судове засідання.

Судом в підготовчому судовому засіданні було поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі, оскільки заявлені вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Представник позивача в підготовчому судовому засіданні проти закриття провадження заперечував, вважає що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник відповідача в підготовче судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника позивача, приходить до наступних висновків.

Частиною третьою статті 3ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 124Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно із частиною першою статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У статті 19ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим, згідно із частиною першою статті 2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні частини першої статті 4КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган держвної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.19КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першоїстатті 4 КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей2,4 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Тобто публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Частиною сьомою статті 27 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що заклад вищої освіти діє на підставі власного статуту.

За Статутом Запорізького національного університету, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 11.08.2025 року № 1133, який міститься у відкритому доступі, університет заснований на державній формі власності й належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України. Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов`язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно Університету як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у сфері управління якого перебуває Університет.

За положеннями частини другої статті 81Цивільного кодексуУкраїни юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Зазначена стаття ЦК України містить вказівку на одну зі складових порядку створення юридичних осіб публічного права. У частині третій статті 81ЦК України вказується, що в ЦК України встановлюється порядок створення виключно юридичних осіб приватного права, у той час, як порядок створення юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.

Відповідно до частини першої статті 5КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1)адміністративні справиз приводурішень,дій чибездіяльності суб`єктіввладних повноваженьу справахпро притягненнядо адміністративноївідповідальності; 2)адміністративні справи,пов`язані звиборчим процесомчи процесомреферендуму,щодо: оскарженнярішень,дій чибездіяльності дільничнихвиборчих комісій,дільничних комісійз референдуму,членів цихкомісій; уточненнясписку виборців; оскарженнядій чибездіяльності суб`єктіву сферімедіа,підприємств,установ,організацій,їх посадовихта службовихосіб,творчих працівниківсуб`єктів усфері медіа,що порушуютьзаконодавство провибори тареферендум; оскарженнядій чибездіяльності кандидатау депутатисільської,селищної ради,кандидатів напосаду сільського,селищного голови,їх довіренихосіб; 3)адміністративні справи,пов`язані зперебуванням іноземцівта осіббез громадянствана територіїУкраїни,щодо: примусовогоповернення вкраїну походженняабо третюкраїну іноземцівта осіббез громадянства; примусовоговидворення іноземцівта осіббез громадянстваза межіУкраїни; затриманняіноземців абоосіб безгромадянства зметою їхідентифікації та(або)забезпечення примусовоговидворення замежі територіїУкраїни; продовженнястроку затриманняіноземців абоосіб безгромадянства зметою їхідентифікації та(або)забезпечення примусовоговидворення замежі територіїУкраїни; затриманняіноземців абоосіб безгромадянства довирішення питанняпро визнанняїх біженцямиабо особами,які потребуютьдодаткового захистув Україні,або особамибез громадянства; затриманняіноземців абоосіб безгромадянства зметою забезпеченняїх передачівідповідно доміжнародних договорівУкраїни прореадмісію; 4)адміністративні справиз приводурішень,дій чибездіяльності державноговиконавця чиіншої посадовоїособи державноївиконавчої службищодо виконанняними рішеньсудів усправах,визначених пунктами1-3частини першоїцієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Прореабілітацію жертврепресій комуністичногототалітарного режиму1917-1991років»; 6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Позивач просить суд визнати протиправною та дискримінаційною відмову Запорізького національного університету у визнанні атестату про середню освіту та визнання наявності повної загальної середньої освіти.

Тобто, відповідачем у цій справі є Запорізький національний університет як суб`єкт владних повноважень, який підпорядковується Міністерству освіти і науки України.

Таким чином, спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до покладених завдань і функцій Запорізький національний університет є суб`єктом владних повноважень, так як реалізує делеговані владні управлінські функції, зокрема при прийнятті рішень, що впливають на реалізацію права особи на освіту, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вищезазначеного, з урахуванням того, що дана позовна заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про наявність підстав до закриття провадження по даній цивільній справі.

Одночасно суд роз`яснює позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Позивач не позбавлений права звернутися із цими вимогами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 200, 255, 256, 260-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Запорізького національного університету про визнання протиправною та дискримінаційною відмову у визнанні атестату про середню освіту та визнання наявності повної загальної середньої освіти - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: В.М. Світлицька