Ухвала суду № 131512040, 03.11.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 листопада 2025 рокум. ПолтаваСправа №440/12496/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув у письмовому провадженні заяву адвоката Марченко Галини Іванівни про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазторг" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтогазторг" звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України, у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати рішення від 08.09.2025 №№ 6953, 7059 про припинення ліцензій на торгівлю паливно-мастильними матеріалами.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 у задоволенні заяви адвоката Марченко Галини Іванівни про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень від 08.09.2025 №№ 6953, 7059 про припинення ліцензій на торгівлю паливно-мастильними матеріалами - відмовлено.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 до участі у справі в якості співвідповідача залучено Головне управління ДПС у Донецькій області.

У підготовчому засіданні 23.10.2025 протокольними ухвалами суду відмовлено у задоволенні клопотання представника ДПС України про виключення Державної податкової служби України як неналежного відповідача, клопотання представника ГУ ДПС у Донецькій області про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазторг" без розгляду.

27.10.2025 до суду надійшов відзив ГУ ДПС у Донецькій області, до якого долучено копію рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 08.09.2025 №97/05-99-09, яким припинено дію ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним №№ 05290314202000045, 05290314202000046 відповідно до пункту 14 частини другої статті 46 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

31.10.2025 представник позивача, адвокат Марченко Галина Іванівна звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 08.09.2025 №97/05-99-09 щодо анулювання ліцензії ТОВ "Нафтогазторг" №05290314202000045 та №05290314202000046 на право роздрібної торгівлі пальним, терміном дії з 24.11.2020 до 24.11.2025 до набрання законної сили рішенням суду по справі №440/12496/25.

Мотивуючи подану заяву представник позивача зазначила, що внаслідок прийняття вищезазначеного рішення позивач фактично позбавлений можливості вести господарську діяльність з продажу пального до моменту перевірки правомірності прийняття рішення у судовому порядку.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За змістом пункту 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши подану заяву разом з доданими до неї матеріалами, суд дійшов такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У силу пункту 1 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу чи іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі №640/9218/21 зазначив, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

Така правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18 та ін.

Суд звертає увагу на те, що метою забезпечення позову є попередження можливих негативних наслідків для позивача у вигляді істотно ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду його позову. При цьому такі заходи забезпечення позову здійснюються до вирішення адміністративної справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Оцінюючи повідомлені заявником обставини, суд враховує, що предметом спору у справі №440/12496/25 є правомірність рішення про припинення ліцензій на торгівлю паливно-мастильними матеріалами.

Зі змісту рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 08.09.2025 №97/05-99-09, яким припинено дію ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним №№ 05290314202000045, 05290314202000046, суд встановив, що підставою для його ухвалення визначено факт необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі рівнеміра-лічильника відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі пальним урегульовані Законом України від 18.06.2024 №3817-ІХ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №3817-ІХ).

Згідно з частиною першою статті 46 Закону №3817-ІХ дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

За змістом пункту 12 частини другої статті 46 Закону №3817-ІХ підставами для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є факт необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (крім випадків, встановлених абзацом дванадцятим підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, про що у встановленому порядку повідомлено податковий орган), встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки.

Відповідне рішення ухвалене за результатами фактичних перевірок, оформлених актами ГУ ДПС у Донецькій області від 21.07.2025 №№ 4328/05-99-09-02/36942874, 4330/05-99-09-02/36942874.

Представник позивача у заяві про забезпечення позову не посилається на очевидну протиправність оспорюваного рішення та не наводить доводів, що свідчили б про його невідповідність фактичним обставинам справи.

Позивач у поданих до суду заявах по суті справи, а також заявах з процесуальних питань жодним чином не заперечує та не спростовує факт відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі рівнеміра-лічильника до резервуарів сталевих РГС-5 (уніфікований номер резервуарів 5/1015690) серійний (ідентифікаційний номер 105), ємністю 4,85 м.куб. та серійний (ідентифікаційний номер 105/1), ємністю 4,85 м.куб.) витратоміра-лічильника - паливороздавальної колонки модель АСТРА-2-07, серійний (ідентифікаційний номер) 22.075, виробник НВ ТОВ "Астрон".

Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 у справі №440/5676/25 звернув увагу, що безумовно, рішення, дії та/чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень справляють певний вплив на правовий статус особи, щодо прав, свобод та/чи законних інтересів якої прийнято рішення, вчинена (невчинена) дія. Рішення, дії (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень можуть мати наслідки, які особа оцінює щодо себе негативно. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

У постанові від 19.10.2023 у справі №440/9568/22 Верховний Суд вказав, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

У контексті обставин справи №440/12496/25 суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 46 Закону №3817-ІХ рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків.

У разі якщо за результатами адміністративного або судового оскарження рішення органу ліцензування про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності рішення прийнято на користь платника податку, то ліцензія, що була припинена таким рішенням органу ліцензування, вважається діючою з дати її припинення.

Тож ефективне відновлення порушеного права позивача є можливим за результатами розгляду судового спору та ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд наголошує, що інститут забезпечення позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.

Верховний Суд у постанові від 15.10.2025 у справі №440/6277/25 зазначив, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Зазначені представником позивача у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 КАС України, оскільки заявником у цій справі жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності позивача, зокрема: щодо кількості працівників, яких буде звільнено, чи яким не можливо буде виплачувати заробітну плату; обґрунтованого розрахунку можливих фінансових збитків тощо.

Тобто, ТОВ "Нафтогазторг" у межах цієї справи наводить лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для його господарської діяльності, проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, чого не відбулось у цій справі, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Щодо доводів заявника відносно того, що припинення дії ліцензій на право роздрібної торгівлі паливом призводить до повної зупинки господарської діяльності необхідно також зазначити, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе і можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2025 у справі №580/9027/24 та від 15.10.2025 у справі №440/6277/25.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для забезпечення позову у цій справі.

А тому, у задоволенні заяви адвоката Марченко Галини Іванівни про забезпечення позову наразі належить відмовити.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви адвоката Марченко Галини Іванівни про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяОлександр КУКОБА