Ухвала суду № 131487641, 03.11.2025, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/3330/25

У Х В А Л А

судового засідання

03 листопада 2025 року року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді: Л. Ю. Фарина,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі заяву ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Релігійна організація «Релігійна громада Львівської єпархії Української Православної Церкви (Павославної Церкви України) парафії Преображення Господнього у селі Волиця Сокальського району Львівської області», приватний нотаріус Шептицького районного нотаріального округу Львівської області Бойчук Н.І., третя особа: Шептицька районна рада Львівської області про скасування рішення про державну реєстрацію речового права.

Ухвалою суду від 15.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

На адресу суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить відповідачу, позбавивши права на відчуження та заборонити передавати вказаний житловий будинок у володіння та/або користування третім особам.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали заяви та справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 55Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом Українивід 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Тобто забезпечення позову це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщов оно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно ст.149Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутисядо суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Виконання рішення у даному випадку слідрозуміти не лише як стадію, яка має місце у судових рішеннях про присудження (та яка передбачає можливість застосування заходів державного примусу), але і більш широкому значенні, як таке правове положення сторін, за яких судом вирішено спір шляхом усунення невизначеності у правовідносинах між сторонами, зокрема, шляхом визнання права або його відсутності, та судом здійснено ефективний захист порушених прав, який в тому числі полягає у запобіганні подальшому порушенню прав та необхідності застосовувати додаткові заходи захисту.

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 р. №4-рп/2011, з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Цей інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення, оскільки забезпечення позову спрямоване на недопущення ситуацій, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

В судовому засіданні встановлено, що предметом розгляду цивільної справи є право на спірний житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить Релігійній організації «Релігійна громада Львівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) парафії Преображення Господнього у селі Волиця Сокальського району Львівської області» на підставі рішення приватного нотаріуса Червоноградського районного нотаріального округу Львівської області Бойчук Наталії Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Враховуючи наведене, суд переконується в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тому суд вважає, що такий захід забезпечення позову, про який просить відповідає позовним вимогам та є співмірним з ними, а відтак, приходить висновку, що клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, підлягає задоволенню в цій частині.

Щодо заборони Релігійній організації «Релігійна громада Львівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) парафії Преображення Господнього у селі Волиця Сокальського району Львівської області» передавати вищевказаний житловий будинок у володіння та/або користування третім особам суд зазначає, що такий вид забезпечення позову полягає у перешкоді у вільному розпорядженню майном.

ВС зауважив, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. (Постанова у справі № 643/12369/19 від 19.02.2021р.).

На підставівищенаведеного та керуючись ст.153 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву задовольнити частково.

Накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить Релігійній організації «Релігійна громада Львівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) парафії Преображення Господнього у селі Волиця Сокальського району Львівської області», ідентифікаційний код юридичної особи 26526509, на підставі рішення приватного нотаріуса Червоноградського районного нотаріального округу Львівської області Бойчук Наталії Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 64206280 від 18.07.2022 р. 11:30:04, про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, позбавивши права на відчуження арештованого майна осіб, які наділені правами на вищевказані дії.

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

За клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим, або скасувати заходи забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі, якщо ухвала не була вручена в день ї проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Головуючий: Л. Ю. Фарина