Рішення № 131499969, 30.10.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 332/3325/25

Провадження №: 2/336/3869/2025

30.10.25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2025 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участі секретаря судового засідання Степливої Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Руденко К.В. звернувся до суду з вказаною позовною заявою до Заводського районного суду м.Запоріжжя, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №9178 від 14.04.2024 станом на 14.04.2025 у сумі 50625,00 грн, яка складається з наступного: 5000,00 заборгованість за кредитом, 45 625,00 заборгованість за нарахованими відсотками та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 14.04.2024 між ТОВ «КЛТ Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №9178, на підставі якого він отримав кредит в розмірі 5000,00 грн. строком на 365 днів, тобто до 14.04.2025, шляхом його переказу на платіжну картку НОМЕР_1 , емітовану АТ «Таскомбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних). Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті товариства та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту викладені для загального доступу в мережі Інтернет на сайті товариства. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розмінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідач в порушення умов Кредитного договору не повернув суму кредиту, не сплатив нараховані відсотки, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку і просить стягнути позивач.

Одночасно із позовною заявою представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів у справі.

Ухвалою судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 18.07.2025 цивільну справу передано за територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя.

13.08.2025 справа надійшла в провадження судді Коваленка П.Л.

Ухвалою судді від 18.08.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано з АТ «Таскомбанк» докази у справі.

04.09.2025 на виконання ухвали про витребування доказів, АТ «Таскомбанк» направило на адресу суду витребовувану інформацію та документи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, справу розглянути без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань суду на надав, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою місця проживання. Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідачів, повідомлених належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Умови проведення заочного розгляду справи визначені ст. 280 ЦПК України, де передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В даному випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.04.2024 між ТОВ «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №9178, згідно п.1.1 якого товариство зобов`язалося надати позичальникові грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором. Процентна ставка за користування кредитом становить 2,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 912,50%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою (п.1.3 договору). Строк надання кредиту становить 365 днів (п.1.4 договору).

Невід`ємною частиною цього договору є правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «КЛТ Кредит», які розміщені на сайті товариства (п.1.6 договору).

Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється товариством через платіжний сервіс Fondy або іншим способом (п.1.8 договору).

Згідно п.2.1.1 договору, товариство має право вимагати від позичальника повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених договором.

Позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та повернути кредит (п.2.4.1 договору).

Даний договір укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі на сайті товариства відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» (п.6.1 договору).

Судом встановлено, що кредитний договір №9178 від 14.04.2024 підписано відповідачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 851382.

АТ «Таскомбанк» у своїй відповіді від 29.08.2025 підтвердило, що ОСОБА_1 оформлено віртуальну банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , яка існує тільки в цифровій формі, без фізичного носія та надало виписку за період з 14.04.2024 по 19.04.2024 з якої встановлено, що 14.04.2024 на картковий рахунок відповідача були перераховані грошові кошти в сумі 5000,00 грн.

Таким чином, ТОВ «КЛТ Кредит» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн., що також підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Єлаєнс» від 18.06.2025.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, своєчасно не сплатив нараховані відсотки, в зв`язку з чим станом на дату подачу позову у нього виникла заборгованість. На підтвердження розміру заборгованості позивачем наданий розрахунок

Правовідносини у цій справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, а також Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом ст.525,526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За положеннями ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Ч.5 цієї статті передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Ст.12 Закону визначає, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом досліджений розрахунок заборгованості, за якими нараховані відсотки за користування кредитними коштами та з якими суд не може погодитись з наступних підстав.

Відповідно до 1.3 договору процентна ставка за користування кредитом становить 2,5% в день.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором, проценти за користування кредитом нараховувалися за відсотковою ставкою в розмірі 2,5% у період з 14.04.2024 по 14.05.2025. Загальна сума нарахованих відсотків становить 45625,00 грн.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповненостаттю 8 Закону України «Про споживче кредитування»пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування»передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.

Кредитний договір №9178 укладений 14.04.2024 строком 365 днів.Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 рокунабрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто даний кредитний договір укладений після набрання чинності цим Законом, а тому розрахунок заборгованості по відсоткам має бути здійснений з урахуванням його положень.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за процентами становить 21975,00 грн., з яких: за період з 14.04.2024 по 22.04.2024 з розрахунку 2,5% в день на суму заборгованості 1125,00 грн., за період з 23.04.2024 по 20.08.2024 з розрахунку 1,5% в день на суму заборгованості 9000,00 грн., за період з 21.08.2024 по 14.04.2025 з розрахунку 1,0% в день на суму заборгованості 11850,00 грн.

Враховуючи викладене, доводи представника позивача про те, що зміни доЗакону «Про споживче кредитування»не стосуються укладеного з відповідачем у цій справі кредитного договору без внесення до нього змін, є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає задоволенню частково, саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ Кредит» заборгованості за Договором №9178 від 14.04.2024 у загальному розмірі 26975,00 грн., яка складається з тіла кредиту в сумі 5000,00 грн., заборгованості за процентами в сумі 21975,00 грн.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача суду надано договір про надання юридичних послуг №16/09/2024 від 16.09.2024, згідно з яким послуга надавалась ТОВ «КЛТ Кредит» адвокатом Руденко К.В., копія довіреності, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт приймання-передачі наданих послуг №5 від 03.03.2025, витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг від 03.03.2025,платіжна інструкція №241 від 07.03.2025 на загальну суму 10000,00 грн.

Загальний розмір правничої допомоги заявленої до стягнення з відповідача становить 10000,00 грн.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5,6 ст.137 ЦПК України).

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу через їх неспівмірність складності справи не подавалось.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, представник позивача не надавав суду будь-яких інших документів, окрім позовної заяви, до суду жодного разу не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, тому у суду виникають сумніви щодо реальності вартості наданих представником позивача послуг з надання правової допомоги.

Підсумовуючи викладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, що вказані вище, складність та категорію справи, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача є завищеним, неспівмірним, тому зменшує такі витрати на суму до 3 000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням того, що позовну заяву задоволено частково (на 53,28%), з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1598,40 грн. (3000,00 грн. * 53,28%).

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково (на 53,28%), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1290,65 грн. (2422,40 грн.* 53,28%).

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 247, 265, 273, 280-284 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» заборгованість за кредитним договором №9178 від 14.04.2024 у загальному розмірі 26975 (двадцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, яка складається з суми заборгованості за кредитом у розмірі 5000,00 грн. та заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 21975,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» витрати з надання правничої допомоги у розмірі 1598 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто вісім) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1290 (одна тисяча двісті дев`яносто) гривень 65 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит», ЄДРПОУ: 40076206, адреса місцезнаходження: м.Київ, площа Солом`янська, буд.2, прим. 04.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.Л. Коваленко