Рішення № 131528194, 04.11.2025, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.11.2025

Справа №497/2523/25

Провадження №2/497/1466/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2025 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача заборгованість в розмірі 165 925.89 гривень та понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, 19 листопада 2024 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 4360004-002 про надання кредиту «Зручна готівка Максимум»).

Відповідно до п. 1 р. 1 Кредитного договору Позичальник просив надати йому кредит на власні потреби в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб на наступних умовах:

п. 1.2.2. Сума кредиту: 99 951,50 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят одна гривня 50 копійок);

п. 1.2.6. Строк кредиту: 24 місяці;

п. 1.2.9. Проценти за користування кредитом: 0, 01 % річних;

п. 1.1.4. Комісія за обслуговування кредиту: 6,9 % щомісячно.

Відповідно до п. 11 р. 1 Кредитного договору Позичальник просив надати йому кредит, шляхом виплати кредитних коштів в сумі, визначеній в п. 1.1.1, з оформленням такої виплати відповідно до законодавства України - на власні потреби у сумі 99 951,50гривень шляхом перерахування на мій НОМЕР_1 в АТ «ТАСКОМБАНК».

Згідно з наданою позивачем випискою по особовому рахунку, розрахунком заборгованості станом на 15.09.2025 року, заборгованість за Заявою-договором № 4360004-002 про надання кредиту готівкою на власні потреби від 19 листопада 2024 року, становить 165 925.89 грн., з яких:

- заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 96 951.50 грн.;

- заборгованість по відсоткам (в т. ч. простроченим) - 7.89 грн.;

- заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 68 966.50 грн

Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою від 26.09.2025 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 04.11.2025 року о 09:00 годині (а.с.8), про що повідомлено сторонам по справі (а.с.9).

Відповідачу надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз`яснено про необхідність подання в п`ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у нього доказами.

В судове засідання 04.11.2025 року:

- представник позивача не прибула, про час та місце проведення розгляду повідомлялася згідно вимог чинного законодавства (а.с.8). В позовній заяві зазначила клопотання про розгляд справи без участі представника та не заперечувала проти заочного розгляду справи (а.с.3 зворотна сторінка);

- відповідач також не прибув, про час та місце проведення судового розгляду повідомлявся згідно вимог чинного законодавства за адресою постійного місця реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с.9). До суду повертається поштове повідомлення відправнику з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується трекінгом «Укр пошти» № 067013659300 (а.с.28).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач по справі повідомлена належним чином про час та місце розгляду даної справи. Будь-яких заяв, заперечень, відзиву щодо спростування доводів, викладених в позовній заяві, до суду наданих нею не було.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Зі згоди позивача, зазначеній у позовній заяві (а.с.3 зворотна сторінка), суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до норм пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 19 листопада 2024 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір про надання споживчого кредиту №4360004-002 в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум») (а.с.13-16).

Відповідно до п. 1 р. 1 Кредитного договору Позичальник просив надати йому кредит на власні потреби в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб на наступних умовах:

п. 1.2.2. Сума кредиту: 99 951,50 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят одна гривня 50 копійок);

п. 1.2.6. Строк кредиту: 24 місяці;

п. 1.2.9. Проценти за користування кредитом: 0, 01 % річних;

п. 1.1.4. Комісія за обслуговування кредиту: 6,9 % щомісячно.

Відповідно до п. 11 р. 1 Кредитного договору Позичальник просив надати йому кредит, шляхом виплати кредитних коштів в сумі, визначеній в п. 1.1.1, з оформленням такої виплати відповідно до законодавства України - на власні потреби у сумі 99 951,50 гривень шляхом перерахування на мій НОМЕР_1 в АТ «ТАСКОМБАНК».

Відповідно до розділу 2 Кредитного договору Позичальник: поточний рахунок № Акцептував Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб сайті Банку: www.tascombank.com.ua, на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і беззастережно приєднався до них (п. 1 р. 1 Кредитного договору);

Просив Банк надати кредит, згідно інформації, наведеної вище у Кредитному договорі (п. 1 р. 1 Кредитного договору);

Погодився з тим, що він зобов`язаний повертати кредит щомісячно згідно графіку платежів згідно Додатку № 1 до Кредитного договору, що є її невід`ємною частиною. Платежі з повернення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісій за користування ним, оплата вартості усіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань Позичальника здійснюються у сумах та в терміни, що передбачені графіком платежів, розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що передбачені в Додатку № 1 до цієї Заяви-договору (п. 5 р. 2 Кредитного договору);

Підтвердив, що він ознайомлений із змістом цієї Заяви-договору, Договору з всіма додатками до нього та повністю з ними згодний. Умови Заяви-договору та Договору є зрозумілими для Позичальника, обов`язковими для виконання та заперечення щодо них відсутні (п. 2 р. 2 Кредитного договору).

Відповідно до п. 1 р. 2 Кредитного договору Позичальник підтвердив, що він попередньо ознайомлений та у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з п. 15 р. 5 Кредитного договору Заява-договір набуває чинності з моменту її підписання сторонами і діє до повного виконання клієнтом і банком своїх зобов`язань за нею.

Кредитні кошти Відповідачу було надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, що підтверджується відповідною Випискою.

Отже, Позивач, свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі. В подальшому Відповідач перестав виконувати умови Кредитного договору в повній мірі, а саме, перестав сплачувати заборгованість по кредиту, процентах та комісії.

Неодноразовими телефонними повідомленнями Банку Позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни, однак зазначені заходи виявились безрезультатними.

Згідно з наданою позивачем випискою по особовому рахунку, розрахунком заборгованості станом на 15.09.2025 року, заборгованість за Заявою-договором № 4360004-002 про надання кредиту готівкою на власні потреби від 19 листопада 2024 року, становить 165 925.89 грн., з яких:

- заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 96 951.50 грн.;

- заборгованість по відсоткам (в т. ч. простроченим) - 7.89 грн.;

- заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 68 966.50 грн.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, а змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, тому наданий банком розрахунок заборгованості за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку банку не повернуті.

Тож ОСОБА_1 не виконав обов`язок з повернення кредитних коштів і банк вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів.

Суд встановив, що відповідач порушив умови договору в частині повернення позивачу кредиту в строк, погоджений ними в кредитному договору, оскільки відповідач не надав суду доказів погашення кредиту.

За встановлених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача кредиту в сумі 96959.39 гривень обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4360004-002 від 19.11.2024 за комісіями в сумі 68 966.50 грн, суд дійшов наступного висновку:

За частиною третьою статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Таким законом є Закон України «Про споживче кредитування».

Частина перша статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

За частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у постанові № 204/224/21 від 06.11.2023 дійшов до такого висновку: «Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи те, що за кредитним договором встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд застосовую правовий висновок Верховного Суду у постанові від 06.11.2023 № 204/224/21 та вважає, що пункти договору про обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Суд встановив, що в укладеному сторонами кредитному договорі не передбачено переліку додаткових та супутніх банківських послуг, за які встановлена така щомісячна комісія. Позивач не зазначив та не надав доказів узгодження з відповідачем переліку послуг, за які він має сплачувати комісію.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не довів правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами договору комісії за обслуговування кредиту, оскільки з тексту позовної заяви та доданих до неї документів взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісіями у сумі 68 966.50 гривень задоволенню не підлягають.

Щодо судового збору

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково на суму 96 959.39 гривень, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені останнім судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1415.54 гривень (2422.40 гривень х 96959.39 гривень : 165925.89 гривень = 1415.54 гривень), що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На виконання ст.141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову стягнути з відповідача на користь позивача 1415.54 гривень судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95,133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий органом 8027 від 07.04.2023 року, РНОКПП НОМЕР_3

на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк»: вул. Симона Петлюри, буд.30, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 09806443,

- заборгованість за Кредитним договором №4360004-002 від 19.11.2024 року станом на 15.09.2025 року в розмірі 96 959.39 гривень (дев`яносто шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень тридцять дев`ять копійок), яка складається з наступного:

-96 951.50 гривень - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена);

-7.89 гривень - заборгованість по відсоткам (в т. ч. простроченим),

та

- 1415.54 гривень (одна тисяча чотириста п`ятнадцять гривень 54 копійки) судового збору;

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про сторін:

Позивач Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК»: 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 30, ел.пошта: info@tascombank.com.ua, тел. 380800503580

Представник позивача Бойко Олена Сергіївна: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_4

Відповідач ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_5

Суддя С.В.Кодінцева