Рішення № 131511927, 04.11.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13293/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:

- визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницький області від 16.09.2025 №163750014570;

- зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 6 років 29 днів, а саме: період роботи з 02.03.1987 по 31.03.1993.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що позивач звернулася до із заявою про перерахунок пенсії, з урахуванням періодів роботи з 02.03.1987 по 31.03.1993. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.09.2025 №163750014570 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачі позов не визнали. У наданих до суду відзивах на позов представники відповідачів просили у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Позивач з 02.08.2021 набула право на державне пенсійне забезпечення та отримує пенсію за віком відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що учасниками справи не заперечується.

При первинному призначенні пенсії в порядку екстериторіальності до страхового стажу не враховано період роботи з 02.03.1987 по 31.03.1993 на посаді голови Надержинщинської сільської ради народних депутатів, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 не зазначені номера дат рішень Надержинщинської сільської ради про обрання ОСОБА_1 на посаду голови від 02.03.1987 та звільнення від 31.03.1993.

Загальний стаж роботи при первинному призначенні, без врахування зазначеного періоду, склав 38 років 8 місяців 3 дні.

08.09.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про здійснення перерахунку її пенсії та зарахування періоду роботи з 02.03.1987 по 31.03.1993.

До заяви надано додатково документи: паспорта, коди, трудові книжки двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , протокол опиту свідків, копія витягу з рішення Надержинщинської сільської ради від 02.03.1987.

Із врахуванням принципу екстериторіальності та за результатами розгляду даної заяви ГУ ПФУ у Вінницькій області було винесено рішення від 16.09.2025 №163750014570 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю права на даний вид перерахунку згідно поданих документів.

За результатами розгляду заяви встановлено що неможливо врахувати період роботи з 02.03.1987 по 31.03.1993 на підставі опиту свідків, оскільки згідно протоколу опиту свідків у свідка ОСОБА_4 відсутні документи, що підтверджують спільну роботу із заявницею в одній організації чим порушено пункт 17 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, з метою відновлення порушених прав, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Згідно із п.п. 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Абзацом першим пункту 17 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

В свою чергу, пункт 18 Порядку № 637 передбачає, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі - Інструкція №162).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції № 162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Згідно з пунктом 2.11 Інструкції № 162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії чи/або не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

В даному ж випадку, відповідач не врахував, що не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення (перерахунку) пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Трудова діяльність позивача у спірний період підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 01.04.1980, а саме: записи № 6, 6 відображають період роботи позивача з 02.03.1987 по 31.03.1993 у Надержинщинській сільській раді.

Крім того, позивачем до заяви про перерахунок пенсії додано копію рішення Надержинщинської сільської ради народних депутатів від 02.023.1987 про обрання ОСОБА_1 головою виконавчого комітету сільської ради народних депутатів.

Водночас, додано копію протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 08.09.2025, який підтвердив роботу ОСОБА_1 на посаді голови виконавчого комітету Надержинщинської сільської ради народних депутатів з 02.03.1987 по 31.03.1993.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10.01.1986 ОСОБА_2 у період з 15.03.1993 по 11.04.2005 працював на посаді голови Надержинщинської сільської ради.

Також додано копію протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 08.09.2025, яка підтвердила роботу ОСОБА_1 на посаді голови виконавчого комітету Надержинщинської сільської ради народних депутатів з 02.03.1987 по 31.03.1993.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_4 від 23.07.1984 ОСОБА_3 у період з 10.04.1987 по 15.01.2020 працювала на посаді касира, спеціаліста 2 категорії Надержинщинської сільської ради.

Таким чином, посилання відповідача у спірному рішення на відсутність у свідка ОСОБА_4 документів, що підтверджують спільну роботу із заявницею в одній організації, суд вважає необгрутованими та безпідставними, оскільки до заяви про перерахунок пенсії позивачем додано копію трудової книжки ОСОБА_4 на підтвердження спільної роботи в одній організації.

При цьому, відповідачем не взято до уваги протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 08.09.2025, яка у період роботи позивача з 10.04.1987 по 31.03.1993 працювала на посаді касира Надержинщинської сільської ради.

Суд додатково наголошує на тому, що у разі відсутності в трудовій книжці записів відповідних записів, Пенсійний фонд, керуючись частиною 3 статті 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

В той же час, відповідачі не надали жодних доказів, що ними були здійсненні дії спрямовані на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити вказаний вище стаж, зокрема, матеріали справи не містять доказів, що відповідачами було надіслано запити в установу де працювала позивач для підтвердження спірного стажу останньої.

Наведені вище обставини свідчать про протиправність прийнятого відповідачем рішення № 163750014570 від 16.09.2025 та, як наслідок, про наявність підстав для його скасування.

Таким чином, з метою належного захисту порушених прав позивача, відповідача слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача період її роботи з 02.03.1987 по 31.03.1993 до страхового стажу роботи та провести перерахунок раніше призначеної пенсії за віком з врахуванням зазначеного періоду.

При цьому, варто врахувати, що в позовній заяві позивач просить скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, натомість вимоги зобов`язального характеру скеровані до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області.

Разом із тим, суд зазначає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є належним способом захисту як похідна вимога у випадку визнання протиправним та скасування рішення саме цього суб`єкта владних повноважень, а не будь-якого іншого.

Відповідно, за обставин цієї справи відсутні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області вчиняти певні дії. Окрім цього, цей суб`єкт владних повноважень не розглядав заяву позивача.

Як наслідок, зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача спірний період роботи та провести перерахунок раніше призначеної пенсії за віком з врахуванням зазначеного періоду належить саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Cудові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Водночас на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору. Адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, а спір по суті вирішено в користь позивача, тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов`язується виключно зі способом захисту порушених прав позивача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22,м. Вінниця,Вінницька область,21005, ідентифікаційний код 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.09.2025 №163750014570 про відмову у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди її роботи з 02.03.1987 по 31.03.1993 включно, а також провести перерахунок раніше призначеної пенсії за віком з врахуванням зазначеного періоду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва