Рішення № 131489803, 29.10.2025, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/972/25

Номер провадження 2-о/184/97/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Томаша В.І., за участю секретаря судових засідань Михайлової Т.В., заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Покров Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Покровська міська рада Дніпропетровської області «про встановленняфакту проживанняоднією сім`єю»

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю зі своєю матір`ю - ОСОБА_3 . Посилається на те, що у зв`язку з реєстрацією місця проживання його та матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за різними адресами, не має можливості підтвердити їх фактичне проживання разом. Вказане позбавляє заявника можливості оформити належним чином свої спадкові права. Просить суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 5 років до дня смерті ОСОБА_3 .

Заявник та його представник адвокат Хомік Є.М. в судовому засіданні свої вимоги підтримали, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в заяві.

Представник заінтересованоїособи -Покровської міськоїради Дніпропетровськоїобласті в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлялися належним чином, надав заяву, в якій справу просить розглянути без його участі, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши показання свідків, суд дійшов до наступних висновків

Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України). Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Метою встановлення факту, що має юридичне значення, заявниця зазначає необхідність оформлення спадкових прав.

Вирішуючи заявлені вимоги суд керується наступними нормами права.

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частина 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України вказує, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Статтею 1264 Цивільного кодексу визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця. Статтею 1264Цивільного кодексу України визначено, що учетверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За приписами ст. 3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року по справі №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Головною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем. Такими особами можуть бути й інші родичі спадкодавця, причому ними можуть також особи однієї статі зі спадкодавцем, або особи, які взагалі не пов`язані спорідненням зі спадкодавцем.

Судом досліджено письмові докази, наявні в матеріалах справи, та встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько заявника ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За життя ОСОБА_3 була власницею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 07.12.1995 року державним нотаріусом Орджонікідзевської державної нотаріальної контори, та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 18.01.2002 року державним нотаріусом Орджонікідзевської державної нотаріальної контори.

Як вказує заявник, у травні 2025 року він звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу за консультацією щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 . Нотаріусом було роз`яснено, що оскільки спадкоємець та спадкодавець не були зареєстровані за однією адресою, нотаріус позбавлений можливості встановити факт їх фактичного проживання разом, а відтак відсутні підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Необхідність встановлення факту, що має юридичне значення, заявник пов`язує з необхідністю оформити своїх спадкових прав.

В судовому засіданні заявник повідомив, що після смерті чоловіка, ОСОБА_4 , мати заявника ОСОБА_3 перебувала у значному стресі, втратила опору свого життя, загострилися хронічні хвороби. Через похилий вік та втрату чоловіка, наявність хвороби серця (кардіосклероз) ОСОБА_3 вже потребувала особливої уваги та догляду, внаслідок чого заявник у січні 2018 року забрав матір проживати до себе. Наявність захворювання підтверджується Посмертним епікризом № 5170 стаціонарного хворого терапевтичного відділення, копія якого наявна в матеріалах справи. Мати заявника померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 86 років. Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_3 не залишила, інших спадкоємців, які б могли звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини - немає. Оскільки заявник постійно проживав зі своєю матір`ю з січня 2018 року, він вважав себе таким, що прийняв спадщину.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 повідомила, що є дружиною заявника. ОСОБА_3 була її свекрухою. Після смерті свекра вона почала все частіше хворіти і вони з заявником орієнтовно у січні 2028 року забрали її проживати до себе в квартиру по АДРЕСА_2 . Чоловік, заявник по справі ОСОБА_1 повністю доглядав за матір`ю, забезпечував їх належне лікування, достойні умови життя.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 , повідомив, що тривалий час проживав у будинку АДРЕСА_3 , поверхом вище, ніж квартира заявника. ОСОБА_3 останні 5-6 років до своєї смерті проживала з сім`єю сина у його квартирі, і син нею повністю опікувався.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частина 1 ст. 76 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що наведені заявником обставини знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, суд доходить до переконання про необхідність задоволення заявлених вимог.

Розподіл судових витрат по справі, відповідно до поданої заявницком заяви не здійснюється.

Керуючись ст.ст.10,11,12,13,141,259,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Покровська міська рада Дніпропетровської області «про встановлення факту проживання однією сім`єю» задовольнити.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 5 років до дня смерті ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29. 10.2025р.

Суддя Покровського міського суду В. І. Томаш