Рішення № 131528183, 09.10.2025, Болградський районний суд Одеської області

09.10.2025

Справа № 497/616/25

Провадження № 2/497/621/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2025 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.,

секретаря - Божевої І.Д.,

без участі сторін,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні, в місті Болграді, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

17.03.2025 року представник позивача - директор Лановий Є.М. звернувся до суду через систему "Електронний суд" із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1880378 від 03.02.2020 року в сумі 16 790,00 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн., мотивуючи тим, що 03.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1880378. Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Свої зобов`язання по укладеному договору позивач виконав, надав відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7 000,00 грн., але відповідач не виконувала свої зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість. 20.08.2020 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором №1880378 від 03.02.2020. В подальшому, 24.01.2022 року між ТОВ «Діджи фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу №1/15 відповідно до якого ТОВ «Діджи фінанс» передав ТОВ «ФК «Пінг-Понг» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Пінг-Понг» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників вказаних у реєстрах прав вимоги. Отже відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №1/15 від 24.01.2022 року ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16 790,00 грн, з яких: 7000 грн. 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 8 950 грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками, а також 840 грн. 00 коп. сума заборгованості за комісією. Відповідач не надала своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором та відсотками по ньому, свої зобов`язання за договором не виконала, тому представник звертається до суду з позовною вимогою.

Ухвалою судді від 21.03.2025 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.

Ухвалою суду від 12.08.2025 року змінено назву позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПІНГ-ПОНГ" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс".

Представник позивача Лановий Є.М. в позовній заяві просить розгляд здійснювати за відсутністю представника позивача і у випадку неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.7).

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України за веб-адресою: http://bg.od.court.gov.ua/sud1507/, та надіслання судової повістки за місцем реєстрації, причину неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву до суду не подала, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України за відсутності заперечень до того позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.02.2020 року між ТОВ "Мілоан" в особі генерального директора Вініченка О.В. та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №1880378, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 7 000,00 грн. строком на 30 днів з 03.02.2020 до 04.03.2020, зі сплатою відсотків за користування в розмірі, 694,00 % річних на фактичну заборгованість за кредитом. Нараховані згідно п.1.5 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 3 990,00 грн. Комісія за надання кредиту - 840,00 грн., яка нараховується за ставкою 12.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1) (а.с.21-23).

Відповідно до графіку розрахунків загальна вартість кредиту складає 10 990,00 грн. та підлягає поверненню 04.03.2020 року (а.с.24).

Зазначений договір підписано електронним підписом відповідача, який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт погодження відповідачем умов кредитування.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Таким чином, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Укладення вищезазначеного договору підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту №1880378 від 03.02.2020 року та підписання електронної форми договору ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, номер телефону НОМЕР_1 .

Отримання грошових коштів відповідачем підтверджується платіжним дорученням №14733497 від 03.02.2020 року, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7000,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_2 (а.с.37).

Згідно зі ст.ст. 627,629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сторонами було дотримано усіх вимог законодавства, кредитор перерахував обумовлену сторонами суму кредиту, позичальник отримала суму на картковий рахунок, відкритий на її ім`я, доказів протилежного суду не надано, тому договір вважається укладеним та підлягає виконанню обома сторонами. Відповідач скористалася наданими кредитними коштами, проте зобов`язання належним чином за вищезазначеним Договором не виконала, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Щодо стягнення за договором факторингу.

Так, судом встановлено, що 20.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» в особі генерального директора Вініченка О.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в особі директора Правника О.П. укладено договір факторингу №02/08, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає/відступає ТОВ «Діджи Фінанс`за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.25-28).

Згідно з п.4.1 Договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання цього Договору.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №02/08 від 24 січня 2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 16 790,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 8 950,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 840,00 грн. - сума заборгованості за комісією (а.с.11).

24 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в особі директора Лукаш О.А. та Товариством «ФК Пінг-Понг» укладено договір факторингу №1/15, у відповідності до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» передає/відступає ТОВ«ФК Пінг-Понг» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Пінг - Понг» приймає належні ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.32-34).

Пунктом 1.3 Договору визначено, що права грошової вимоги вважаються відступленими Фактору в день підписання відповідного реєстру. Реєстр прав вимоги до договору факторингу підписаний в той саме день.

Відповідно до витягу з додатку реєстру боржників до договору факторингу №1/15, ТОВ«ФК Пінг-Понг» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 16 790,00 грн., тобто сума не змінилася (а.с. 10).

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З метою досудового врегулювання спору адвокатом Білецьким Б.М. на ім`я ОСОБА_1 складено досудову вимогу за вих.№1880378-АВ від 02.11.2024 року (а.с.39), в якій повідомлено про відступлення права вимоги за вище вказаним кредитним договором та запропоновано (рекомендовано) сплатити заборгованість в розмірі 16 790,00 грн. (а.с.39).

Отже, до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №1880378 від 03.02.2020 року у розмірі 16 790,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1880378 від 10.03.2025 року (а.с.8).

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи 01.11.2024 між позивачем та адвокатом Білецьким Б.М. укладено Договір про надання правничої допомоги №43657029 (а.с.18-20), а також додаткову Угоду №1880378 від 03.03.2025 року до Договору про надання правничої допомоги №43657029 від 10 березня 2025 року, відповідно до якої адвокат надає правничу допомогу по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 (а.с.36).

Відповідно до Акту № 1880378 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 03.03.2025 позивач отримав від адвоката Білецького Б.М. наступні послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин - 1,5 години, вартість - 2 250 грн.; складанн позовної заяви - 3 години - 3000 грн., формування додатків до позовної заяви - 750,00 грн., а всього - 6 000 грн. (а.с.12).

Таким чином зважаючи на задоволення позовних вимог, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та документально підтверджених витрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 280 ЦПК України, ст.ст. 526,530,1054-1057, 1077-1078 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ 43657029, юридична адреса: 07406, Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, 24/1, реквізити IVAN № НОМЕР_4 у АТ «Сенс Банк», заборгованість за Кредитним договором №1880378 від 03.02.2020 року в розмірі 16 790 (шістнадцять тисяч сімсот дев`яносто) гривень 00 копійок, а також суму судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 25 212 (двадцять п`ять тисяч двісті дванадцять) гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца