Рішення № 131499815, 03.11.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/50/25

Справа №760/22407/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2025 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Усатової І.А.,

при секретарі: Омельяненко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПРОВАГРОІНЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЖИН АГРО», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

У 2017 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ПРОВАГРОІНЕСТ» (попереднє найменування - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА»), Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЖИН АГРО», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 16 червня 2016 року о 16 годині 16 хвилин на 46 км +139 м. автодороги Кіпті-Глухів-Бачівськ відбулася ДТП за участю вантажного автомобіля марки "MAN", моделі "TGA 18.480", державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки "NETAM", модель "ONCZ-39- 327А", що перебував під керуванням ОСОБА_3 й у власності ОСОБА_1 , та за участю автомобіля "RENAULT DUSTER", що перебував під керуванням найманого працівника ОСОБА_4 (під час виконання ним своїх трудових обов`язків), який і спричинив зіткнення транспортних засобів, й у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЖИН АГРО» (роботодавець ОСОБА_4 ).

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень із матеріальними збитками, відтак позивачеві було заподіяно майнову шкоду.

Разом із тим, на виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність винної особи за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПРОВІДНА», дійсного на дату ДТП.

Позивач зазначає, що керуючись нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», він звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» та надав усі необхідні документи, передбачені положеннями ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції Закону № 1961-IV, котра була чинна станом на час виникнення спірних правовідносин), у тому числі заяву про страхове відшкодування.

Станом на дату подання позовної заяви страховиком на користь позивача було здійснено виплату лише частини страхового відшкодування у розмірі 10 229,80 грн.

Водночас відповідно до складеного на замовлення позивача звіту № 01/06 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного позивачеві, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MAN TGA 18.480», р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням зносу на вузли й деталі, що підлягають заміні, складає 27 802,37 грн.; повна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування зносу на вузли й деталі, що підлягають заміні, складає 83 970,15 грн.

Таким чином, недоплачене страхове відшкодування, на думку позивача, становить: 27 802,37 грн. (вартість відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням зносу) - 10 229,80 грн. (виплачена частина страхового відшкодування) = 17 572,57 грн. (сума недоплаченого страхового відшкодування), яке позивач просив стягнути на свою користь із Приватного акціонерного товариства «ПРОВАГРОІНЕСТ» (попереднє найменування - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА»).

Також позивач зазначив, що різниця між фактичним розміром шкоди (повна вартість відновлювального ремонту) і належним розміром страхового відшкодування (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу), на думку позивача, становить: 83 970,15 грн. (повна вартість відновлювального ремонту) - 27 802,37 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) = 56 167,78 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь із ТОВ «НІЖИН АГРО».

Окрім того, сторона позивача просила суд здійснити між сторонами розподіл судових витрат позивача.

Ухвалою від 03.04.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження.

04.03.2019 до суду надійшов відзив від Приватного акціонерного товариства «ПРОВАГРОІНЕСТ» (попереднє найменування - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА»), де зазначено, що 11.02.2016 між ТОВ «Ніжин Авто» та ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» був укладений поліс обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №A1/9168072, строком дії з 28.02.2016 по 27.02.2017, відповідно до якого застраховано цивільну відповідальність осіб, які на законних підставах керують забезпеченим транспортним засобом «RENAULT DUSTER», д.н.з. НОМЕР_2 . 16.06.2016 на а/д Кіптів-Глухів-Бачівськ, сталося ДТП за участю забезпеченого ТЗ під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля позивача - «MAN TGA 18.480», реєстраційний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 12 червня 2017 року до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» звернувся позивач із заявою на виплату стартового відшкодування, в зв?язку з чим страховиком було зареєстровано страхову справу №2300167031. У заяві про виплату страхового відшкодування позивач зазначив, що бажає отримати відшкодування по калькуляції складеній спеціалістом страховика у відповідності до вимог ст. 36.2 Закон України «Про ОСЦІВВНТЗ», з розміром та способом визначення страхового відшкодування за розрахунком страховика згоден. На виконання вимог ст. 34 вказаного Закону, в присутності позивача із застосуванням фотозйомки, було проведено огляд пошкоджень автомобіля «MAN TGA 18.480», реєстраційний знак НОМЕР_1 , за результатами якого складено акт огляду транспортного засобу від 15.06.2017, який підписаний позивачем, заяв та зауважень від якого не надходило, що свідчить про те, що він погодився з даним актом, правильність та достовірність даних, викладений в цьому акті погодив своїм підписом. Окремо відповідач звертає увагу, що при огляді пошкодженого ТЗ було виявлено пошкодження які не відносяться до наслідків вищезазначеного ДТП, про зазначено в акті огляду. На виконання вимог Закону «Про ОСЦПВВНТЗ» та з метою визначення розміру збитків, завданих позивачу в результаті пошкодження транспортного засобу на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 із змінами та доповненнями від 24.07.2009 № 1335/5/1159 та за допомогою програмного продукту «AUDATEX», рекомендованого Міністерством юстиції для проведення авто товарознавчих досліджень спеціалістом страховика було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «MAN TGA 18.480», реєстраційний знак НОМЕР_1 складає 21 339,74 грн. Вартість відновлюваного ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля складає 10 299, 80 грн. Тобто, розмір страхового відшкодування, складає 10 229,80 грн. 31.08.2017 позивачу було перераховано страхове відшкодування у розмірі 10 229,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням ПП-0042013 від 31.08.2017. Вказана сума була перерахована по системі «ПриватМані» ПАТ АКБ «Приват Банк».

Отже, з огляду на наведене вище, ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» вважає, що при визначенні суми страхового відшкодування позивачу було дотримано вимог спеціального закону у сфері обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і сплачено страхове відшкодування, яке було розраховано у порядку встановленому законодавством. Таким чином ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» виконало свої зобов?язання за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів належним чином у строк та в повному обсязі.

Також відповідач зазначив, що не погоджується з Висновком №01/06 від 23.07.2017, оскільки вищезазначений висновок складений з порушенням Методики товарознавчих експертиз та оцінки дорожніх транспортних засобів входить до переліку рекомендованих джерел для експертів при розрахунку вартості відновлювального ремонту та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» і не є належним доказом в розумінні положень ЦПК України. Відповідно до наданого позивачем висновку №01/06 від 23.07.2017 вартість матеріального збитку пошкодженого автомобіля, склала 27 802,37 грн., при цьому вказаний експерт не вирахував податок на додану вартість (ПДВ) на частини які підлягають заміні. Оскільки, відповідно до поданої заяви про виплату страхового відшкодування №2300167031, позивач добровільно виявив бажання отримати страхове відшкодування на власний рахунок, а не шляхом перерахування страхового відшкодування на рахунок СТО на проведений ремонт пошкодженого транспортного засобу, тому сума оціненої шкоди повинна бути зменшена на суму визначеного податку на додану вартість. Отже, так як фактичний розмір затрат на ремонт майна (відновлювальний ремонт автомобіля) позивача більший за суму отриманого страхового відшкодування, то необхідно прийняти рішення з урахуванням вимог ст. 1194 Цивільного кодексу України та Постанови ПВСУ №6 від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди". Тобто, згідно чинного законодавства, відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою необхідно покласти на особу винну в настанні ДТП.

У зв`язку з вищевикладеним, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» та провести розгляд справи без участі представника ПрАТ «СК «ПРОВІДНА».

18.03.2019 до суду надійшов відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЖИН АГРО», де зазначено, що 16 червня 2016 року 16 годині 16 хв. на 46 км. автодороги Кіпті-Глухів-Бачівськ сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів RENAUT DUSTER, номерний знак НОМЕР_2 , належний на праві приватної власності ТОВ «НІЖИН АГРО» під керуванням водія товариства ОСОБА_2 та автомобілем MAN TGA 18.480, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 . По факту вказаного ДТП інспектором Ніжинського ВІ ГУНП України в Чернігівській області капітаном поліції Семенцем В.А. було складено протокол про амністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 , який керував автомобілем MAN TGA 18.480, номерний знак НОМЕР_3 . Водій ОСОБА_3 є заінтересованою особою з огляду на те, що на час керування автомобілем MAN TGA 18.480, номерний знак НОМЕР_1 у нього не було страхового поліса і на нього може бути покладена матеріальна відповідальність за пошкодження належного ТОВ «НІЖИН АГРО» автомобіля RENAUT DUSTER. 7 грудня 2016 року Кролевецьким судом Сумської області було винесено постанову, згідно якої провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі ст. 38, п.7, ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП. При цьому суд чітко встановив, що ознаки діяння, вчиненого ОСОБА_3 16 червня 2016 року о 16 годині 16 хв. на 46 км + 139 м автодороги Кіпті-Глухів-Бачівськ містять склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зазначено, що у матеріалах судової справи відсутні належні та допустимі докази складу адміністративного правопорушення водія транспортного засобу RENAUT DUSTER, номерний знак НОМЕР_2 , належний на праві приватної власності відповідачу 2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Отже, враховуючи те, що в матеріалах цивільної справи відсутні належні та допустимі докази вини третьої особи (складу злочину або адміністративного правопорушення), стягнення грошових коштів з відповідача 2 на користь позивача є незаконним, а тому в даній справі відсутній предмет спору, а позов подано неправомірно.

Крім того, відповідач 2 вважає розмір вказаної позивачем шкоди таким, який не відповідає розміру вартості відновлювального ремонту та підтримує доводи, на які посилається відповідач 1 у своєму відзиві на позов.

Таким чином, ТОВ «НІЖИН АГРО» вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ «НІЖИН АГРО» на користь ОСОБА_1 різниці між розміром фактичної шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 56 167,78 грн. і судових витрат у розмірі 739,71 грн. вважає необґрунтованими, неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

21.03.2019 до суду надійшли додаткові пояснення до відзиву від Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЖИН АГРО», де зазначено, що враховуючи схему місця ДТП від 16.06.2016 та висновок №261 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 5 серпня 2016 року, за змістом яких зафіксовані механічні пошкодження автомобіля "RENAULT DUSTER", номерний знак НОМЕР_2 , відповідач 2 вважає, що напрямок пошкоджень, виявлених в автомобілі "RENAULT DUSTER", номерний знак НОМЕР_2 , утворився від переднього краю лівих передніх дверей до переднього краю лівого крила, з чого в сукупності з іншими доказами можливо зробити висновок про те, що ОСОБА_3 , керуючи автомобілем "MAN TGA 18.480", спричинив пошкодження транспортних засобів. З вищевикладеного випливає відсутність підстав вважати, що ДТП трапилося з вини водія ОСОБА_2 і навпаки повністю підтверджується вина водія ОСОБА_3 .

Ухвалою від 09.04.2029 судом було витребувано від Кролевецького районного суду Сумської області завірену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 579/1077/16-п.

31.10.2019 до суду від Кролевецького районного суду Сумської області надійшла копія матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 579/1077/16-п.

Ухвалами від 30.11.2021 та від 14.03.2023 було задоволено клопотання сторони позивача та призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу.

За результатами виконаної (проведеної) судової експертизи судовим експертом було складено та надано до суду до матеріалів справи висновок № СЕ-19/111-23/60477-АВ від 03.01.2024.

03.05.2024 сторона позивача з урахуванням змісту висновку експерта, що надійшов до матеріалів справи, подала до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку суд приймає. Відтак сторона позивача просить суд стягнути із Приватного акціонерного товариства «ПРОВАГРОІНЕСТ» (попереднє найменування - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА») на свою користь суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 10 144,93 грн., стягнути із ТОВ «НІЖИН АГРО» на свою користь різницю між фактичним розміром майнової шкоди та страховим відшкодуванням у сукупному розмірі 41 359,09 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат, пов`язаних зокрема зі сплатою судового збору та оплатою вартості проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Сторони про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Конюшко Д.Б. у судове засідання не з`явилися, подавали до суду заяву, у якій підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення їх розміру та просили провести судове засідання за відсутності сторони позивача і задовольнити позов.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «ПРОВАГРОІНЕСТ» (попереднє найменування - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА») та представник відповідача ТОВ «НІЖИН АГРО» у судове засідання не з`явилися.

Третя особа ОСОБА_2 про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, у судове не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Вивчивши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 червня 2016 року о 16 годині 16 хвилин на 46 км +139 м. автодороги Кіпті-Глухів-Бачівськ відбулася ДТП за участю вантажного автомобіля марки "MAN", моделі "TGA 18.480", державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки "NETAM", модель "ONCZ-39- 327А", що перебував під керуванням ОСОБА_3 , та за участю автомобіля "RENAULT DUSTER", що перебував під керуванням ОСОБА_4 .

Із матеріалів провадження у справі про адміністративне правопорушення № 579/1077/16-п вбачаються обставини вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Із копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та адміністративних матеріалів (зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, схема місця ДТП, пояснення учасників пригоди) слідує, що станом на день вказаної ДТП ОСОБА_1 був власником ТЗ «MAN TGA 18.480», р.н. НОМЕР_1 , а ТОВ «НІЖИН АГРО» був власником іншого транспортного засобу-учасника ДТП (ТЗ «RENAULT DUSTER»).

Також із наведених матеріалів провадження у справі про адміністративне правопорушення № 579/1077/16-п випливає, що ОСОБА_4 станом на момент ДТП, учасником якої він став під час керування належним на праві приватної власності ТОВ «НІЖИН АГРО» ТЗ «RENAULT DUSTER», також перебував у трудових відносинах як найманий працівник із ТОВ «НІЖИН АГРО» як роботодавцем і виконував свої трудові обов`язки.

Наведені обставини визнаються і не заперечуються учасниками цієї справи.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень з матеріальними збитками, відтак позивачеві ОСОБА_1 як власникові ТЗ «MAN TGA 18.480», р.н. НОМЕР_1 , було заподіяно майнову шкоду.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 10.02.2017 № 579/1077/16-п було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно водія ТЗ «MAN TGA 18.480», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення та встановлено, що саме порушення водієм ТЗ «RENAULT DUSTER» ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України лежало у причинному зв`язку із допущенням вищенаведеного зіткнення транспортних засобів.

Також судом встановлено, що 12.01.2025 було змінено назву юридичної особи Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на Приватне акціонерне товариство «ПРОВАГРОІНЕСТ»

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому, якщо вина водія транспортного засобу у завданні шкоди іншим особам, підтверджується постановою суду, що набрала законної сили, та вбачається із матеріалів відповідного провадження у справі про адміністративне правопорушення, то суд при розгляді справи про відшкодування шкоди не може брати до уваги будь-які інші докази заподіювача шкоди на спростування його вини. За наявності постанови суду, у якій встановлені усі обставини ДТП та визначено особу, що спричинила своїми діями завдання збитків, та матеріалів відповідного провадження у справі про адміністративне правопорушення, то саме такі докази є обов`язковими для судів, що розглядають у порядку цивільного судочинства наслідки ДТП в частині, чи мали місце події та ким вони вчинені. Відтак суди повинні надавати перевагу як належним і допустимим засобам доказування саме постанові суду у справі про адміністративне правопорушення та матеріалам провадження у такій справі при оцінці доказів, поданих на доведення фактів та обставин заподіяння шкоди. До таких висновків прийшов Верховний Суд, зокрема, у постановах: № 752/11891/16-ц від 04.12.2019 ; № 376/2399/16-ц від 30.10.2019 року; № 645/1484/16-ц від 16.01.2019.

Частина 2 ст. 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини заподіювача шкоди, а саме: особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Також відповідно до п. 1 ч. 1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Закон не покладає на позивачів у справах про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок скоєння адміністративного правопорушення, обов`язок доказування вини відповідачів у заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. Такі ж висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені Верховним Судом, зокрема, у Постанові від 05.09.2019 у справі № 234/16272/15-ц.

Із наведеного вбачається, що у межах провадження у справі про адміністративне правопорушення № 579/1077/16-п судом апеляційної інстанції було ухвалено на підставі дослідження усіх наданих учасниками пригоди доказів остаточне судове рішення, що набрало законної сили та має преюдиційне значення, згідно з яким вина у спричиненні вищезазначеного ДТП, унаслідок якого було пошкоджено майно позивача, повністю та одноосібно лежить на ОСОБА_4 , його дії лежать у прямому причинному зв`язку із завданням позивачеві шкоди через спричинення механічних пошкоджень транспортному засобу позивача, тому така вина є цілком доведеною наявними у матеріалах справи доказами та при цьому не спростованою відповідачами і третьою особою у порядку ч. 2 ст. 1166 ЦК України.

Як слідує із копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та витягу із Централізованої бази даних МТСБУ на виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність ТОВ «НІЖИН АГРО» як власника вищевказаного ТЗ «RENAULT DUSTER» та ОСОБА_4 як користувача (водія) цього транспортного засобу за шкоду, заподіяну майну третіх осіб у зв`язку із його експлуатацією, на момент настання ДТП була застрахована відповідно до чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПРОВІДНА», дійсного на дату ДТП.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі - у редакції Закону № 1961-IV, котра була чинна станом на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» із заявою про страхове відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП від 16.06.2016.

Із витягу щодо розміру здійсненої страхової виплати вбачається, що страховиком на користь позивача було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 10 229,80 грн.

Не погоджуючись із проведеною страховиком оцінкою збитків, позивач самостійно замовив проведення оцінки матеріального збитку внаслідок ДТП.

Відповідно до складеного на замовлення позивача звіту № 01/06 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного позивачеві, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MAN TGA 18.480», р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням зносу на вузли й деталі, що підлягають заміні, складає 27 802,37 грн.; повна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування зносу на вузли й деталі, що підлягають заміні, складає 83 970,15 грн.

Згідно висновку Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/111-23/60477-АВ від 03.01.2024, дійсна вартість відновлювального ремонту ТЗ «MAN TGA 18.480», р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ станом на дату ДТП становить 20 374,73 грн.; дійсна повна вартість відновлювального ремонту цього ж ТЗ без ПДВ станом на дату ДТП становить 61 733,82 грн.

Вирішуючи питання про надання переваги одному доказу перед іншим, суд звертає увагу на те, що висновок судової експертизи має перевагу порівняно з наявними у справі іншими доказами, у числі й звітами спеціалістів-оцінювачів, з огляду на те, що судові експерти попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а сам висновок складено безпосередньо для надання до суду у цій справі.

Водночас відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 7 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Враховуючи наведене, з огляду на відсутність у позивача документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту автомобіля і відповідну відсутність підстав для отримання доплати у розмірі податку на додану вартість, недоплачена позивачеві частина належного страхового відшкодування становить різницю між вартістю відновлювального ремонту ТЗ «MAN TGA 18.480», р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ на витрачені матеріали та замінні складники і частково сплаченим страховим відшкодуванням у неповному розмірі: 20 374,73 грн. - 10 229,80 грн. = 10 144,93 грн.

Отже, вимоги позивача до відповідача Приватного акціонерного товариства «ПРОВАГРОІНЕСТ» (попереднє найменування - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА») підлягають задоволенню: із відповідача Приватного акціонерного товариства «ПРОВАГРОІНЕСТ» (попереднє найменування - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА») на користь позивача підлягає стягненню сума невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 10 144,93 грн.

Окрім того, відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Крім цього, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Висновки про те, що завдавач шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу внаслідок ДТП, повинен відшкодувати потерпілому різницю між повною вартістю відновлювального ремонту як завданим реальним збитком (підтверджені, зокрема, звітом автотоварознавчого дослідження чи висновком судового експерта витрати, які особа зробила або мусить зробити для повного відновлення свого порушеного права, тобто такі дії, які або виконані, або настануть в майбутньому) та страховою виплатою (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) сформовані, зокрема, у Постановах ВС по справах: від 16.11.2022 № 335/2566/18; від 09.11.2022 № 212/7628/21; від 09.11.2022 № 366/2985/19; від 17.08.2022 № 752/11128/18; від 17.08.2022 № 761/15232/18; від 06.07.2022 № 442/3107/21; від 29.06.2022 № 489/4987/19; від 08.06.2022 № 757/20129/16-ц; від 08.06.2022 № 756/11809/18; від 25.05.2022 № 503/1597/16-ц; від 18.05.2022 № 686/24364/17; від 14.04.2022 № 205/7747/18; від 12.04.2022 № 373/1392/20; від 30.03.2022 № 734/3711/16; від 09.02.2022 № 567/881/18; від 02.02.2022 № 712/7104/19; від 02.02.2022 № 757/54513/16; від 02.02.2022 № 215/2829/16-ц; від 26.01.2022 № 465/674/19; від 26.01.2022 № 204/5403/18; від 19.01.2022 № 350/1376/19; від 19.01.2022 № 640/15546/17.

Також відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Більше того, згідно з п. 6 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно.

Тому відшкодуванню з боку роботодавця фактичного заподіювача шкоди, завданої у зв`язку та під час виконання ним своїх трудових обов`язків, на користь потерпілої особи підлягає різниця між фактичним розміром шкоди (повною вартістю відновлювального ремонту автомобіля без ПДВ) та належним розміром страхового відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу без ПДВ.

Враховуючи наведене, з огляду на відсутність у позивача документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту автомобіля і відповідну відсутність підстав для включення у розмір відшкодування розміру податку на додану вартість, невідшкодована позивачеві з боку відповідача ТОВ «НІЖИН АГРО» майнова шкода становить різницю між повною фактичною вартістю відновлювального ремонту автомобіля без ПДВ на витрачені матеріали та замінні складники як фактичним розміром шкоди і вартістю відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ на витрачені матеріали та замінні складники як належного розміру страхового відшкодування: 61 733,82 грн. - 20 374,73 грн. = 41 359,09 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем у зв`язку з розглядом цієї справи було понесено судові витрати на сплату судового збору за подання позову у розмірі 737,40 грн. та на оплату вартості проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 5 736,00 грн.. Тому суд доходить до висновку про необхідність стягнення вищевказаних понесених позивачем судових витрат із відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 14, 509, 526, 979-984, 988, 990-992, 1166, 1187, 1192 ЦК України, статтями 3, 12, 22, 24, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОВАГРОІНЕСТ» (код ЄДРПОУ 23510137, місцезнаходження: 03049, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 25) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 10 144,93 грн., судові витрати на сплату судового збору за подання позову у розмірі 147,48 грн. та судові витрати на оплату вартості проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 1 147,20 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЖИН АГРО» (код ЄДРПОУ 35195139, місцезнаходження: 16624, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, Вертївська с/г, с. Вертіївка, вул. Урожайна, буд. 112) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) різницю між фактичним розміром майнової шкоди та страховим відшкодуванням у сукупному розмірі 41 359,09 грн., судові витрати на сплату судового збору за подання позову у розмірі 589,92 грн. та судові витрати на оплату вартості проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 4 588,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А. Усатова