Рішення № 1315000, 24.12.2007, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.07 Справа № 1/27/07

О.І. Немченко

за позовом: приватного підприємця ОСОБА_1, м. Приморськ Запорізької області

до відповідача: приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Лан», с.Партизани, Приморського району Запорізької області

про стягнення 580 000,00 грн. збитків

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача -ОСОБА_1 -приватний підприємець, паспорт НОМЕР_1.; ОСОБА_2 дор. № 2348 від 05.10.2006 р.;

від відповідача -Лісняк Я.В., дор. б/н від 09.11.2007 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

25.10.2007 р. в господарський суд Запорізької області звернувся приватний підприємець ОСОБА_1 з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Лан»про стягнення 438080,50 грн., на підставі договору від 31.10.2001 р. та доповнення від 11.10.2004 р. до договору від 31.10.2001 р., а також статей 526, 610, 612, 623, 625 Цивільного кодексу України.

30.10.2007 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 14.11.2007 р. В судовому засіданні оголошувались перерви до 17.12.2007 р. та 24.12.2007р. Судове засідання закінчено 24.12.2007 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Первісні позовні вимоги складались із 360000,00 грн. збитків за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 31.10.2001 р., 60120,00 грн. збитків від інфляції та 17960,50 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 24.12.2007 р. позивач представив суду зміни до позовної заяви, де збільшив суму збитків за вказаним вище договором до 580000,00 грн., на підставах викладених в позовній заяві, мотивуючи це тим, що на день подання уточненого позову вартість насіння соняшника складає 3200,00 грн. за одну тону.

Вказані зміни позивача відповідають вимогам ст. 22 ГПК України та не суперечать чинному законодавству України, судом зміни до позову прийняті та задоволені.

Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

Крім того, позивач в судовому засіданні 24.12.2007 р. надав суду заяву, де просить суд у зміненій позовній заяві пункт 2 резолютивної частини щодо стягнення послуг адвоката вважати помилково зазначеним.

Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, прийнята судом та задоволена.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що із позовними вимогами не згодний і вважає, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі, мотивуючи це наступним.

Відповідач вважає, що 580000,00 грн. збитків, є упущеною вигодою, а позивачем не надано суду жодних доказів, які це підтверджують. Крім того, він зазначає, що позивач не надав суду документальних доказів наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення. Реальні збитки відповідач, як він вважає, відшкодував позивачу, а саме: повернув 60000,00 грн. останньому, які були отримані відповідачем 31.10.2001 р. на виконання умов договору від 31.10.2001 р. Таким чином, відповідач повністю розрахувався з позивачем і у нього відсутні будь-які зобов'язання перед позивачем, а тому і не має підстав стягувати збитки.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2001 р. між позивачем та відповідачем у справі був укладений договір, за умовами якого ПП ОСОБА_1 (надалі -позивач) купує, а ПСП «Агрофірма «Лан»(надалі -відповідач) продає насіння соняшника врожаю 2002 року у кількості 200 (двісті) тон по ціні 300 (триста) гривень за одну тону на суму 60000,00 грн. (надалі - Договір).

Згідно з розділом 2 Договору позивач сплачує вартість насіння соняшника до 31.10.2001 р. Відповідач здійснює доставку насіння соняшника до 01.10.2002 р. В разі неналежного або несвоєчасного виконання умов Договору винна сторона сплачує 1 % від суми договору за кожний день прострочення потерпілій стороні.

Сума оцінки цього Договору визначається за біржовою вартістю продукції на момент пред'явлення претензії.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, тобто, 31.10.2001 р. перерахував відповідачу 60000,00 грн., згідно виставленого відповідачем рахунку, що підтверджується платіжним дорученням № 34 від 31.10.2001 р. та рахунком № 19 від 31.10.2001 р.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором та не доставив, в обумовлені в договорі строки, насіння соняшника позивачу, чим порушив умови Договору.

В зв'язку з невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, сторони 11.10.2004 р. уклали доповнення до Договору (надалі -Доповнення до Договору), за умовами якого відповідач зобов'язався згідно досягнутої усної домовленості відпустити насіння соняшника, згідно Договору, із врожаю 2005 року. В зв'язку з чим, на прохання ПСП «Агрофірма «Лан», строк закінчення Договору перенесли до 01.02.2006 р.

Крім того, 31.10.2005 р. відповідач направив ОСОБА_1. гарантійний лист (вихідний № 321), де підтвердив свої зобов'язання перед позивачем і просив прийняти гарантію на повернення боргу соняшника з врожаю 2006 р. або в грошовому виразі на момент розрахунку.

Не зважаючи на зазначене вище, відповідач так і не виконав свої зобов'язання перед позивачем за Договором та Доповненням до Договору.

08.08.2006 р. позивач направив відповідачу претензію № 4 на суму 240000,00 грн., яку відповідач залишив без відповіді.

08.08.2007 р. позивач направив відповідачу претензію № 2 на суму 420000,00 грн. Відповідач, розглянувши претензію № 2 від 08.08.2007 р., визнав її частково, і направив 06.09.2007 р. позивачу відповідь на претензію № 2 від 08.08.2007 р. Він зазначив у відповіді на претензію, що, у зв'язку з невиконанням Договору у встановлений строк, ПСП«Агрофірма «Лан»в повному обсязі повертає позивачу грошові кошти, які були отримані згідно Договору в сумі 60000,00 грн. (платіжне доручення № 188 від 06.09.2007р.), факт чого підтверджений в судовому засіданні.

Судом з'ясовано, що позивач, в процесі розгляду даного спору, звернувся із запитом до Запорізької товарної біржі «Гілея»про вартість насіння соняшника ГОСТ 22391-89 (врожаю 2007 р.). Запорізька товарна біржа «Гілея»11.12.2007 р. (вих. № 322) повідомила, що станом на 11.12.2007 р. середньозважений рівень цін на насіння соняшника ГОСТ 22391-89 (врожаю 2007р.) складає 3200,00 грн. за одну метричну тону… На підставі цього повідомлення позивач і змінив свої вимоги, а саме збільшив суму збитків до 580 000,00 грн., які просить стягнути з відповідача на свою користь. При цьому, позивач наполягає на стягненні саме реальних збитків, а не упущеної вигоди, як те вважав відповідач, про що представник позивача зазначив усно в судовому засіданні.

Суд, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 580 000,00 грн. збитків є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Пунктами 2, 3, 6 статті 13 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Предметом договору є продаж саме насіння соняшника (200 тон), як зазначено вище, відповідно до розділу 1 Договору, а не грошові кошти, які передаються відповідачу (60000,00 грн.). За таких обставин, на сьогоднішній день позивачу для відновлення свого порушеного права (стану, що існував в період договірних відносин сторін) потрібно заплатити 640000,00 грн. щоб купити 200 тон насіння соняшника вологістю 7 % і сорністю згідно ГОСТів. Оскільки відповідач повернув 60000,00 грн., то позивач просить стягнути з нього 640000,00 -60000,00 = 580000,00 грн. реальних збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків...

Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

З приписів цієї статті вбачається, що законодавець надав право суду задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

На день ухвалення рішення суду середньозважений рівень цін на насіння соняшника, згідно довідок № 321, № 322 від 11.12.2007 р., ГОСТ 22391-89 (вологість не менше 6%, але не більше 8%; сорний домішок не більше 3%; олійний домішок не більше 7%; кислотне число олії не більше 5мг КОП) складає 3200,00 гривень за одну метричну тону. Тобто на сьогодні, позивачу, щоб купити 200 тон насіння соняшника, який був предметом Договору, дійсно потрібно 640000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе скористатись своїм правом та задовольнити вимогу позивача про відшкодування йому збитків, завданих невиконанням зобов'язання відповідачем, беручи до уваги ринкові ціни, що існують на момент прийняття рішення суду.

Таким чином, з огляду на викладене та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 580 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Лан»(72100, Запорізька область, Приморський район, с. Партизани, вул. Леніна, буд. 68, р/р 26002303741001 в ПВ ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО НОМЕР_3, код 30870506) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО НОМЕР_3, код НОМЕР_4) 580 000 (п'ятсот вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. збитків, 5800 (п'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 29 грудня 2007 року.