Рішення № 131528078, 29.10.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/4433/2025 Справа № 490/7880/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 року

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Вознюк Д.І., без участі сторін,

розглянувши у відкритому підготовчому судовом засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа : Товарна Біржа "Нерухомість - Південь" про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,-

ВСТАНОВИВ:

23.09.2025 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача, в якому просили суд визнати дійсним договір обміну нерухомого майна №4575 від 23.11.2000 року укладений на Товарній Біржі "Нерухомість - Південь" між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за яким ОСОБА_5 обміняла належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 на належну на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою Центрального районного суду від 25.09.2025 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

У судове засідання позивач не з`явився, представник позивача надав заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач надав заяву, в якій позовні вимоги визнає. Просить слухати справу без її участі та позов задовольнити.

На підставі ч.4 ст. 200 ЦПК України, судом ухвалено про розгляд справи у підготовчому судовому засіданні у зв`язку із визнанням відповідачем позову в порядку, встановленому ст. 206 ЦПК України.

Відповідно доч.2ст.247ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

23.11.2000 року на Товарній Біржі "Нерухомість-Південь" укладено договір №4575 обміну нерухомого майна з ОСОБА_5 .

За договором ОСОБА_5 обміняла належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , яка на праві власності належала ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

На момент укладення договору позивач ОСОБА_2 був неповнолітнім і його інтереси представляла його мати ОСОБА_3 .

Договір зареєстрований на Товарній Біржі "Нерухомість - Південь" в "Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю" за №4575 від 23.11.2000 року та зареєстрований Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 12.12.2000 року.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 померла, після її смерті спадщину прийняла ОСОБА_4 .

Всі істотні умови договору обміну нерухомого майна були виконані, сторони обмінялися житловими будівлями без доплат, але нотаріально посвідчено не було.

Отже, відсутність нотаріального посвідчення договору обміну нерухомого мана перешкоджає позивачам набути право власності на квартиру.

Статтею 241 ЦК УРСР встановлено, що за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Відповідно до ст. 242 ЦК УРСР до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.

Згідно ст. 227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин.

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу (ч. 1 ст. 47 цього Кодексу).

Згідно з ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до частини 1 Закону України від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину), товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо вона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»).

Тобто, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», дозволяло укладати угоди купівлі продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року, в якому роз`яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

Оскільки в даних правовідносинах наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та ст. 277 ЦК Української РСР 1963 року, Закон України «Про товарну біржу» було прийнято в 1991 року, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року, тому при вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування сторонами спірного правочину ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (як нормативного акта, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Таким чином, сторони виконали всі умови договору обміну нерухомого майна, у результаті яких наступили юридичні наслідки.

Отже, докази щодо виконання умов вищевказаного договору ніким не спростовані та свідчать про те, що позивачі є добросовісними набувачами нерухомого майна.

Приймаючи до уваги те, що позивач не має можливості усунути порушення своїх прав в позасудовому порядку, позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючисьь ст.ст. 1-2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76 82, ч.1 ст. 223, 258 259, 263 264, 265, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа : Товарна Біржа "Нерухомість - Південь" про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір обміну нерухомого майна №4575 від 23.11.2000 року, укладений на Товарній Біржі "Нерухомість - Південь" між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за яким ОСОБА_5 обміняла належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 на належну на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Гуденко О.А.