Ухвала суду № 131529432, 04.11.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3972/25

Провадження № 1-кс/461/6806/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2025 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

слідчої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянувши клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні за №42025142400000034 від 15.04.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави щодо підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Поріччя-Грунтове Городоцького району Львівської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , -

В С Т А Н О В И В :

Слідчий звернувся до суду зі вказаним клопотанням, у якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 22.11.2025, тобто у межах строку досудового розслідування, із можливістю внесення застави у розмірі 255 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у межах строку досудового розслідування, тобто до 22.11.2025.

В обґрунтування клопотання зазначає, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025142400000034 від 15.04.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, діючи у порушення вимог ст. 68 Конституції України, Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, за попередньою змовою із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , НЕВСТАНОВЛЕНОЮ ОСОБОЮ НОМЕР_1 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, діючи умисно з корисливих мотивів з метою одержання спільно з іншими співучасниками злочину від ОСОБА_10 протиправної грошової винагороди в сумі 18 200 доларів США (яка станом на 21.05.2025 еквівалентна сумі 754 936,0 грн, згідно курсу НБУ), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в період часу з 8:10 год. до 12:41 год. 21.05.2025 сприяв в організації незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_10 порадами, вказівками (щодо місця, часу виїзду до державного кордону в межах Чернівецької області, забезпечив поселення у готельному номері № 31 у готелі «Art Avenue» за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 40А для тимчасового переховування ОСОБА_10 упродовж 21.05.2025, вжив заходів задля не викриття особами правоохоронних органів факту самовільного залишення місця служби з метою незаконного перетину державного кордону, поведінки якої потрібно дотримуватись), наданням засобів та усуненням перешкод (забезпечив 21.05.2025 приховане безперешкодне перевезення ОСОБА_8 на транспортному засобі «Kia Venga» р.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_10 по м.Львову та подальше переміщення ОСОБА_10 увечері того ж дня до м. Чернівці приватним автотранспортом під особистим ( ОСОБА_4 ) керуванням), тобто підозрюється у сприянні організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

03.11.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Львівської області, Городоцького району, с. Поріччя-Грунтове, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживачого за адресою: АДРЕСА_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 вказаного вище кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_4 підозрюється у сприянні організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що відповідно до вимог ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, як підозрюваного, щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, сторона обвинувачення прийшла до висновків, що:

- наявні докази, які дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку;

- вік та стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі;

- у разі визнання винуватим ОСОБА_11 загрожує покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, без альтернативи призначення іншого покарання.

Підставою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали обґрунтована підозра останнього у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно ст. 183 КПК України, заборон щодо застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

В органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 .

Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваного він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю.

Не можливе і застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.

Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть зі застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваному цілодобово залишати житло не зможе унеможливити вчинення останньою кримінальних правопорушень (злочинів). Викладене вище унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Щодо розміру застави стверджує, про наявність у цьому кримінальному провадженні виключності випадку, обумовлена тим, що, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 набуло значного суспільного резонансу, оскільки відноситься до категорії тяжких злочинів, вчинених умисно та з корисливих мотивів, та пов`язано із незаконним переправлення осіб військовослужбовців ДПСУ у період дії воєнного стану під час загальної мобілізації через державний кордон за межі України.

Окрім того, слід врахувати те, що дії ОСОБА_4 в очах громадськості дискредитують діяльність всіх військовослужбовців Державної прикордонної служби України, які забезпечують охорону державного кордону України, тим паче в умовах воєнного стану, що в свою чергу підриває обороноздатність держави у воєнний час, та є негативним прикладом можливого ухилення військовослужбовців ДПСУ від виконання військового обов`язку по захисту держави.

За таких обставин, на думку органу досудового розслідування розмір застави ОСОБА_11 , з урахуванням виключності випадку, необхідно встановити у розмірі не менше 255 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Саме такий розмір застави забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, та зможе запобігти спробам останнього ухилитися від органів досудового розслідування та суду, зокрема незаконно виїхати за межі державного кордону України.

Ураховуючи викладене вище, в органу досудового розслідування є всі достатні та обґрунтовані підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , тому останньому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що зумовлено виконанням передбаченого ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження, для виконання якого орган досудового розслідування звертається із клопотанням до слідчого судді.

Прокурор ОСОБА_12 у судовому засіданні підтримав клопотання за вищевказаними підставами та просив його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечили проти клопотання, вважають підозру ОСОБА_4 в інкримінованому йому правопорушенні необґрунтованою. Також вважають, що прокурор та слідчий не довели наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Просять обрати стосовно підозрюваного запобіжний захід у виді застави. Окрім цього, просили слідчу суддю врахувати майновий стан підозрюваного, його міцні соціальні зв`язки, а також те, що розмір застави, визначений у клопотанні, є завідомо непомірним для підозрюваного.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши доводи учасників провадження, слідча суддя приходить до такого висновку.

Слідча суддя встановила, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області за процесуального керівництва Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42025142400000034 від 15.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

03.11.2025 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Львівської області, Городоцького району, с. Поріччя-Грунтове, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживачого за адресою: АДРЕСА_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Мотиви і оцінка слідчої судді щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується з правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Слідча суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, вказаного у клопотанні, слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є його причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, повністю доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: - повідомленням та заявою про виявлення ознак кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України; показаннями свідка ОСОБА_10 щодо обставин організації ОСОБА_9 незаконного переправлення осіб через державний кордон України; протоколом обшуку від 21.05.2025 в ході якого виявлено грошові кошти в сумі 18 200 доларів США; протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 21.05.2025, в ході якого булу оглянуто та ідентифіковано грошові кошти в сумі 18 200 доларів США, які використовувались для документування протиправної діяльності ОСОБА_9 ; результатами проведених обшуків; речовими доказами у кримінальному проваджені; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв`язку.

Сторона обвинувачення дотримала вимогу розумної підозри, оскільки наявні на теперішній час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_4 зі вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому кримінальному провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Водночас, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності у діях ОСОБА_4 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

З огляду наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, оцінюючи особу підозрюваного, слідча суддя приходить до переконання у наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків, зокрема:

1) неможливість запобігання у межах кримінального провадження ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду.

Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та у разі визнання винним, останньому загрожує показання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, без альтернативи призначення іншого покарання і це може стимулювати підозрюваного до втечі.

Окрім цього, слід врахувати соціальні зв`язки ОСОБА_4 , які не перешкоджають йому покинути територію України та переховуватись від органу досудового розслідування та суду, матеріальний стан підозрюваного дає йому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Водночас, відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Окрім цього, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного ОСОБА_4 до втечі.

Крім цього, слідча суддя враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, поза пунктом пропуску, а тому є всі підстави вважати, що останній може використати свої зв`язки, та незаконно покинути територію України, та в такий спосіб переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

2) неможливість запобігання у межах кримінального провадження ризику, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Вказаний ризик обґрунтовується тим, що до дня отримання матеріалів цього клопотання та додатків до нього підозрюваний ОСОБА_4 не мав доступу до матеріалів досудового розслідування та йому не було відомо про докази, якими володіє сторона обвинувачення, а відтак в подальшому, з метою ухилення від передбаченої законом відповідальності підозрюваний може знищити, сховати або спотворити речі та документи, речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється.

3) неможливість запобігання ризику, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб.

Про неможливість запобігти такому ризику свідчить той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження судом показань (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього.

Вказані вище дії може вчинити як сам підозрюваний, а також і залучити для цього інших осіб.

4) неможливість запобігання ризику, передбаченому п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 вчиняв кримінальне правопорушення за попередньою змовою зі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та з іншими невстановленими досудовим розслідування особами, а тому останній зможе надавати консультації останнім, щодо переховування останніх від правоохоронних органів, надання неправдивих показань, таким чим перешкоджати встановленню всіх обставин вказаного кримінального правопорушення.

5) зважаючи на те, що вищеописане кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_4 протягом тривалого періоду часу, наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_4 може продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, пов`язані з незаконним переправлення осіб через державний кордон України.

Таким чином, слідча суддя вважає, що наведені слідчим, відповідно до ст. ст. 177-178 КПК України, мета та підстави застосування запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при обранні запобіжного заходу.

Водночас, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , слідча суддя враховує: особу підозрюваного; наявність офіційно зареєстрованого місця проживання; відсутність даних про притягнення до кримінальної відповідальності; наявність на його утриманні трьох неповнолітніх дітей; мету застосування запобіжного заходу, а також положення Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Слідча суддя вважає, що для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків та запобігання, встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є неможливим застосування до нього таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання чи порука.

Оцінюючи потреби досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню у контексті засад верховенства права та недопущення дискримінаційного поводження з особою, беручи до уваги гарантії невідворотності кримінальної відповідальності за вчинення злочину та презумпцію невинуватості і забезпечення доведеності вини, з огляду на обставини кримінального провадження та ступінь обґрунтованості підозри, слідча суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави.

Окрім того, слід зазначити, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. (ч. 1 ст.182 КПК України).

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

При визначенні розміру застави слідча суддя враховує, що її розмір покликаний, у першу чергу, забезпечити явку підозрюваного до відповідних державних органів підчас здійснення кримінального провадження та належного виконання ним своїх процесуальних обов`язків. Беручи до уваги відомості про особу підозрюваного, його майновий стан, особливості життєдіяльності, а також обставини кримінального правопорушення і ступінь тяжкості його наслідків, слідча суддя вважає за можливе визначити розмір застави 20 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що у цьому випадку буде пропорційним щодо його особи, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного у разі внесення такої застави, буде достатнім стримуючим фактором, який зможе запобігти вказаним ризикам та не є завідомо непомірним для підозрюваного з урахуванням викладеного вище.

Окрім того, слід зазначити, що підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, слідча суддя не встановила. При цьому, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, у разі внесення застави необхідним є покладання на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 194, 196, 309 КПК України, слідча суддя -

У Х В А Л И Л А :

1. Клопотання задовольнити частково.

2. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560,00 гривень.

3. Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 терміном на 2 місяці, тобто до 04 січня 2026 року включно, такі обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

2) не відлучатися з м. Львів без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування із свідком, ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 42025142400000034 від 15.04.2025;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Підозрюваний не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу; при цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень; застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

4. У задоволенні решти клопотання відмовити.

5. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42025142400000034 від 15.04.2025.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений та оголошений 05.11.2025 о 09:00 год.

Слідча суддя ОСОБА_13