Ухвала суду № 131517818, 03.11.2025, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/1093/25

Провадження № 2/550/512/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2025 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Михайлюк О.І.,

за участю секретаря судового засідання Шукевич Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4218303 від 18.10.2019 року в розмірі 27090,00 грн., сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 28.08.2025 року, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, долучив до матеріалів справи квитанцію про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №4218303. Крім того, просив зменшити розмір витрат на правову допомогу до 4000,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, провадження по справі підлягає закриттю, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Зазначене узгоджується з правовою позицією:

- Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, відповідно до якої суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20, яка урахувавши висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, за змістом яких прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання, відступила від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20, провадження № 61-9658св20.

При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 конкретизував висновок Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04 так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення , так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Подібні висновки викладені також у постановах КЦС ВС у справі № 522/1745/14-ц, від 20 жовтня 2021року у справі № 668/13646/15, від 26 квітня 2022 року у справі № 757/46995/17-ц, від 09 листопада 2022 року у справі № 707/289/22-ц, від 15 березня 2023 року у справі № 201/2289/20, від 29 березня 2023 року у справі № 686/3717/22, від 21 червня 2023 року у справі № 357/9051/18, від 18 жовтня 2023 року у справі 362/4790/14-ц.

Суд зазначає, що цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду ( постанови Верховного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 18 січня2021року у справі № Б-23/75-02, від 29 вересня2021року у справі № 166/1222/20, від 17 січня2024року в справі № 932/9029/23, від 19 лютого2024року в справі №32/3602/22, від 12 серпня2024в справі № 756/405/24.

З огляду на зазначене, суд, відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у даній справ, враховує висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду від 26.06.2019у справі №13/51-04, а також Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.09.2021у справі №638/3792/20, які мають перевагу над іншимивисновками колегії суддів Верховного Суду.

Судом встановлено, що після постановлення 28.08.2025 Чутівським районним судом Полтавської області ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач ОСОБА_1 в добровільному порядку погасив заборгованість за кредитним договором №4218303 від 18.10.2019 року в розмірі 27090,00 грн., що підтверджується оригіналом квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №15-20142045/С від 15.10.2025 (а.с. 91)

Отже, предмет спору у справі припинив існувати після звернення позивача до суду з даним позовом.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що після звернення позивачем до суду з позовом і до ухвалення судом рішення у даній справі щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №4218303 від 18.10.2019 року в розмірі 27090,00 грн. відповідач добровільно оплатив суму боргу, що є предметом позову у даній справі, тобто своїми діями врегулював спір з приводу заборгованості за кредитним договором, суд вважає, що провадження по даній справі підлягає закриттю відповідно допункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору у даній справі.

Згідно частини 2 статті 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена сума судового збору повертається особі, яка його сплатила за ухвалою суду.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, то сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню останньому.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Тобто, судові витрати не є предметом позовних вимог, а є витратами, понесеними та необхідними для розв`язанням спору судом.

Порядок розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, врегульовано статтями 141, 142 ЦПК України. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/ дії/бездіяльність обох сторін.

У постанові ВС від 19.05.2021 року у справі № 206/1293/19 Верховний Суд виснував, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд враховує, що зверненню позивачем до суду з даним позовом до відповідача передувала неправомірна поведінка відповідача, а саме невиконання відповідачем належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором №4218303 від 18.10.2019 року щодо повернення кредитних коштів.

Отже, з огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, незалежно від того, що суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору станом на момент ухвалення судового рішення (після відкриття провадження у справі), суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню суд виходить з приписів ч. 2 ст. 137 ЦПК України, згідно якої за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (Постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18).

01.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», як Клієнтом, з однієї сторони та Адвокатським об`єднанням «Апологет», в особі адвоката Усенка М.І., з іншої сторони, було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 (надалі за текстом Договір).

Згідно п. 2.3 зазначеного договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8000 грн.

Пунктом 2.4 договору визначено, що детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціна послуг, вказується в акті наданих послуг.

Позивач згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України додав до позовної заяви докази наявності та фактичного понесення витрат за договором про надання правової допомоги у розмірі 8000 грн., а саме АКТ №1454 наданих послуг правової допомоги від 05.08.2025 року та детальний опис наданих послуг до акту №1454 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року.

Витрати на правову допомогу складають 8000 грн. та складаються з: усної консультації Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором тривалістю 0 год. 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год. 00 хв.; погодження правової позиції Клієнта у справі 0 год. 30 хв.; складення позовної заяви з урахування правової позиції Клієнта 3 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені Клієнта 1 шт., усього годин 6 год. 30 хв.

Суд зазначає, що АКТ №1454 наданих послуг правової допомоги від 05.08.2025 року та детальний опис наданих послуг до акту №1454 не містять вартості години/часу, а договір містить лише вказівку на те, що вартість правової допомоги за одну кредитну справу складає 8000 грн., проте договір не містить детального переліку послуг, що надаються адвокатом.

З огляду на зазначене, враховуючи складність справи, витрачений адвокатом час на надання таких послуг, а також враховуючи добровільне погашення відповідачем суми боргу, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу необхідно зменшити до 6000,00 грн., оскільки проаналізувавши зміст виконаних на користь позивача послуг адвокатом, суд приходить до висновку про їх неспівмірність заявленим до стягнення коштам витрат на правничу допомогу та складності даної справи із часом та зусиллями, які адвокат витратив на виконання робіт, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача витрати, на правову допомогу в розмірі 6000 грн.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст.255, ч.2 ст. 256, ст.ст. 259, 260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, 28 корпус, ЄДРПОУ 35234236) сплачений ним згідно платіжної інструкції №17527 від 19.08.2025, судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.І.Михайлюк