Вирок № 131530338, 05.11.2025, Куликівський районний суд Чернігівської області

Номер провадження 1-кп/737/62/25 Справа № 737/759/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2025 року с-ще Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Куликівка обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270000000263 від 22 лютого 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Куликівка, Чернігівського району, Чернігівської області, українця, громадянина України, пенсіонера, має інвалідність 3 групи, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України-,

в с т а н о в и в :

22.02.2025 ОСОБА_4 ,керуючи автомобілеммарки «Mercedes-Benz313CDI»,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,рухався уселищі КуликівкаЧернігівського районуЧернігівської областіпо вул.Садова унапрямку вул.Вокзальна.Рухаючись увище вказаномунапрямку,22.02.2025о 02год.19хв., ОСОБА_4 ,при виїздіна вул.Вокзальна таподальшому виконанніманевру поворотуправоруч,проявив неуважність,відволікся відкерування керованогоним транспортногозасобу,відповідно,не стеживза дорожньоюобстановкою,не реагувавна їїзміну,та привиникненні небезпекидля рухуу виглядіпішохода,якого об`єктивноспроможний буввиявити,не вживзаходів длязменшення швидкостіаж дозупинки транспортногозасобу,унаслідок чогоздійснив наїздна пішохода ОСОБА_7 ,який перебувавна проїзнійчастині вул.Вокзальна поблизудомогосподарства №66.У результатідорожньо-транспортноїпригоди ОСОБА_7 отримав тілесніушкодження увигляді політравмиіз залученнямдекількох діляноктіла:закритої черепномозкової травмисинців тасаден обличчя,крововиливів ум`які тканиниголови,багатоуламкових переломівкісток склепіннята основичерепу,крововиливів підтверду там`які мозковіоболонки,розривів твердоїмозкової оболонки,розміжчення лобнихта правоїскроневої часток,крововиливів устовбур мозкута підкірковіструктури;закритої травмигрудної клітки-синців такрововиливів ум`які тканиниправої передньо-бічноїповерхні грудноїклітки,переломів правихребер 1-5,7-го,розриву плевриу 5-омуміжребір`ї справа,забоїв правоїлегені;закритої травмиживота розміжчення вісцеральноїповерхні правоїдолі печінки;синців тасаден кінцівок,які укомплексі маютьознаки тяжкихтілесних ушкодженьза ознакоюнебезпеки дляжиття тазнаходиться упрямому причинномузв`язку знастанням смерті.Смерть ОСОБА_7 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 на місціподії,безпосередньо післяотримання комплексутілесних ушкоджень,внаслідок тяжкоїполітравми залученнямдекількох діляноктіла.

У даній дорожньо-транспортній пригоді водій ОСОБА_4 порушив вимоги п. 2.3 6 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), п.12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_7 .

Своїми діями, які полягали у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 , ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у скоєнні злочину визнав повністю, не заперечував фактичних обставин, вказаних в обвинувальному акті, та пояснив, що на життя заробляє тим, що розвозить товари по магазинам, а в вихідні дні возить людей на базар з молочними продуктами. 22 лютого він виїхав з свого подвір`я та поїхав в напрямку вул. Вокзальна, оскільки на вулиці якою він хав багато ям його швидкість була 10-15 км/год. Коли доїхав до перехрестя заднє колесо на щось наскочило, проїхавши декілька метрів в нього відпала запаска, після чого він зупинився, здав назад та побачив, що лежить людина. Він зателефонував брату який живе неподалік, той прийшов і вони намагалися підняти потерпілого, обличчя якого було в крові, зателефонували до швидкої допомоги. Приїхала швидка допомога та поліція. Вказував, що частково відшкодував завдану моральну шкоду в розмірі 300000 грн.. Приніс вибачення потерпілому. У вчиненому кається, просив суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що померлий ОСОБА_7 є його сином, події які відбувалися 22.02.2025 точно не пам`ятає, оскільки був у шоковому стані у зв`язку зі смертю сина. Повідомив що з обвинуваченим уклали угоду про відшкодування моральної шкоди та на сьогоднішній день ОСОБА_4 частково відшкодував моральну шкоду в розмірі 300000 грн.. Вважав за можливе застосовувати до обвинуваченого покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції у суду відсутні. Окрім того, учасникам судового провадження судом роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що вина обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.2ст.286 КК України, повністю доведена.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, яке має бути призначене обвинуваченому, суд крім вимог ст. 65 КК України, керується роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, якімістяться впостанові №14від 23грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно з якими суд при призначення покарання за порушення правил дорожнього руху враховує не тільки наслідки, що настали, а також характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину. (п. 20 Постанови).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину та його наслідків, повне та беззастережне визнання своєї вини у інкримінованому злочині. Суд бере до уваги дані про особу, матеріальний та стан здоров`я обвинуваченого, який є пенсіонером, особою з інвалідністю третьої групи, має статус учасника бойових дій, на його утриманні перебуває батько покійної дружини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (інвалід І групи), обвинувачений офіційно не працевлаштований, проте має дохід від роботи водієм за цивільно-правовими угодами, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обвинуваченим та потерпілим укладено угоду про відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю фізичної особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 01.11.2025, відповідно до якої обвинувачений зобов`язується сплатити 800000 грн у рахунок завданої моральної шкоди, та частково відшкодував моральну шкоди потерпіломув розмірі 300000 грн..

Обставинами, які пом`якшують покарання, обвинуваченому, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне часткове відшкодування завданої шкоди.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, яка йому інкримінується.

Вирішуючи питання, про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбуття покарання з випробуванням на підставіст. 75 КК України, суд приходить до наступних висновків.

Законодавством визначені дискреційні повноваження суду у визначенні можливості звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 75 КК України при вирішенні питання, чи є можливим виправлення засудженого без реального відбування покарання, суд врахувати дані, які характеризують особу винного та конкретні обставини справи.

Відтак, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, приймаючи до уваги посткримінальну поведінку обвинуваченого, зокрема повне визнання ним своєї вини, щире каяття, позицію потерпілого та прокурора щодо можливості призначення обвинуваченому покарання не пов`язаного з реальним позбавленням волі, наявність пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому відповідно до вимог ст. 75 КК України слід звільнити його від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд, зважаючи на обставини та необережний характер вчиненого кримінального правопорушення, приймаючи до уваги особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого правопорушення, яке проявляється в усвідомленні неправомірність своїх дій, зважаючи на те, що обвинувачений є професійним водієм, надає послуги з перевезення вантажів на підставі цивільно-правових договорів, суд приходить до висновку про можливість не призначати обвинуваченому додаткове покарання передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що забезпечить можливість обвинуваченому працювати за фахом та належним чином виконати угоду про відшкодування моральної шкоди завданої злочином, укладену з потерпілим.

Обрані обвинуваченому вид та міра покарання, за переконанням суду, відповідають не тільки тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованими та будуть відповідати цілям покарання.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Згідно обвинувального акту витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні становлять 23431 грн. 20 коп., які відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Арешт на автомобіль марки «Mercedes-Benz 313CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2025 року слід скасувати.

Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 368 370, 374, 392, 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від призначеного судом покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтись на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Скасувати арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2025 року (справа №751/1797/25, провадження суду № 1-кс/751/567/25), на автомобіль марки «Mercedes-Benz 313CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_9 .

Речові докази у кримінальному провадженні:

- автомобіль «Mercedes-Benz 313CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 повернути ОСОБА_9 ;

- електронну сигарету, пластикову ємність для заправки сигарети, купюрю номіналом 100 грн., купюрю номіналом 20 грн., мультитул, гаманець, пластиковий кейс з навушниками, павербанк (зарядний пристрій), жувальну гумку, паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «Іphone» повернути потерпілому ОСОБА_6 ;

- два фрагментисхожі налакофарбовє покриття,змив речовинибурого кольору,два фрагментиіз полімерногоматеріалу тавзуття трупа ОСОБА_7 ,куртку чорногокольору,кофту зкапюшоном типхуді чорногокольору,футболку чорногокольору звізерунками впередній частині,штани чорногокольору,баф чорногокольору,пару шкарпетокчорного кольорута рукавичкучорного кольору, зіскоб лакофарбового покриття з днища правого порогу та змив з піддону двигуна автомобіля «Mercedes-Benz 313CDI», реєстраційний номер НОМЕР_4 знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 23431 грн. 20 коп. (двадцять три тисячі чотириста тридцять одна грн. 20 коп.)

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_10